Ухвала суду № 134150138, 17.02.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/973/25

Номер провадження 2-п/387/4/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року селище Добровеличківка

Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Солоненко Т. В.

розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.10.2025 у цивільній справі № 387/973/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

12.02.2026, через систему ЄСІТС "Електронний суд", від представника відповідача Галайчук Г.С. надійшла заява (сформована в системі 11.02.2026) в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.10.2025 у цивільній справі № 387/973/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву мотивувала тим, що дане заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження: отримання відповідачем кредитних коштів; оплати за договору факторингу. Також у договорі факторингу наявні не всі сторінки. Розрахунок заборгованості, проведений позивачем не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики. Нарахування позивачем відсотків після закінчення строку дії договору є неправомірним, не відповідає ст.1050 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду. Окрім того, позовну заяву подано с пропуском позовної давності.

Одночасно в заяві про перегляд заочного рішення представником відповідача заявлено клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що встановлений ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем було пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 не мала ані фізичної, ані моральної можливості своєчасно його оскаржити та подати свої заперечення у зв`язку з надзвичайно тяжкими сімейними обставинами. Так, на момент розгляду справи її чоловік тяжко хворів та потребував постійного догляду. Увесь цей період заявниця фактично цілодобово опікувалася своїм чоловіком. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Втрата близької людини, з якою заявницю пов`язувало спільне життя, турбота та відповідальність за його стан здоров`я, об`єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду з процесуальними документами.

Суд, вивчивши клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що означене клопотання не підлягає до задоволення, а заява сторони відповідача про перегляд заочного рішення має бути залишена без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Враховуючи дату ухвалення заочного рішення суду (15.10.2025) та дату звернення відповідача до суду із заявою про перегляд заочного рішення (11.02.2026), стороною відповідача пропущений передбачений ст. 284 ЦПК України 30-денний строк для звернення до суду з відповідною заявою.

Також відповідачем пропущений і 20-денний процесуальний строк, передбачений ч. 3 ст. 284 ЦПК України, оскільки за даними наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення R 067032682186, відповідач ОСОБА_1 отримала копію заочного рішення 15.11.2025.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

З огляду на положення ст. 284 ЦПК України, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті, із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

До підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

Оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 року у справі №756/11081/20.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку слід враховати критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження/перегляду судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження/перегляду з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).

Суд, вивчивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та матеріали справи, не встановив наявності поважних причин, які б могли слугувати належною законною підставою для поновлення строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Заочне рішення ухвалене судом 15.10.2025.

Копію оскаржуваного рішення відповідач отримала 15.11.2025 і відповідно мала 20 днів для подання заяви про перегляд заочного рішення і поновлення строку звернення до суду.

Водночас, із заявою про перегляд заочного рішення представник відповідача звернувся до суду 11.02.2026, тобто більш ніж через три місяці після отримання копії заочного рішення суду.

Представник відповідача Галайчук Г.С. на підтвердження поважності пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення від 15.10.2025 подала до суду копію свідоцтва про реєстрації шлюбу серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладеного 14.01.1991; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію виписки із медичної картки стаціонарного хворого №4851 , зі змісту якого ОСОБА_2 у період з 01.04.2024 по 15.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" ; копію консультаційного висновку спеціаліста ТОВ "Український центр томотерації" лікаря- онколого ОСОБА_4 від 24.12.2025, щодо хворого ОСОБА_2 ; копію висновку комп`ютерної томографії органів грудної та черевної порожнини від 26.12.2025, щодо пацієнта ОСОБА_2 .

Проте, наведені документи не можуть слугувати належною підставою поважності пропуску строку зверення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки жоден з них в часових рамках безпосередньо не стосується встановленого ч.ч. 2,3 ст. 284 ЦПК України строку.

При цьому, доказів того, що ОСОБА_1 не мала можливості через стан здоров`я свого чоловіка у визначені процесуальним законом строки звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення, тобто починаючи з 15.11.2025, відповідачем не надано та судом не встановлено.

Відтак, у даній справі відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаною про наявність заочного судового рішення щодо неї, без поважних обставин, які б об`єктивно перешкоджали їй звернутися до суду у визначений процесуальним законом строк, звернулася з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду від 15.10.2025 лише 11.02.2026, у зв`язку з чим підстави для поновлення строку на подання даної заяви відсутні.

Вказаного висновку суд дійшов з того, що встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 12.06.2024 року по справі №756/11081/20 відступила від висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9.11.2021 року по справі № 214/5505/16, згідно з якими за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском установленого процесуальним законом строку, суд першої інстанції може прийняти лише одне з передбачених у ч.3 ст.287 ЦПК рішень, а саме залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду формулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК, а не без задоволення.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні заяви про поновлення строку на перегляд заочного рішення суду слід відмовити, а заяву про перегляд заочного рішення, подану після закінчення процесуальних строків, залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 259-261, 280, 284, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Галайчук Г.С. про поновлення відповідачу ОСОБА_1 процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відмовити.

Заяву представника відповідача - адвоката Галайчук Г.С. про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.10.2025 у справі ЄУН 387/973/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний суддею 17.02.2026.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО