Рішення № 13425295, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/55820.12.10 За позовомМалого приватного підприємства «ЛІНА»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН»

Простягнення 34387, 21 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Видмеденко Т.В., дов. № б/н від 19.07.2010 р.

Єфімов Б.В., дов. № б/н від 16.12.2010 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Малого приватного підприємства «ЛІНА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН»про стягнення 27710, 83 грн. основного боргу, 2995, 10 грн. інфляційних витрат, 749, 76 грн. трьох відсотків річних та 2931, 52 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № Л-092 від 01.01.2009 р. щодо оплати поставленого товару електротехнічної, світлотехнічної та кабельно-провідникової продукції.

Ухвалою суду від 15.11.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/558 та призначено її розгляд на 08.12.2010 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2010 р. надав витребувані судом документи, зокрема, довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що адресою відповідача є: 03050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 28, кв. 18.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається вірна адреса відповідача, яка відрізняється від тієї адреси, яка зазначена у позовній заяві, а також приймаючи до уваги незявлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 08.12.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 20.12.2010 р.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2010 р. надав суду докази направлення копії позовної заяви та необхідних документів за вірною адресою відповідача.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Малим приватним підприємством «ЛІНА»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН»(покупець) був укладений договір поставки № Л-092 від 01.01.2009 р., згідно з пунктами 1.1.та 1.2. якого позивач зобовязався передати (поставити), а відповідач - прийняти та оплатити товар - електротехнічну, світлотехнічну та кабельно-провідникову продукцію - в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних та рахунках-фактурах, які є невідємною частиною даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобовязання за договором № Л-092 від 01.01.2009 р. виконав належним чином, здійснивши поставку товару відповідачу, що підтверджується наданими Малим приватним підприємством «ЛІНА»рахунком-фактурою № Л-00031802 від 04.12.2009 р. та видатковою накладною № Л-00016255 від 16.12.2009 р. на суму 39120, 86 грн., а також рахунком-фактурою № Л-00005704 від 12.03.2010 р. та видатковою накладною № Л-00003062 від 19.03.2010 р. на суму 4089, 97 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 3.6. вищезазначеного договору передбачено, передача партії товару представнику покупця відбувається лише у разі оформлення на імя такого представника відповідної довіреності від покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підставі довіреностей № 327 від 15.12.2009 р. та № 369 від 18.03.2010 р. відповідач отримав товар за вищевказаними видатковими накладними.

У відповідності до пункту 5.1. договору № Л-092 від 01.01.2009 р., покупець зобовязався здійснювати оплату за поставлений товар в гривнях на рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу в кількості 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Позивач повідомив суду, що відповідач свої зобовязання за договором № Л-092 від 01.01.2009 р. належним чином не виконав, оплативши поставлений товар частково, на суму 15500, 00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

Враховуючи наведене, Мале приватне підприємство «ЛІНА»просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН» 27710, 83 грн. основного боргу, а також 2995, 10 грн. інфляційних витрат, 749, 76 грн. трьох відсотків річних та 2931, 52 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № Л-092 від 01.01.2009 р. щодо оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобовязання за договором № Л-092 від 01.01.2009 р. належним чином не виконав, вартість поставленого за видатковими накладними № Л-00016255 від 16.12.2009 р. та № Л-00003062 від 19.03.2010 р. товару своєчасно та у повному обсязі не оплатив.

У звязку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН» своїх зобовязань за договором № Л-092 від 01.01.2009 р., Малим приватним підприємством «ЛІНА»було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення про порушення термінів оплати вих. № 40 від 13.04.2010 р. з проханням сплатити суму заборгованості за поставлений товар до 19.04.2010 р.

Листом вих. № 14 від 27.04.2010 р. відповідач повідомив, що прострочка оплати за отриману продукцію на суму 27710, 83 грн. виникла у звязку з тимчасовими фінансовими труднощами та що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН» вживає всі заходи для погашення заборгованості.

Проте станом на день подання позивачем позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідачем сума заборгованості погашена не була.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 27710, 83 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Малого приватного підприємства «ЛІНА»в частині стягнення основного боргу в розмірі 27710, 83 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд також стягнути з відповідача 2995, 10 грн. інфляційних витрат та 749, 76 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № Л-092 від 01.01.2009 р. щодо оплати поставленого товару за період з 22.12.2009 р. до 09.11.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у квітні, травні, червні та липні 2010 р. становив 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8% відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені Малим приватним підприємством «ЛІНА».

У звязку з цим судом було виконано власний розрахунок інфляційної складової боргу, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН»підлягають 2581, 65 грн. інфляційної складової боргу.

Таким чином, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 2581, 65 грн. інфляційної складової боргу та 749, 76 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2931, 52 грн. пені за період з 22.12.2009 р. до 22.06.2010 р. у звязку з порушенням договірного зобовязання, посилаючись на пункт 7.2.4. договору № Л-092 від 01.01.2009 р., яким передбачено, що у випадку прострочення покупцем оплати переданого (поставленого) товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені чи штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Малого приватного підприємства «ЛІНА»підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього за період з 22.12.2009 р. до 22.06.2010 р. 2931, 52 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Малого приватного підприємства «ЛІНА»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДОН» (вул. Білоруська, буд. 28, кв. 18, м. Київ, 03050, ідентифікаційний код 21561044) на користь Малого приватного підприємства «ЛІНА»(вул. Мельникова, буд. 9, кв. 9, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 21575414) 27 710 (двадцять сім тисяч сімсот десять) грн. 83 коп. основного боргу, 2 581 (дві тисячі пятсот вісімдесят одну) грн. 65 коп. інфляційних нарахувань, 749 (сімсот сорок девять) грн. 76 коп. трьох відсотків річних, 2 931 (дві тисячі девятсот тридцять одну) грн. 52 коп. пені, 339 (триста тридцять девять) грн. 73 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.