Постанова № 13434285, 29.12.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3642/10/1970

"29" грудня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Дудар М.В.

за участю:

представника позивача - Гураля Р.В. ;

представника відповідача Мартинюка Т.Б..;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року №0001372304/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2945720, 50 грн. та визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ щодо зменшення суми відємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 128260 грн. ,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква»(ділі по тексту - ТОВ «Атіква»або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року №0001372304/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2945720, 50 грн. та визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ щодо зменшення суми відємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 128260 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного податкового законодавства та порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, позивач просить визнати протиправними дій Тернопільської ОДПІ щодо зменшення суми відємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 128260 грн., оскільки вважає, що не допустив жодних порушень п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та додатково пояснив, що оскільки на кінець звітних періодів, в яких Відповідачем встановлено факт не включення до складу валових доходів умовно нарахованих процентів, поворотна фінансова допомога була повернута, підстав для їх нарахування у Позивача не було.

З приводу включення до складу валових витрат сум не нарахованої заробітної плати та відповідно сум страхового збору, а також податків та інших зборів, представник позивача пояснив, що п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дозволяє включати до складу валових витрат суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання. Крім того, на думку представника позивача, помилкове не включення до валових витрат І кварталу 2009 року частини витрат по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) в сумі 186 197грн. в рядок 04.6. Декларації за І квартал 2009 року та подальше їх виправлення у декларації за II квартал 2009 року підтверджується поданими відповідними розрахунками нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів, комунального податку, земельного податку, збору за забруднення навколишнього середовища за І квартал 2009 р.

Представник позивача також не погоджується з висновком податкового органу з приводу того, що ТОВ «Атіква» є пов'язаною особою з ТОВ 'Меркатор АЗС», а договори Позивача з ТОВ «Комбаши»по купівлі-продажу об'єктів нерухомості здійснювалися без мети реального настання передбачених наслідків, а відтак в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемними, та відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків для його сторін, оскільки на його думку від укладені договора і по суті і по формі відповідають вимогам чинного законодавства, а податковий орган в порушення п.1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», використовуючи термін «пов'язані особи»безпідставно застосовує його до ТОВ «Атіква», оскільки ТОВ «Комбаши»та ТОВ «Атіква»під контролем один в одного не перебувають. Опосередковано платник податку ТОВ «Атіква»також не може здійснювати контроль над юридичною особою ТОВ «Комбаши», оскільки пов'язана з Позивачем особа ТОВ «Меркатор АЗС»не має жодної частки в статутному капіталі юридичної особи ТОВ «Комбаши».

Враховуючи вищенаведене, представник ТОВ «Атіква»просить задоволити позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

В своєму запереченні представник відповідача посилається на те, що при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення податковий орган діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та керувався Узагальненим податковим розясненням щодо застосування п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому просить в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року №0001372304/0 відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправною дії податкового органу, яка полягає у зменшені суми від'ємного значення з податку на додану вартість, представник відповідача вважає їх безпідставними, а провадження по справі в цій частині просить закрити у звязку з тим, що даний спір не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Після того, як судом було відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, представник позивача також просив відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині, мотивуючи свою позицію тим, що діями Тернопільської ОДПІ позивачу не зменшено суми від'ємного значення з податку на додану вартість, а лише встановлено порушення законодавства з боку суб'єкта господарювання та задокументовано його в акті перевірки.

Крім пояснень представників сторін, судом допитано свідка та досліджено ряд письмових доказів, які надані позивачем та відповідачем, а також здобуті з ініціативи суду.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює державним податковим інспектором в Тернопільській ОДПІ. Брав участь у проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «Атіква», результати якої знайшли своє відображення в акті від 14 липня 2010 року. Ним, зокрема, здійснювалась перевірка правильності формування товариством валових витрат. Як пояснив свідок, при перевірці ним використовувались дані декларацій з податку на прибуток підприємств, а також оборотно-сальдові відомості по окремих рахунках.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Атіква»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р.

Результати перевірки знайшли своє відображення в Акті від 01.09.2010р. №8859/23-420/32736727.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372304/0 від 10 вересня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2945 720, 50 грн., у тому числі 1550 892, 00 грн. основного платежу та 1394 828, 50 грн. штрафних санкцій.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в тому, що позивачем до складу валових доходів включено умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги за період від дати отримання такої допомоги до останнього дня кварталу, а не до дати повернення такої допомоги.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу виходячи з наступного:

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до валових доходів платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої таким платником податку в звітному періоді. При цьому, до безповоротної фінансової допомоги (п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») відноситься сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Безпосередньо Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми з вимогою про нарахування умовних процентів. Механізм оподаткування поворотної фінансової допомоги, отриманої від платника податку на прибуток деталізовано в Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), затвердженого наказом ДПА України від 24.01.2003 року №26 (надалі - по тексту Роз'яснення №26).

