Рішення № 134174035, 18.02.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5290/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_2 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і є потерпілою від репресій у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення «із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення «у потрійному розмірі за період перебування на спецпоселенні в період з 14.02.1951 року по 19.03.1956 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно п. «г» ст. 77 Закону України « Про пенсійне забезпечення, починаючи з 21 вересня 2021 року та здійснити перерахунок стажу роботи згідно ст. 58 ЗУ «Про пенсійне забезпечення « зі змінами, і зарахувати період перебування на спецпоселенні з 14.02.1951 року по 19.03.1956 року в потрійному розмірі, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була визнана потерпілою від репресій.

1.2. Ухвалою суду від 20.11.2025 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсіонер за віком, яку обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2.2. Вказує, що 07 листопада 2007 року її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісією з питань поновлення прав реабілітованих Чернівецької міської ради була видана довідка за № 173, в якій зазначено, що вона як реабілітована особа відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» користується пільгами. Позивач зазначає, що оскільки вона народилася в м. Угреуральськ Пермської області ІНФОРМАЦІЯ_2 і проживала з батьками на спецпоселенні до 19березня 1956 року, її визнано потерпілою від репресій.

2.3. 03 червня 2024 року звернулася із письмовою заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області про перерахунок їй пенсії з 22 вересня 2021 року, як потерпілій від репресій особі, у розмірі передбаченому п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком, а також просила провести перерахунок стажу роботи відповідно до ст. 58 Закону України « «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування на спецпоселенні з 14.02.1951року по 19.03.1956 року

2.4. 17.06.2024 року отримала письмову відповідь вих. 2752-2509\0-17\8-2400\24 Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, в якій зазначено, що відсутні правові підстави для перерахунку розміру пенсії, як потерпілій від репресій у розмірі 50% від мінімального розміру пенсії, а також про відсутність підстав для перерахунку стажу роботи відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач у листі від 17.06.2024 року зазначив, що їй як потерпілій від репресій, тобто як примусово переселеній буде виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 43.52 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства , на підставі її заяви. Крім того, у відповіді від 17.06.2024 року відповідач зазначає, що відсутні підстави для зарахування до стажу роботи період перебування на спецпоселенні у потрійному розмірі у зв`язку із відсутності у пенсійній справі документів, підтверджуючих її перебування під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі та перебування у засланні.

2.5. З таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у перерахунку пенсії та перерахунку трудового стажу роботи, оформленого листом від 17.06.2024 року вих.2752-2509\0-17\8-2400\24 позивач не погоджується, що і обумовило звернення до суду з даним позовом.

Позиція відповідача

2.6. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

2.7. Так зазначає, що ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено підвищення пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, а також членам їх сімей, яких було примусово переселено.

2.8. Питання встановлення до пенсії відповідного підвищення врегульовано п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» згідно з яким, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн.

2.9. Правові підстави для виплати надбавки членам сімей, яких було примусово переселено, в іншому розмірі, відсутні.

2.10. Стосовно питання щодо врахування до страхового стажу періоду перебування в засланні зауважує, що інформація щодо факту та періоду переселення позивача, в матеріалах пенсійної справи відсутня. Наголошує, що період перебування особи на спецпоселенні може бути зараховано до стажу у потрійному розмірі за умови підтвердження її належності до репресованих осіб, тобто в разі надання нею документів, що засвідчують факт обвинувачення або призначення покарання. Однак, такі документи в матеріалах пенсійної справи відсутні.

2.11. Таким чином, враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства, правових підстав для зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії періоду з 14.02.1951 по 19.03.1956 немає. Вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувачка пенсії за віком, яку обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3.2. 03.06.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про здійснення перерахунку пенсії, як особі, яка зазнала політичних репресій у розмірі передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, а також перерахунку стажу роботи відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3.3. У відповідь на звернення позивача листом №2752-2509/О-17/8-2400/24 від 17.06.2024 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомило позивача про відсутність підстав щодо здійснення відповідного перерахунку пенсії, оскільки позивачу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як реабілітованій особі, виплачується підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. Правові підстави для її виплати в іншому розмірі, відсутні. Стосовно питання щодо врахування до страхового стажу періоду перебування в засланні, у листі зазначено, що документи, що засвідчують факт обвинувачення або призначення покарання, в матеріалах пенсійної справи відсутні.

