Постанова № 13434286, 23.12.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3699/10/1970

"23" грудня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Панчука С.М. Лаби Г.В.;

представника відповідача Рацина Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання незаконними дій щодо відмови у реєстрації сільськогосподарського підприємства державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та зобовязання Тернопільської ОДПІ зареєструвати ДП «Тернопільське лісове господарство» як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до умов поданої заяви від 18 лютого 2010 року та видати спеціальне свідоцтво, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство»звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій щодо відмови у реєстрації сільськогосподарського підприємства державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та зобовязання Тернопільської ОДПІ зареєструвати ДП «Тернопільське лісове господарство» як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до умов поданої заяви від 18 лютого 2010 року та видати спеціальне свідоцтво.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем протягом 2009 року поставлялись товари, прирівняні з метою оподаткування до сільськогосподарських та поставлялись продукти їх обробки. Зокрема, позивач посилається на те, що протягом 2009 року вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів становила 79%.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та додатково пояснив, що невірним є твердження відповідача, що норма пункту 8-1.7 статті 8-1 Закону №168 поширюється виключно на сільськогосподарські товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом №2371, оскільки в пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону №168: "Сільськогосподарськими вважаються також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником".

Крім того, представник позивача пояснив, що посилання відповідача на той факт, що позивачем реалізуються продукція, яка у відповідності до Закону України «Про митний тариф»віднесена до групи 44 «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля», а тому таке підприємство повинно бути виключене з реєстру спеціального режиму оподаткування у відповідності до п.29 Положення, суперечить частині 9 постанови КМУ від 21.01.2009 року №23, вид діяльності «лісівництво та лісозаготівлі», код згідно КВЕД 02.01 включено до переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону україни «Про податок на додану вартість». В той же час, на думку представника позивача, Закон України «Про податок на додану вартість має пріоритетне право при застосуванні перед Законом України «Про митний тариф України», оскільки спірні правовідносини є відносинами з питань оподаткування.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів викладених в письмовому запереченні. Згідно заперечення позовні вимоги не підлягають до задоволення оскільки, згідно п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.26.1 п.26 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, сільськогосподарським визнається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподасрьких товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Однак як встановлено перевіркою проведеною працівниками Трнопільської ОДПІ, ДП «Тернопільське лісове господарство»протягом дванадцяти послідовних звітніх податкових періодів проводило реалізацію сільськогосподарських товарів питома вага яких не перевищує 75 відсотків вартості всіх поставлених товарів.

Крім того, податковий орган в своєму запереченні зазначає, що п.8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.26.2 п.26 Положення зазначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку субєктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку їх виробником. Відповідно до Закону України «Про Митний тариф України», продукцію реалізацію якої здійснює позивач віднесено до групи 44 «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля», що не відповідає критеріям встановленим п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.26.1 п.26 Положення.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази подані представником позивача та представниками відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази, проаналізувавши їх на підставі чинного законодавства, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 18 лютого 2009 року державне підприємство «Тернопільське лісове господарство»подало заяву до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про реєстрацію підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування .

24 лютого 2009 року з Тернопільської ОДПІ на адресу позивача надійшов лист від 22 лютого 2010 року за №1090417/16-02, яким заяву позивача залишено без виконання.

Основними мотивами залишення без виконання заяви позивача було те, що згідно акту перевірки №1177/23-420/00993024 від 19 лютого 2010 року, який охопив період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року було встановлено, що основним видом діяльності ДП «Тернопільський лісгосп»за 9 місяців 2009 року було здійснення операцій із продажу лісопродукції від її переробки (половників, техсировини, дров, фансировини, пиляних заготовок), які згідно УКТЗЕД Закону України «Про митний тариф України»відносять до групи 44 «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля», а тому на думку податкового органу питома вага сільськогосподарських товарів, що підпадають під групи 1-24 УКТ ЗЕД Закону України «Про митний тариф України», становлять менше 75 відсотків, а це не дає права ДП «Тернопільський лісгосп»на використання спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість. Згідно ст..8-1 Закону України «Про ПДВ».

