Ухвала суду № 134132203, 11.12.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56947/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі 757/56947/18-ц,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Коршун В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про відкликання виконавчого листа, яка за своєю суттю є заявою про визнання виконавчого листа виданого 28.04.2025 Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/56947/18-ц таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначав, що 22.05.2025 ОСОБА_1 стало відомо про існування виконавчого провадження № НОМЕР_1, про стягнення з нього грошових коштів (заборгованості). Підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий лист, виданий 28.04.2025 суддею Печерського районного суду м. Києва Русланом Козловим у справі № 757/56947/18-ц. У свою чергу, виконавчий лист був виданий на підставі заяви представника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» Корнієнко Наталії Михайлівни, яка у вказаній заяві зробила посилання на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022. При цьому, у заяві про видачу виконавчого листа не було вказано про наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від. 26.09.2024, яка була винесена за результатами розгляду заяви про заміну стягувача та видачу виконавчого листа. Суд вирішив замінити стягувача, а у частині видачі виконавчого листа суд відмовив. Отже, представники ТОВ «ДЕБТ ФОРС» достовірно знали про відмову у видачі виконавчого листа, однак, незважаючи на це все ж таки звернулися до Печерського районного суду м. Києва, ввівши суд в оману, що можна розцінювати як шахрайські дії. Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 у справі № 757/56955/18-ц встановлено, що рішення суду було виконане та відсутні будь-які зобов`язання чи претензії у позивача до відповідача, про що також не могли не знати представники.

10.10.2025 представником ТОВ «ДЕБТ ФОРС» - Костюченко М.І. до суду було заяву, яка за своєю суттю є письмовими запереченнями на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в яких остання просила відмовити в задоволенні заяви, оскільки ОСОБА_1 не надано суду жодних належних та допустимих доказів виконання судового рішення після набрання ним законної сили. Крім того, просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд визнав можливим проводити розгляд без їх участі.

Дослідивши матеріали справи та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що в ухваленні додаткового рішення слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України закріпила - «Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.»

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст. 3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виконавче провадження - то є квінтесенція процесу поновлення порушених прав, повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов`язковості виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, та при розгляді справи керується виключно принципом верховенства права, то, виходячи із приписів ст. ст. 10,13 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Судовим розглядом встановлено, що як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявник посилається на наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 у справі № 757/56955/18-ц в якій було встановлено, що рішення суду було виконане та відсутні будь-які зобов`язання чи претензії у позивача до відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу та те, що ні в матеріалах справи ні в заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не міститься ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 по справі № 757/56955/18-ц. Відповідно до додатків до заяви, адвокатом Коршуном В.В., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 було долучено копію ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/56955/18-ц від 04.04.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2024 по справі № 757/56955/18-ц (т. 1 а.с. 68-70), яку було долучено представником заявника до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та на яку посилається заявник як на доказ виконання рішення, не стосується справи № 757/56947/18-ц, про що вже зазначалося ОСОБА_1 в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2024 (т. 1 а.с. 124-126).

Крім того, відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2024 ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було відмовлено у задоволенні даної вимоги заяви, у зв`язку з тим, що остання була передчасною.

Також в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2024 було зазначено, про те, що відповідно до законодавства існує інший порядок із зверненням із заявою про видачу виконавчого листа до суду, який в подальшому було дотримано представником ТОВ «ДЕБТ ФОРС» шляхом подання окремої заяви про отримання виконавчого листа 24.10.2024 (т. 1 заяви про заміну сторони, а.с. 137-138).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз викладених обставин та зазначених норм законодавства України, дає підстави для висновку, що обставини, на які посилається заявник не доведені матеріалами справи та повністю ними спростовуються. Під час розгляду справи, судом не встановлено інших підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. За наведених обставин заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «ДЕБТ ФОРС» про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді судом заяв, поданих на стадії виконання судового рішення, положення ст.ст. 133, 141 ЦПК України не застосовуються, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 03.04.2024 у справі № 755/3829/18.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 17, 18, 260, 261, 353, 432 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі 757/56947/18-ц - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Р.В. Новак