Рішення № 13415869, 05.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.10 Справа № 24/324/10

Суддя

за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 69121, АДРЕСА_1

про стягнення 14873,16 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Вознюк А.Л., довіреність від 04.01.2010р. № 21

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1

СУТЬ СПОРУ:

04.10.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (надалі - концерн “МТМ”) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14873,16 грн. за спожиту теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. № 443, з яких: 13126,84 грн. - основний борг, 685,46 грн. - пеня, 387,209 грн. - 3% річних та 673,66 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою від 04.10.2010р. порушено провадження у справі № 24/324/10, судове засідання призначено на 05.11.2010р., про що сторони повідомлені належним чином.

Розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 05.11.2010р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне. 01.10.2002р. між сторонами укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 443, на виконання умов якого позивачем за період з листопада 2008 року по березень 2009 року, з жовтня 2009 року по березень 2010 року, з травня 2010 року по серпень 2010 року відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 13126,84 грн., що підтверджується рахунками та актами прийому-передачі теплової енергії за вказаний період. Зобовязання щодо оплати отриманої теплової енергії відповідач належним чином, внаслідок чого, сума основної заборгованості за спірним договором становить 13126,84 грн. У звязку з простроченням виконання грошового зобовязання, відповідачу нараховано 685,46 грн. пені, 387,20 грн. 3% річних та 673,66 грн. інфляційних витрати. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, просить суд розстрочити виконання рішення в сумі 14873,16 грн. на 12 місяців у звязку з тяжкою фінансовою діяльністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) та концерном “Міські теплові мережі” в особі повіреного КП “Теплові мережі Ленінського району” (Енергопостачальна організація) укладено договір № 443 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п.1.1.) Енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі в національній одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Пунктами 6.2. - 6.4. договору сторонами визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації. Підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є Акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Споживач, відповідно до п. 6.6. договору, зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

Цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2003 року. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Встановлено, що на виконання умов спірного договору у період з листопада 2008 року по березень 2009 року, з жовтня 2009 року по березень 2010 року, з травня 2010 року по серпень 2010 року відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 13126,84 грн., що підтверджується рахунками та актами прийому-передачі теплової енергії за вказаний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать, що на адресу філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району не надходило обґрунтованих заперечень щодо неправомірності нарахувань за теплову енергію, розрахунку теплових навантажень, неотримання рахунків та актів виконаних робіт. Отже, акти вважаються погодженими.

Свої зобовязання за договором відповідач належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого сума основного боргу за вказаний період на час розгляду справи в суді становить 13126,84, факт наявності якої підтверджується матеріалами справи й визнано відповідачем.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобовязання відповідача оплатити вартість теплової енергії не припинено.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, суд вважає вимоги позивача про стягнення 13126,84 грн. основного боргу на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 443 від 01.10.2002р. доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі 0,5 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем надано розрахунок пені за період з 21.12.2009р. по 24.09.2010р. в сумі 685,46 грн. Пеня розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір 3 % річних становить 387,20 грн. за період з 21.12.2008р. по 24.09.2010р., а інфляційних витрат 673,66 грн. за період з листопада 2008р. по червень 2010р. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Пункт 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України надає суду право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Розяснення Президії ВАСУ від 12.09.96 № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та ін. обставини справи.

Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення в сумі 14873,16 грн. на 12 місяців, мотивуючи це складної фінансовою діяльністю.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суспільну необхідність, правову позицію позивача, суд задовольняє клопотання частково .

Надати розстрочку виконання рішення терміном на 6 місяців , починаючи з грудня 2010 р. по травень 2011 р. з щомісячним внесенням суми у розмірі 2478 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 148,73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, код ЄДРПОУ 32121458, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 13 126 (тринадцять тисяч сто двадцять шість) грн. 84 коп. основного боргу, 685 (шістсот вісімдесят пять) грн. 46 коп. - пені, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 20 коп. - 3 % річних, 673 (шістсот сімдесят три) грн. 66 коп. інфляційних витрат, 148 (сто сорок вісім) грн. 73 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання судового рішення на 6 ( шість ) місяців, починаючи з грудня 2010 р. по травень 2011 р. з щомісячним внесенням суми у розмірі 2478 грн. 86 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

суддя Т.А. Азізбекян

Суддя Т.А. Азізбекян