Відповідно до п.4.1 частини II Роз'яснення № 26: «Платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку з прибутку підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому сума умовно нарахованих процентів, що були включені в попередньому податковому періоді до складу валового доходу не зменшується (не коригується), при розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року, у наступному звітному періоді».

Відповідно до п.3 частини II Роз'яснення №26: «Сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка повернута платником податку на кінець звітного періоду будь-якій особі, що надала таку допомогу, не враховується при визначенні податкових зобов'язань такого звітного періоду».

Таким чином, суд приходить до висноку, що для нарахування умовних процентів у звітному періоді визначальними є дві умови:

- поворотна фінансова допомога має залишатися неповернутою на кінець звітного періоду за який проводиться нарахування таких процентів;

- нарахування процентів здійснюється за кожний день фактичного використання поворотної фінансової допомоги у звітному періоді.

Як вбачається з проаналізованого в судому засіданні додатку №1 до акту перевірки ТОВ «Атіква»від 1 вересня 2010 року, який має назву: «Розрахунок умовно нарахованих процентів по ТОВ «Атіква», оскільки на кінець звітних періодів, в яких Відповідачем встановлено факт не включення до складу валових доходів умовно нарахованих процентів, поворотна фінансова допомога була повернута, суд вважає, що підстав для їх нарахування у позивача не було.

Також перевіркою встановлено наступні порушення:

-порушення пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у включенні до показників рядка 04.3 Декларації з податку на прибуток підприємств «Витрати на оплату праці»суми не нарахованої (відповідно не виплаченої) у II кварталі 2009 року заробітної плати в сумі 1 651 691грн.;

-порушення пп.5.7.1, п.5.7, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у включенні до показників рядка 04.4 Декларації з податку на прибуток підприємств «Сума страхового збору»суми не внесених (не нарахованих) страхових зборів всього на суму 693 567грн.;

-порушення пп.5.2.5, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у включенні до показників рядка 04.6 Декларацій «Сума податків, зборів»суми не внесених (не нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів) всього на суму 186 197грн.».

Суд не погоджується з вищенаведеними порушеннями виходячи з наступного:

Відповідно до п.5.2.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Витрати в сумі 1 651 691грн. відображені в рядку 04.3. Декларації за II квартал 2009 року це частина нарахованої в І кварталі 2009 року заробітної плати, яка помилково не була включена в рядок :4.3 Декларації за І квартал 2009 року. Зазначене підтверджується даними Акту планової виїзної перевірки ТОВ «Атіква»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року № 6456/23-420/32736727 від 14.07.2009 року на ст.22 якого зазначено, що фонд оплати праці ТОВ Атіква»в І кварталі 2009 року становив 3477 581,26 грн. Разом з тим, на ст.7 вказаного акту перевірки вказано, що до показника рядка 04.3 Декларації з податку на прибуток підприємств «Витрати на оплату праці»у І кварталі 2009 року включено 1781972 грн. Таким чином, до складу валових витрат І кварталу Позивач помилково включив тільки частину фонду оплати праці цього кварталу, і така помилка була виправлена в декларації за II квартал.

Зазначене вище помилкове не включення до валових витрат І кварталу 2009 року частини витрат на оплату праці спричинило відповідно не включення також витрат в сумі 693567 грн. в рядок 04.4. Декларації за І квартал 2009 року та подальше їх виправлення у декларації за II квартал 2009 року.

Помилкове не включення до валових витрат І кварталу 2009 року частини витрат по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) в сумі 186 197грн. в рядок 04.6. Декларації за І квартал 2009 року та подальше їх виправлення у декларації за II квартал 2009 року підтверджується поданими позивачем відповідними розрахунками нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів, комунального податку, земельного податку, збору за забруднення навколишнього середовища за І квартал 2009 р.

