Постанова № 13409994, 29.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.11.10Справа №2а-8404/10/5/0170 15:08 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Лєбєдєвій О.М. розглянувши за участю представника відповідача Євтодієва Г.В. дов. № 9223/10/10-0 від 21.08.2010р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

про визнання незаконним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (далі відповідач) в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 000087172/0 від 22.06.2010р.; визнати незаконним та протиправним податкове повідомлення-рішення № 000087172/0 від 22.06.2010р.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 000087172/0 від 22.06.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та мотивовані тим, що ДПІ безпідставно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки заборгованість з податку з доходів фізичних осіб відсутня, у звязку з чим відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні 29.11.2010р. представник позивача надав суду заяву про залишення позовних вимог без розгляду в частині визнання протиправними дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 000087172/0 від 22.06.2010р., у звязку з чим суд ухвалою від 29.11.2010р. залишив позов без розгляду в зазначеній частині.

Під час розгляду справи позивачем надавались суду письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач - ДПІ проти позову заперечує. В запереченнях на позов зазначив, що під час проведення перевірки встановлено порушення зокрема п. 1.15 ст. 1 , п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого нарахований податок з доходів фізичних осіб в розмірі 7159,13 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.15 зазначеного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Отже, позивач є податковим агентом щодо виплачуваних особі, що здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема адвокату, доходів.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

З 19.04.2010р. по 19.05.2010р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період 25.09.2008р. по 31.12.2009р., під час якої встановлено порушення позивачем зокрема. 1.15 ст. 1 , п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого нарахований податок з доходів фізичних осіб в розмірі 7159,13 грн.

За результатами перевірки складений Акт № 298/23-130/36165787 від 10.06.2010р., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000871720/0 від 22.06.2010р., яким позивачу донараховане податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7159,13грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14318,26 грн., всього 21477,39 грн.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідач в акті перевірки (п.п. 3.5.5.2.) та в запереченнях на позов зазначає, що податковим агентом за виплату коштів адвокату ОСОБА_2 є позивач, однак така позиція відповідача є безпідставною та необґрунтованою з наступних підстав.

Пунктом 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» закріплено поняття податкового агенту - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплат.

Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

До матеріалів справи залучений Договір № 28 від 02.02.2008р. щодо надання юридичних послуг, укладений між фізичною особою субєктом підприємницької діяльності адвокатом ОСОБА_2 та позивачем, відповідно до п. 1.1 якого позивач доручає, а адвокат бере на себе обовязок надавати послуги по комплексному консалтинговому забезпеченню господарської діяльності позивача, а також послуги, повязані із наданням юридичної адреси позивачу, отримання поштової кореспонденції на його адресу на умовах, в термін, що передбачено даним Договором. Позивач зобовязується прийняти послугу та оплатити її вартість відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Підпунктом 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Однак суд звертає увагу на те, що відповідно до Свідоцтва серії В02 ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як фізична особа-підприємець.

Позивач належним чином виконував свої зобовязання по вищезазначеному договору та щомісячно сплачував фізичної особі підприємцю ОСОБА_2 5000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи Актами прийому-передачі виконаних робіт та рахунками. Таким чином, обовязок на виплату податку у даному випадку покладений на отримувача доходу, тобто ФОП ОСОБА_2

У звязку з чим суд дійшов висновку про безпідставне донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за не утримання податку по ставці 15%, що визначена п. 7.1 ст. 7 Закону, у сумі 6750,00 грн.

Разом з тим, в п.п. 3.5.5.4 Акту перевірки відповідач зазначає, що позивачем порушені вимоги п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме на підприємстві застосована податкова соціальна пільга до доходу отриманому у лютому-квітні і червні-серпні 2009р. громадянами, які прийняті на роботу і не подали працедавцю заяви про застосування податкової соціальної пільги. Суд не погоджується із таким висновком відповідач з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 6.3.2 п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

До матеріалів справи залучені заяви про застосування податкової соціальної пільги ОСОБА_3 (ОСОБА_3. після одруження) та ОСОБА_5 (ОСОБА_5. після розірвання шлюбу).

У звязку з чим суд дійшов висновку про безпідставне донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 409,13 грн.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано.

При вирішення справи суд також керувався наступним.

Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 72 КАС України).

У звязку з чим, позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та протиправним спірного податкового повідомлення-рішення, то на думку суду, рішення прийнято з дотриманням процедури встановленої Законом у звязку із відсутністю під час перевірки всіх необхідних документів. Але, оскільки судом встановлено, що всі необхідні документів наявні у позивача, то помилковість висновків, не може вплинути на правомірність дій при прийнятті рішення, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахування встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 06.12.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000871720/0 від 22.06.2010р.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.