Відповідно до п.8-1.1 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР із наступними змінами та доповненнями (далі по тексту Закон 168/97) та п.26 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 1 березня 2000 року №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 200 року за №208/4429 (далі по тексту Положення) резидент, який проводить діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону 168/97 та п.п.26.1 п.26 Положення визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.п.8-1.15.7 п.8-1.15 ст.8-1 Закону 168/97, виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію". На виконання даної норми Кабінет Міністрів України Постановою від 21 січня 2009 року №23 такий перелік визначив. Так, в даному переліку визначено 2 види діяльності, що стосуються позивача, а саме: 02.01.1 Лісівництво та лісозаготівлі, що включає в себе: вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік, вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини, вирощування лісосадивних матеріалів, вирощування різдвяних ялинок, лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини, вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва, вирощування рослинних матеріалів для плетіння, а також 02.01.02 Одержування продукції лісового господарства, що включає в себе: збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо), збирання соків (березового, кленового тощо), збирання живиці, природних смол, збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень, збирання корка, шелаку, камеді, бальзамів, дикорослих луб'яних рослин.

Крім того, пунктом 8-1.7ст.8-1 Закону№168/97 та п.п.26.2 п.26 Положення визначено, що сільськогосподарськими товарами вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку суб»єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку їх виробником.

Аналізуючи норми ст. 8-1 Закону №168, суд дійшов висновку, що спеціальний режим оподаткування може обрати підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність як у сфері сільського господарства, так і у сфері лісового господарства. Враховуючи специфіку проведення обох видів діяльності суд вважає, що хоча вони мають відмінності та згідно з чиннним законодавством України різні за своїм змістом, проте, з метою оподаткування у розумінні Закону №168 ці обидва види діяльності прирівняні один до одного. При цьому суд виходить з того, що Законом №168 не дано визначення поняття "лісогосподарського підприємства" та "лісових товарів" окремо, а дано лише визначення узагальнених понять - "сільськогосподарського підприємства" та "сільськогосподарських товарів". Тому у розумінні Закону № 168 зміст цих визначень прирівняний з метою оподаткування ПДВ і не відповідає загальноприйнятим визначенням у прямому розумінні.

Пункт 8-1.7 статті 8-1 Закону №168 вказує, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Таким чином, під дану норму підпадає також поставка лісових ресурсів і лісоматеріалів, (не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), визначення яких дане Лісовим кодексом України від 21.01.1994 N 3852-XII, Законом України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" від 08.09.2005 N 2860-IV, Наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України "Про затвердження Правил фітосанітарного контролю деревини та виробів з неї" від 06.08.2002 N 65.

Судом встановлено, що позивачем протягом 2009 року поставлялись товари, прирівняні з метою оподаткування до сільськогосподарських, та поставлялись продукти їх обробки. Тобто, вартість сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (попередніх від дати подання заяви). Підтвердженням цього є зокрема, державна статистична звітність форми №3-лг (річна) про лісогосподарську діяльність ДП «Тернопільський лісгосп»за 2009 рік . Так, позивачем в 2009 році реалізовано: ліосматиеріали круглі 6740 куб.м., дровяна деревина для технологічних потреб - 12761 куб.м., дрова для опалення 8594 куб.м., всього 28095 куб.м. на загальну суму 4904 100 грн., а загальний (річний) обсяг продукції, робіт та послуг лісового господарства склав 6201100 грн.. Звідси вбачається, що вартість с/г товарів (послуг)_ становить 79 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином суд вважає, що діяльність позивача відповідає вимогам норм пункту 8-1.7 статті 8-1 Закону №168.