Відповідно до Акту перевірки від 1 вересня 2010 року податковим органом встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 07 Декларації «Суми амортизаційних відрахувань»всього в сумі 1830925 грн. в тому числі за II квартал 2009р. в сумі 468110 грн., за III кв. 2009р. в сумі 461464 грн., IV кв. 2009р. в сумі 452883 грн., І кв. 2010р. в сумі 448468 грн. чим порушено вимоги пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За висновком Тернопільської ОДПІ укладені договори купівлі-продажу від 15.07.2008р. №ВКО 616355, №ВКО 616349, від 24.07.2008р. №ВКО 616387, №ВКО 616381, від 06.08.2008р. №ВКМ 369815, від 19.11.2008р. №ВКТ 445651, за якими ТОВ «Атіква»придбало у ТОВ «Комбаши»об'єкти нерухомості є нікчемними, оскільки, операції з купівлі продажу здійснювались без мети реального настання передбачених наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Свою позицію Відповідач обґрунтовує тим, що позивачем не дотримано вимог істотних умов зазначених вище договорів із-за наявності кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Комбаши»по згаданих договорах купівлі-продажу. Крім того, не надання для перевірки довідок БТІ про здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ «Атіква»придбаних об'єктів та Витягу з Реєстру прав власності про реєстрацію права власності за товариством на нерухоме майно є на думку Відповідача проведенням документування фактично не здійснених господарських операцій, а відтак, як наслідок - отриманням податкової вигоди. Водночас, на думку, Відповідача, ТОВ «Атіква»безпідставно зараховувала на баланс основні засоби, які придбані у ТОВ «Комбаши», у зв'язку з тим, що останнє їх придбавало у пов'язаної особи з позивачем ТОВ «Меркатор АЗС»(частка Позивача в статутному капіталі останньої 50%).

З огляду на викладені обставини, враховуючи, що ТОВ «Атіква»є пов'язаною особою з ТОВ «Меркатор АЗС», податковий орган вважає, що договори позивача з ТОВ «Комбаши»по купівлі-продажу об'єктів нерухомості здійснювалися без мети реального настання передбачених наслідків, а відтак в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемними, та відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків для його сторін.

Проте, суд, з такими висновками Тернопільської ОДПІ не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог сг.ст. 208, 209, 210 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно до ч. 1 ст. 657 ЦКУ договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦКУ встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню іоо державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту лержавної реєстрації'.

Слід також зазначити, що вищенаведені нормам ЦК України кореспондуються також з нормами ч. 3, 7 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з становлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, яка проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 15.07.2008р. купівлі-продажу автозаправної станції, яка розташована за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 66-А, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., а державна реєстрація права з ласносгі на згаданий об'єкт за ТОВ «Атіква»проведена КП «Кременчуцьке міжміське БТІ»про що свідчить Витяг від 12.08.2008р. за №19854425.

Договір купівлі-продажу від 06.08.2008р. 33/50 частини нежитлових будівель, розташованих за ілресога: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Сінна, 42 посвідчений приватним нотаріусом Київського аського нотаріального округу Пасічник С.Г., а КП Полтавске БТІ «Інвентаризатор»здійснено 09.2008р. реєстрацію права власності за Позивачем (Витяг №20165871).

Договір купівлі-продажу від 24.07.2008р. автозаправочного комплексу, розташованого за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пр. 50-річчя Жовтня, 146 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., а КП «Кременчуцьке міжміське БТІ» проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно про що свідчить Витяг від 12.08.2008р. за №19854100.

Договір купівлі-продажу від 15.07.2008р. комплексу, який розташований за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Ільїна, 226/1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., а КП «Черкаське обласне об'єднане БТІ»здійснено 05.08.2008р. реєстрацію права власності за Позивачем (Витяг №19780640).

Договір купівлі-продажу від 24.07.2008р. автозаправочної станції, розташованої за адресою: Полтавська обл., Пирятинський р-н, м. Пирятнн, вул. Калініна, 90 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., а КП «Лубенське міжрайонне БТІ»здійснено 08.08.2008р. реєстрацію права власності за Позивачем (Витяг №19833614).

Договір купівлі-продажу від 19.11.2008р. будівель складу світлих нафтопродуктів із автозаправочною станцією, розташованих за адресою: Полтавська обл., м. Комсомольськ, с. Кияшки, вул. Полтавська, 1-Б посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., а КП «Кременчуцьке міжміське БТІ»здійснено 04.12.2008р. реєстрацію права власності за Позивачем (Витяг №21153621).

