Постанова № 13434312, 14.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 грудня 2010 р. № 2-а- 9114/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А., у присутності представника відповідача Голіка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення №0000301702/0 від 12.02.2010 р., №0000301702/1 від 23.04.2010 р., №0000301702/2 від 19.05.2010 р. якими було визначено податкове зобов'язання у сумі 49 229,19 грн. з податку з доходів фізичних осіб; скасувати податкові повідомлення-рішення №0000291702/0 від 12.02.2010 р., №0000291702/1 від 23.04.2010 р., №0000291702/2 від 19.05.2010 року якими було визначено податкове зобов'язання у сумі 59 213,00 грн. у вигляді податку на додану вартість та 29 606,50 грн. у вигляді штрафних санкцій усього на загальну суму 88 819,50 грн.

У судове засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини

У лютому поточного року фахівцями відповідача проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2008 року по 30.09.2009 року

При проведенні перевірки встановлені порушення ст..14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року, п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині неведення обліку доходів та витрат у період що перевірявся та включення у податкові відомості неправдивих даних; пп.7.4.1 п.7.4 ст7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення податкового кредиту на суму 59213 грн., які зафіксовані в акті перевірки від 01.02.2010 року № 294/172/НОМЕР_1

На підставі встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.02.2010 року № 0000301702/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за основним платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 49229.18 грн. та від 12.02.2010 року № 0000291702/0, яким визначене податкове зобовязання у розмірі 88819.5 грн. в тому числі за основним платежем 59213 грн. та штрафні санкції 29606.5 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями відповідача, ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в апеляційному порядку та за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до приписів ст.11 КАС України протокольною ухвалою суду від 30.08.2010 року у позивача були витребувані копії первинних документів, що надавалися відповідачеві для проведення перевірки. На виконання вказаної ухвали суду позивачем по справі у судове засідання надані копія рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2010 року по справі № 62/125-10, копія договору купівлі-продажу № КП-01/11 від 01.11.2010 року, копії податкових накладних на підставі, яких сформовано податковий кредит; копія видаткової накладної № 20110810 від 20.11.2008 року; копія квитанцій прибуткового касового ордеру №№ 107 та 108 відповідно від 25.11.2008 та 28.11.2008 року; акт взаєморозрахунків від 21.12.2008 року.

Судовим розглядом встановлено, що між Приватним підприємством "ВІКЛАН", що змінило назву на Приватне підприємство "ІНКОМТЕХ" - код ЄДРПОУ 35504596 (позивач), та Фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № КП-01/11 від 01.11.2008 р.

Відповідно до п.1.1. укладеного договорупродавець (позивач) зобовязався передати у власність покупця (відповідач) сільськогосподарську продукцію, а відповідач зобовязався прийняти товар та сплатити позивачу його вартість.

Дослідивши зміст вказано договору суд зауважує, що він не містить ціни, тоді як ст.189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію, що підтверджується матеріалами справи, а саме, видатковими накладними № 24110810 від 24.11.2008 р., № 25110810 від 25.11.2008 р., № 25110811 від 25.11.2008 р., № 28110810 від 28.11.2008 р., № 28110811 від 28.11.2008 р., № 26110810 від 26.11.2008 р., № 26110811 від 26.11.2008 р., № 27110810 від 27.11.2008 р., 20110810 від 20.11.2008 р., та що не заперечується сторонами.

Розрахунок за отриманий товар по договору купівлі-продажу № КП-01/11 від 01.11.2008 р. позивач провів в повному обсязі за готівковий рахунок на підтвердження чого суду надані копії квитанцій прибуткового касового ордеру №№ 107 та 108 відповідно від 25.11.2008 та 28.11.2008 року та акту взаєморозрахунків від 21.12.2008 року.

У судовому засіданні із пояснень представника відповідача та акту перевірки встановлено, що перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, за період, що ревізувався встановлено розбіжності у загальній сумі 328194,63 грн., в тому числі у 2008 році у сумі 296409,67 грн., у 1-3 кварталі 2009 року у сумі 317484,96 грн., які відбулися через неведення позивачем обліку доходів-витрат та невірного відображення відомостей у деклараціях про доходи за 2008 рік, 9 місяців 2009 року.

Вказане порушення відбулося внаслідок арифметичної помилки та як зазначено в акті перевірки (арк..11-12, 16-17) віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту у листопаді 2008 року придбання товару у ПП «Інкомтех»(раніше мало назву ПП «Віклан»)

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до автоматизованої бази даних «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Інкомтех»(ПП «Віклан») 25.12.2008 року до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано декларація з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року та з ПДВ за листопад 2008 року з нульовими показниками, згідно з розрахунком комунального податку за 2008 рік на ТОВ «Інкомтех»штатні працівник відсутні. Згідно інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі та ДПА в Одеській області (листи від 10.07.2009 року № 2992/7/26-009/1840 та від 25.06.2009 року № 22726/7/26-04-06, копії яких наявні у матеріалах справи) ТОВ «Інкомтех»відсутнє за місцезнаходженням, власнику адреси директор вказаного підприємства невідомий, договору оренди з підприємством він не укладав. Згідно з реєстраційними даними директором ТОВ «Інкомтех»є громадянин республіки Молдова ОСОБА_3, засновником підприємства є ОСОБА_4, який у поясненнях від 14.11.2008 року, копія яких наявна у матеріалах справи, пояснив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Віклан»він не має.

Тобто перевіркою ТОВ «Інкомтех» (ПП «Віклан») працівниками податкової інспекції встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3-5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період - не є дійсними. Крім цього, була встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та власних трудових ресурсів та основних фонди для виконання умов договору

Суд зауважує, що у судовому засіданні позивач не надав жодних доказів на виконання вантажно-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційні послуги, на що виписано (оформлено) накладні (акти здачи-прийому робіт, тощо) на підтвердження здійснення відвантаження та транспортування придбаного товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд вважає, що вказані вище правочин по купівлі-продажу сільськогосподарської продукції не був спрямований на настання правових наслідків, що протиречить положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

Згідно зі ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок громадян»оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть буті підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведених статочних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів фізичними особами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, ш включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України від 28 12 94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності. Положення статті 5 Закону №334/94-ВР застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями, які відповідають переліку статті 5, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВРотримано дохід.

Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні 5 червня 1995 року за № 168/704, передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обовязкові реквізити

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної") вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд також зауважує, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.11, ч.ч.1-2 ст.71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем по справі не доведено в судовому засіданні правомірності формування валових витрат, отримання доходу від подальших господарських операцій із використання придбаної сільськогосподарської продукції як і її подальше використання у власній господарській діяльності та відповідно формування податкового кредиту, тому вважає позовні вимоги необгрнутованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8-14,35,71,185-186 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2доДержавної податкової інспекції в Московському районі міста Харковапро скасування податкових повідомлень рішень Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2доДержавної податкової інспекції в Московському районі міста Харковапро скасування податкових повідомлень рішень залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 20.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.