Постанова № 13434308, 05.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05.01.2011 р. справа №2а-16445/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю :

секретаря судового засідання Алексеєнко О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості

до гр.ОСОБА_1

простягнення заборгованості, - встановив:

Позивач, Фонд загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача, гр. ОСОБА_1 заборгованості в сумі 10.944,90 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. При отриманні виплат з допомоги по безробіттю відповідач, гр. ОСОБА_1 приховав факт реєстрації як фізичної особи-підприємця, а відтак, приховав факт того, що є зайнятою особою в розумінні чинного законодавства і незаконно отримав 10.944,90 грн. допомоги по безробіттю за період з 12.12.2008р. по 02.07.2009р.. Відповідно до вимог ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»отримана відповідачем сума коштів підлягає поверненню, однак добровільно повернута не була. У звязку з цим позивач просив стягнути спірну суму заборгованості в судовому порядку. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач, гр. ОСОБА_1 надав суду заяву про визнання позову, в якій просив розглянути справу без його участі.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норм процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до яких належить і позивач, віднесено, зокрема, здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (п.5 ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

За своїми правовими наслідками наділення законодавцем суб'єкта права функцією контролю одночасно означає і наявність у цього суб'єкта певних правомочностей на звернення до суду з метою забезпечення можливості реалізації означеної функції.

При цьому, суд бере до уваги, що оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то розв'язання питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню саме судом безвідносно до наявності в актах законодавства прямого права суб'єкта владних повноважень на звернення до суду.

Відтак, даний спір за своїми ознаками є справою адміністративною юрисдикції, а тому підлягає розгляду та вирішенню Харківським окружним адміністративним судом за правилами КАС України.

Згідно з ст. 2 Закону України „Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Підпунктом "в" ч.1 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (ч.2 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення").

Як з'ясовано судом, наказом Харківського міського центру зайнятості від 12.12.2008р. № НТО81212 відповідачу, гр. ОСОБА_1 було надано статус безробітного і цим же наказом призначено допомогу по безробіттю. Виплата допомоги була розпочата 12.12.2008р. та тривала до 02.07.2009р.

Матеріалами справи доведено, що відповідач отримав як допомогу по безробіттю кошти на суму 10.944,90грн..

Отже, в даному випадку правовідносини з приводу загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття склались між органом державної служби зайнятості і відповідачем, гр. ОСОБА_1.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Харківським міським центром зайнятості була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якої було встановлено, що гр.ОСОБА_1 з 22.12.1998р. по 11.11.2009р. був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та відноситься до категорії зайнятого населення. На адресу відповідача, гр. ОСОБА_1, позивачем направлено лист - претензію про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 10.944,90 грн..

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 відповідач був зареєстрований як ФОП в період з 22.12.1998р. по 11.11.2009р.

Отже, на дату набуття відповідачем статусу безробітного (12.12.2008р.) підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не припинялась.

З урахуванням викладених обставин, органом державної служби зайнятості було видано наказ № НТ090713 від 13.07.2009р. про повернення відповідачем, гр. ОСОБА_1 коштів одержаних як допомога по безробіттю.

Доказів оскарження вказаного наказу, а також повідомлення Харківського МЦЗ про наявність статусу фізичної особи-підприємця, доказів недостовірності відомостей про наявність статусу підприємця на час набуття правового статусу безробітного, доказів повернення отриманої суми грошової допомоги по безробіттю відповідач до суду не подав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не навів, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі не виявив.

Отже, відповідач допустив порушення ч.2 ст.36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, бо як підприємець згідно з Законом України "Про зайнятість населення" належав до категорії зайнятого населення, однак при набутті статусу безробітного не сповістив про це відповідний орган державної служби зайнятості населення.

Доказів припинення існування обовязку відповідача, гр.ОСОБА_1 по виконанню вимог наказу Харківського МЦЗ від 13.07.2009р. № НТ090713 судом в ході розгляду справи не встановлено.

Оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, так як доведена матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з гр. ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (код одержувача - 36224721; р/р - 37177300802007 в ГУДКУ в Харківській області МФО 851011) заборгованість у сумі 10944 (десять тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Сліденко А.В.