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Згідно змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

4.2. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

4.5. Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 року №962-XII (далі Закон №962-XII, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 05.05.2018 року №2325-VІІІ) реабілітованими слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

4.6. Відповідно до статті 1-2 Закону № 962-XII реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст. 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

4.7. Частиною 1 статті 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

4.8. Згідно з пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

4.9. Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції, яка почала діяти з 05.05.2018 (далі - Закон №1788-XII), призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

4.10. Громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (стаття 58 Закону №1788-XII).

4.11. Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

4.12. Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року № 654, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова № 654), установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.

4.13. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

4.14. Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

4.15. Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

4.16. Згідно із частиною 4 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

4.17. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

4.18. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 446/1549/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі №446/1515/16-а та від 06 лютого 2019 року у справі № 446/1848/16-а, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

4.19. Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 та пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

4.20. Судом встановлено, що згідно архівної довідки Управління МВС України в Чернівецькій області №СТ/17/1 від 19.06.2019 року матір позивачки гр. ОСОБА_4 , 1926 (1927) року народження, була виселене на спецпоселення в Пермську область з с. Драчинці Кіцманського району Чернівецької області, де знаходилась на спецоселенні з 21.10.1947 по 19.03.1956.

Згідно довідки № 173 від 07 листопада 2007 року Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Чернівецької міської ради матір позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є реабілітованою особою відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та користується відповідними пільгами.

У свою чергу, позивач ОСОБА_5 народилася в м. Угреуральськ Пермської області ІНФОРМАЦІЯ_2 і проживала з батьками на спецпоселенні до 19 березня 1956 року. Згідно рішення Національної комісії з реабілітації від 22.09.2021 року ОСОБА_5 , 1951 р.н., визнана потерпілою від репресій.

4.21. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 має право на підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII. Тому, відповідачем протиправно відмолено позивачу у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

4.22. При цьому, суд зазначає, що вказані права у позивачки виникли 05.05.2018 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 року №2325-VIII, яким знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема мають право на підвищення в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII.

4.23. Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, то суд зазначає, що з 05.05.2018 року діє Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 962-XII, яким викладено в новій редакції Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на України».

4.24. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018 року, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

4.25. Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина 1 статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» із змінами внесеними Законом № 2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018 року.

4.26. Відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

4.27. Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

4.28. Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.

4.29. Суд встановив, що позивач народилася у спецпоселенні в Пермській області, куди була виселена її матір с. Драчинці Кіцманського району Чернівецької області, та знаходилась на спецоселенні по 19.03.1956 року, тобто відповідно до статті 1 Закону № 962-XII перебувала у засланні, а тому має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

4.30. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, врахувавши як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 14.02.1951 року по 19.03.1956 року на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років».

4.31. Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд щодо аналогічних правовідносин у постанові від 22.05.2024 року у справі №600/4129/23-а.

4.32. Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає наступне, то суд зазначає, що згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

4.33. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

4.34. За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

4.35. У справі Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема інтерес суспільства та умови, передбачені законом. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар.

4.36. Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

4.37. У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу належного урядування.

4.38. Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі Лелас проти Хорватії (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).

4.39. Отже, принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу неналежного урядування.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, діяв не на підставі Конституції та законів України.

5.3. Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту, а саме зобов`язання відповідача здійснити їй перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу період перебування на спецпоселенні з 14.02.1951 року по 19.03.1956 року в потрійному розмірі, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованої, починаючи з 21.09.2021 року, суд зазначає наступне.

5.4. Так, як зазначено судом раніше, частина 1 статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» із змінами внесеними Законом № 2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018 року.

5.5. Тобто, у позивача наявне права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та на перерахунок стажу її роботи згідно із статтею 58 Закону №1788-XII. Вказані права у позивачки виникли 05.05.2018 року після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 року №2325-VIII, яким знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема мають право на підвищення в розмірі 50 % в від мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII та на перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону №1788-XII.

5.6. Суд наголошує, що відповідно до частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

5.7. З врахуванням наведеного принципу диспозитивності, який реалізований позивачем у прохальній частині позову, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу період перебування на спецпоселенні в потрійному розмірі, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованої, саме з указаної позивачем дати.

5.8. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

5.9. При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 29.07.2024 року.

6.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.09.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи згідно з статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши з 21.09.2021 року у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій час перебування у засланні з 14.02.1951 року по 19.03.1956 року на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років».

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції від 29.07.2024 року судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.В. Анісімов