Рішення № 13425291, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/57020.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС»

ДоДочірнього підприємства «Автобан-Україна»

Простягнення 237906, 23 грн.

                                                                                           Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Кондаурова А.П., дов. № б/н від 08.12.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС»до Дочірнього підприємства «Автобан-Україна»про стягнення 237906, 23 грн. основного боргу у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009 р. № 14/230.

Ухвалою суду від 22.11.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/570 та призначено її розгляд на 08.12.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2010 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та ненадання ним відзиву на позовну заяву, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 08.12.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 20.12.2010 р., зобов’язано позивача надати суду оригінал ухвали Господарського суду міста Києва № 14/230 від 13.11.2009 р., відповідача –відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2010 р. надав суду оригінал ухвали Господарського суду міста Києва № 14/230 від 13.11.2009 р.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009 р. № 14/230 було затверджено мирову угоду від 12.11.2009 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС» та Дочірнім підприємством «Автобан-Україна»в наступній редакції:

«Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрконсул–Плюс»(надалі - позивач), в особі директора Сажко О. Є., що діє на підставі статуту підприємства, та Дочірнє підприємство «Автобан–Україна»(надалі - відповідач), в особі виконуючого обов’язки директора Васильєва М. В., що діє на підставі статуту підприємства, надалі при спільному згадуванні іменовані - сторони.

Сторони є відповідно позивачем та відповідачем в судовій справі № 14/230, що знаходиться в провадженні Господарського суду м. Києва, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсул-Плюс»до Дочірнього підприємства «Автобан-Україна»про стягнення 206 432, 29 грн. - пені, 204 655, 76 грн. - інфляційних втрат, 33 250, 47 грн. - три проценти річних.

Сторони, враховуючи майнові інтереси один одного та з метою уникнення зайвих витрат в господарській діяльності, розуміючи та усвідомлюючи наслідки укладення мирової угоди, керуючись ст. 78 ГПК України - уклали дану мирову угоду про наступне:

1. Відповідач визнає, та зобов’язується сплатити позивачу суму у розмірі 237 906, 23 грн. (двісті тридцять сім тисяч дев’ятсот шість грн. 23 коп.) у тому числі 204 655, 76 грн. - інфляційних витрат, 33 250, 47 грн. - три проценти річних.

2. Позивач відмовляється від стягнення з відповідача пені у розмірі 206 432, 29 грн.

3. Відповідач зобов'язується сплатити позивачу суму, визначену в п. 1 даної угоди в строк з 01.06.2010 р. до 15.06.2010 р.

4. Позивач заявляє, що у випадку належного виконання мирової угоди не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї мирової угоди.

5. Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом м. Києва.

6. Дана мирова угода підписана в трьох екземплярах по одному для кожної сторони та один екземпляр для суду».

Позивач пояснив, що станом на 15.11.2010 р. умови мирової угоди від 12.11.2009 р. Дочірнім підприємством «Автобан-Україна»виконані не були, сума заборгованості в розмірі 237906, 23 грн. ним не сплачена, у зв’язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання щодо оплати 237906, 23 грн. не виконав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 237906, 23 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС»в частині стягнення основного боргу в розмірі 237906, 23 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС»було сплачено державне мито відповідно до квитанції від 16.11.2010 р. в сумі 2400, 00 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 2379, 06 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 20, 94 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Автобан-Україна»(вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 32593472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС»(вул. Предславинська, буд. 34-Б, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 34349222) 237 906 (двісті тридцять сім тисяч дев’ятсот шість) грн. 23 коп. основного боргу, 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев’ять) грн. 06 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРКОНСУЛ-ПЛЮС»(вул. Предславинська, буд. 34-Б, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 34349222) з Державного бюджету України державне мито в сумі 20 (двадцять) грн. 94 коп., що сплачене квитанцією від 16.11.2010 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.