Рішення № 13415857, 18.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.10 Справа № 24/294/10

Суддя

за позовною заявою: Приватного підприємства “Софія-Плюс”, юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 87-В, поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 8, к. 32

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, 69083, м. Запоріжжя, вул, Жасмінна, 5

про стягнення 6200,00 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Балак О.Г., довіреність від 18.10.2010р. б/н

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

27.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Приватного підприємства “Софія-Плюс” (надалі –ПП “Софія-Плюс”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (далі –ТОВ “Віннер”) про стягнення з відповідача 6200,00 грн. основного боргу за отриманий товар згідно накладної.

Ухвалою від 27.08.2010р. судом порушено провадження у справі № 24/294/10, судове засідання призначено на 18.10.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.10.2010р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз’яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткову накладну РН-0000422, згідно якої відповідачу поставлено дизельне паливо у кількості 1000 л на загальну суму 6 200 грн. Свої зобов’язання щодо оплати товару позивач не виконав, у зв’язку з чим на адресу останнього направлено вимога, яка отримана ТОВ “Віннер” 16.08.2010р. Однак вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене позивач просить суд, на підставі ст. ст. 509, 530, 638, 655 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 18.10.2010р. не з’явився, надав суду відзив № 672, в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з участю в судовому засіданні в Донецькому апеляційному господарському суді, (копія ухвали додається). Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення, оскільки відповідач по даній справі є юридичною особою, тому згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємств зобов’язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні. Відповідач проти позову заперечує та вказує, що вимоги позивача не обґрунтовані та не підтверджуються наданими документами. У зв’язку з чим, просить суд в задоволені позову відмовити.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та доводи відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялись за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на видаткову накладну від 22.06.2010р. № РН-0000422 на суму 6200,00 грн., відповідно до якої відповідачу передано дизельне паливо в кількості 1000 л на суму 6200,00 грн. (копія міститься в матеріалах справи). Факт отримання товару ТОВ “Віннер” підтверджується вказаною видатковою накладною, на якій міститься підпис і печатка відповідача та довіреністю № ВИН 203 від 30.06.2010р., яка видана уповноваженій особі відповідача.

Надані до суду документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою купівлі - продажу.

У відповідності з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов’язковість письмової форми договору поставки.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у поставці товару, а обов’язки відповідача - в оплаті отриманого товару.

З матеріалів справи вбачається, що за видатковою накладною від 22.06.2010р. № РН-0000422 відповідачу передано товар на загальну суму 6200,00 грн.

Про прийняття ТОВ “Віннер” запропонованих умов купівлі - продажу свідчить сама видаткова накладна та підпис і печатка відповідача на цій накладній та довіреність № ВИН 203 від 30.06.2010р., що підтверджує факт отримання товару.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий ним товар.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода купівлі-продажу в виду досягнення сторонами згоди по усіх істотних умовах, необхідних для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності з п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу відповідача була надіслана вимога про сплату боргу за отриманий товар на суму 6200,00 грн. протягом трьох банківських днів. Факт відправлення вимоги підтверджується фіскальним чеком від 11.08.2010р. № 7612. Вимога відповідачем отримана 16.08.2010р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2753581. Відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент розгляду справи в суді ТОВ “Віннер” має заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 6200,00 грн., що також підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків від 27.07.2010р.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 6200,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Видаткова накладна, яка надана позивачем в обґрунтування поставки відповідачу товару, підтверджено факт проведення сторонами господарської операції. Так, спірна видаткова накладна від 22.06.2010р. містить назву підприємств, від імені яких складений документ (постачальник – ПП “Софія-Плюс” та одержувач –ТОВ “Віннер”), назву документа, дату складання накладної, назву товару, його ціну та кількість. Також, видаткова накладна підписана уповноваженими особами та засвідчена печатками підприємств.

До того ж, відповідач не оспорював факт отримання ним товару, поставленого згідно вказаної накладної.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною на загальну суму 6200,00 грн., внаслідок чого у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий ним товар.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі –102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, код ЄДРПОУ 24511745) на користь Приватного підприємства “Софія-Плюс” (юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 87-В, поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 8, к. 32, код ЄДРПОУ 31426141,р/р 2600400010353 в ЗФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 373005) –6 200 (шість тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

суддя Т.А. Азізбекян

           Суддя Т.А. Азізбекян