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача з приводу того, що норма пункту 8-1.7 статті 8-1 Закону №168 поширюється виключно на сільськогосподарські товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом №2371 з таких міркувань:

В пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону №168 зазначено, що "Сільськогосподарськими вважаються також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником". Перероблення - це технологічний процес, здійснення якого змінює форму, властивості або склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції з метою отримання нової продукції (Національний класифікатор України ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності", затверджений наказом Держспоживстандарту України 26.12.2005 р. № 375).

Аналізуючи законодавчі та підзаконні нормативні акти, суд дійшов до висновку, що товари групи 44 "деревина і вироби з дерева" є продуктом переробки товару групи 06 код 0602 90 41 00 назва "дерева лісові", а отже є сільськогосподарськими товарами відповідно до вимог пункту 8-1.7 статті 81 Закону №168, оскільки, як це передбачено згаданою нормою, товар "дерева лісові", вирощені безпосередньо платником податку субєктом спеціального режиму оподаткування та ним же перероблені, в результаті чого створено новий продукт групи 44 УКТ ЗЕД - "деревина і вироби з дерева". Крім цього, продуктом переробки товару групи 06 код 0602 90 41 00 назва "дерева лісові" є товари, які не можливо віднести до інших товарних груп окрім 44.

Закон №168 прямо не вказує, що сільськогосподарськими є продукти групи 44 УКТ ЗЕД - "деревина і вироби з дерева", але називає їх, за умови поставки таких продуктів, саме виробником - лісокористувачем.

Жодною нормою Закону №168 прямо не вказано, що група 44 УКТ ЗЕД - "деревина і вироби з дерева" не може відноситись до сільськогосподарських товарів (у розумінні цього закону).

Крім цього, нормативне визначення "сільськогосподарських товарів" наведено в пункті 2.15 статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України": "Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари)" - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах)".

Тому суд вважає, що група 44 УКТ ЗЕД, в розумінні Закону №168, належить до сільськогосподарських товарів у разі поставки її саме виробником - лісокористувачем, що має місце в даній справі.

Також суд не бере до уваги, посилання податкового органу на акт перевірки від 19 лютого 2010 року №1777/23-420/00993024 про результати планової виїзної перевірки ДП «Тернопільське лісове господарство»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, як на доказ того, що питома вага сільськогосподарських товарів, поставлених позивачем, що підпадають під групи 1-24 УКТ ЗЕД Закону України «Про митний тариф України», становить менше 75 відсотків, а це не дає права ДП «Тернопільський лісгосп»на використання спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість. Даний акт не може бути носієм доказової бази, оскільки перевіркою охоплювався період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, тобто всупереч вимогам п 8-1.6 ст. 8-1 Закону Про ПДВ не охоплено попередніх дванадцяти послідовних звітних періодів сукупно.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що Відповідач неправомірно відмовив у реєстрації сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Статтею 19 Господарського кодексу України передбачено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності субєктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Такі докази правомірності своїх дій Відповідачем не надані.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При перевірці рішення Відповідача щодо відмови у реєстрації Позивача платником ПДВ за спеціальним режимом оподаткування суд встановив, що дії працівників податкової служби при відмові у реєстрації вчинені безпідставно і свідчать про порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 5 статті 19 Господарського кодексу України, норм статті 8-1 Закону №168.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що це дії Тернопільської ОДПІ вичнені необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення з допущенням невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, порушують права позивача, а тому суд прийшов до переконання про захист цих прав шляхом визнання неправомірними дій Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, що виразились у відмові в реєстрації державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та зобовязання Тернопільську обєднану державну податкову інспекцію зареєструвати державне підприємство «Тернопільське лісове господарство»як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до заяви поданої 18 лютого 2010 року та видати спеціальне свідоцтво.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі, здійснені нею і документально підтверджені, судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про митний тариф України», ст.ст. 2, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, що виразились у відмові в реєстрації державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

3. Зобовязати Тернопільську обєднану державну податкову інспекцію зареєструвати державне підприємство «Тернопільське лісове господарство»як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до заяви поданої 18 лютого 2010 року та видати спеціальне свідоцтво.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»3 гривні 40 копійок судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2010 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.