Рішення № 13416153, 20.12.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.10           Справа № 14/150-10. Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Ю.В.Чепульській , розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго »,

м. Суми

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю салон-магазин «Надія», м. Суми

про стягнення 4403,53 грн.

За участю представників сторін :

від позивача:           Верчак Ю.В., довіреність №722 від 18.02.2010 року ;

від відповідача: Яхно Т.Л., довіреність від 15.12.2010 року .

Суть спору : позивач просить суд стягнути з відповідача 4403,53 грн. в тому числі : суму основного боргу в розмірі 3813,58 грн., пеню в розмірі 329,11 грн., 3 % річних в розмірі 75,42 грн., інфляційних в розмірі 185,42 грн., крім того, судові витрати пов’язані з розглядом даної справи .

Відповідач в відзиві на позовну заяву від 15.12.2010 року просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що станом на 15.12.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив :

На підставі договору № 516-Т від 01.10.2006 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ( надалі-договір) , позивач здійснював відпуск відповідачу теплової енергії в потрібних йому обсягах.

Пунктом 3.2 договору , розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорах кількості спожитої теплової енергії в гарячій воді , передбаченої на розрахунковий період .

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині розрахунків, заборгувавши позивачу за спожиту теплову енергію 3813,58 грн., що підтверджується відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 року по 21.10.2010 року .

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Оскільки відповідач не подав до суду доказів сплати грошових коштів в розмірі 3813,58 грн. або обґрунтованих заперечень проти суми боргу , вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3813,58 грн. боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , що становить 185,42 грн., та три проценти річних з простроченої суми, що становить 75,42 грн. Ці вимоги є правомірними.

За порушення строків розрахунків за фактичну спожиту теплову енергії, у відповідності до п. 5.1.5. вищезазначеного Договору, передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені .

У відповідності до умов договору, які відповідають вимогам Закону України від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір нарахованої позивачем пені становить 329,11 грн.

При цьому суд враховує те, що для підтримання належної температури в приміщенні відповідач вимушений додатково користуватися електричним обігрівачем, у зв’язку з чим він несе значні витрати за спожиту електроенергію.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій.

Позивач не надав суду доказів наявності у нього збитків, а згідно ч.2 ст. 233 ГК України , якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) .

Тому, господарський суд вважає за доцільне зменшити в даному разі розмір пені, тобто, задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені частково, а саме в сумі 0,01 грн. , керуючись ст.233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України .

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачеві має бути відмовлено.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України , ст. ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю салон-магазин «Надія»( 40000, м. Суми, вул.Кооперативна,7 ; код ЄДРПОУ 14005461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул.2-га Залізнична,10 ; код ЄДРПОУ 33698892) основний борг в розмірі 3813,58 грн. , пеню в розмірі 0,01 грн., 3 % річних в розмірі 75,42 грн., інфляційні в розмірі 185,42 грн., витрати по держмиту в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

3.          В іншій частині позову відмовити .

Суддя