Рішення № 134174036, 18.02.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2465/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 08 травня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи із довідок від 02 травня 2025 року: № 49 про складові заробітної плати для держаного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 50 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що отримує пенсію за віком та звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIIІ, однак відповідач відмовив у призначені позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII. Вважає, що відмова пенсійного органу призначити на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ є протиправною, та вказує, що період проходження ним служби в органах державної податкової служби на відповідних посадах з присвоєнням персональних та спеціальних звань підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ. У зв`язку із вказаним позивач просив позов задовольнити.

Відповідачі заперечували проти задоволення позову та у відзиві вказали, що у позивача відсутній стаж станом на 01.05.2016 р. для призначення пенсії згідно Закону №889-VIIІ.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до записів трудової книжки позивач працював на різних посадах у податкових органах, зокрема у періоди з 01.07.1992 по 22.08.2017 та з 04.02.2018 по 17.12.2024. (а.с. 10-13).

Матеріали справи містять довідки Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02 травня 2025 року: № 49 про складові заробітної плати для держаного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 50 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. (а.с. 1718).

08.05.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу, однак відповідач у рішенні №241670037803 від 15.05.2025 р. відмовив у призначенні вказаної пенсії та вказав про відсутність підстав для зарахування періодів роботи у податкових органах. (а.с. 20).

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набув чинності 01.05.2016.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з положеннями ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За результатами аналіз зазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Згідно з ч. 18 ст. 37 Закону №3723-XII передбачено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ст. 46 Закону №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у п.2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності у позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ; правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні/переведенні пенсії за віком на підставі Закону №3723-ХІІ.

Судом встановлено, що позивач працював на різних посадах у податкових органах, зокрема у періоди з 01.07.1992 по 22.08.2017 та з 04.02.2018 по 17.12.2024, які не зараховані відповідачем до стажу державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, який діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII, яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно абз. 3 п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Суд звертає увагу, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон№509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону №509-XII передбачено, що посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону України №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання.

Згідно з ст. 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Згідно з абз. 1, 2 п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі 21-340а13, зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".

Дана правова позиція узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16а.

Таким чином, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) у вказаних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №3723-XII посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Таким чином, період роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу роботи державної служби.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак, позивач з огляду на періоди перебування на службі в органах державної податкової служби на різних посадах станом на 01.05.2016 мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді державної служби, має 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак є всі підстави для переведення її з пенсії призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та подав відповідачу для призначення пенсії за віком відповідні довідки Головного управління ДПС у Чернівецькій області про складові заробітної плати для держаного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином пенсійний орган повинен був здійснити призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак протиправно відмовив у призначенні вказаної пенсії.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірність відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

З вказаних підстав суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області сплачений судовий збір, як суб`єкта владних повноважень, що приймав рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 08 травня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи із довідок від 02 травня 2025 року: № 49 про складові заробітної плати для держаного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 50 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

4. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Т.М. Брезіна