Таким чином, при проведенні перевірки податковим органом залишено поза увагою приписи ст. 204 ЦК України відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені. Отже, вищезгадані правочини купівлі продажу могли б бути нікчемними у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, як то встановлено ч.І ст.220 ЦК України.

В той же час, посилання перевіряючих на порушення ст. 215, ч. 1,5 ст. 203 ЦК України суперечить їх же позиції з приводу нікчемності правочину на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Саме порушення вказаних вимог є підставою для визнання правочину недійсним. Які саме акти цивільного законодавства чи моральні засади суспільства порушують перелічені вище договори податковим органом не зазначено.

Начебто встановивши не здійснення господарських операцій та відсутність мети настання реальних наслідків по відношенню до договорів і отримання податкової вигоди, Відповідач фактично стверджує про фіктивність правочину, перевищуючи при цьому свої повноваження, адже такі договори відповідно до ст. 234 ЦК України можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Крім того, не заслуговує на увагу посилання Відповідача на ст. 203 ЦК України, оскільки ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

За результатами узагальнення судової практики про визнання правочинів недійсними, Верховний Суд України у п.18 постанови Пленуму від 06.11.09р. №9, визначив перелік правочинів, які є нікчемними, а також встановив, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті є нікчемним. Як установлено ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Отже, з огляду на ч. 2 ст. 215 ЦК підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер.

Натомість, Тернопільська ОДПІ, незважаючи на факт нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі продажу, в акті перевірки не зазначає яким саме чином вищезгадані договори були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо заподіяння шкоди державі у вигляді не сплати податку на прибуток внаслідок неправомірного зарахування на баланс нерухомого майна і нарахування амортизаційних відрахувань, що призвело до заниження об'єкту тподаткування не підтверджується документально та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Так, однією із підстав нікчемності договорів купівлі продажу нерухомого майна податковий орган вважає пов'язаність позивача з ТОВ «Меркатор АЗС»через наявність у статутному капіталі 50% частки із залученням посередника ТОВ «Комбаши»і як наслідок отримання податкової вигоди.

Відповідно до п.1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»законодавець під пов'язаною особою вважає юридичну особу, що здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

У відносинах з Позивачем ТОВ «Комбаши»виступає як самостійний суб'єкт господарських відносин - продавець об'єктів нерухомого майна, а не посередник, який діє в інтересах ТОВ «Меркатор АЗС».

Виходячи з аналізу п.1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд вважає, що податковий орган, використовуючи термін «пов'язані особи» безпідставно застосовує його до ТОВ «Атіква», оскільки ТОВ «Комбаши»та ТОВ «Атіква»під контролем один в одного не перебувають. Опосередковано платник податку ТОВ «Атіква»також не може здійснювати контроль над юридичною особою ТОВ «Комбаши», оскільки пов'язана з Позивачем особа ТОВ «Меркатор АЗС»не має жодної частки в статутному капіталі юридичної особи ТОВ «Комбаши».

Таким чином, суд вважає, що висновок Тернопільської ОДПІ щодо порушення ТОВ «Атіква»вимог пп. 8.1.2 п. Ї.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що оспорюваним податковим повідомленням-рішенням порушуються права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист цих прав шляхом скасування податкового повідомленняь-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 10 вересня 2010 року №0001372304/0.

Приходячи до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ щодо зменшення суми відємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 128260 грн., суд виходив з наступного:

В процесі проведення перевірки, працівниками податкової служби було виявлено порушення пп.7.2.1, пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", дане порушення було зафіксовано в акті перевірки.

Проте. як вбачається з матеріалів справи, діями Тернопільської ОДПІ позивачу не зменшено суми від'ємного значення з податку на додану вартість, а лише встановлено порушення законодавства з та задокументовано його в акті перевірки.

За наслідками встановленого порушення Тернопільською ОДПІ не прийнято жодного рішення, а сам по собі акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, його висновки не тягнуть правових наслідків і не є обов'язковими для виконання.

Таким чином, враховуючи наведене, фіксування в акті перевірки працівниками Тернопільської ОДПІ порушення законодавства не можна вважати дією яка породжує для ТзОВ „Атіква" будь-які юридичні наслідки чи впливає на його права та обов'язки, а захист таких прав в судовому порядку може здійснюватися тільки тоді, коли зі сторони податкового органу буде прийнято рішення чи вчинена дія яка вплине права та обов'язки та інтереси платника податків.

Згідно ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем Державного бюджету не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 10 вересня 2010 року №0001372304/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2945720, 50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 4 січня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.