Постанова № 13409995, 05.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.11.10Справа №2а-10063/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сільського комунального підприємства «Побєдне»

до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача Мосейко Т.В., директор, розпорядження № 7-р від 30.01.2004 року;

від відповідача не зявився;

Суть спору: Сільське комунальне підприємство «Побєдне» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0018271501/0 від 18.06.2010 року та повторного повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0029331501/1 від 16.07.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та безпідставно визначено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та застосовані штрафні санкції, у звязку із тим, що рішенням № 5/39-12 від 26.05.2010 рокуПобєдненська сільська рада встановила для СКП «Побєдне» ставку прибутку за підсумками фінансово господарської діяльності в 2010 році, що підлягає зарахуванню у місцевий бюджет Побєдненської сільської ради. Ставка податку на прибуток встановлена Побєдненською сільською радою відповідно до чинного законодавства - 0%, а отже Побєдненська сільська рада фактично звільнила СКП «Побєдне» від сплати податку на прибуток у 2010 році. Рішення Побєдненської сільської ради № 5/39-12 від 26.05.2010 року не було оскаржено або скасовано у законному порядку, а отже підлягає виконанню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.08.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, відбулось 05.11.2010 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в якому з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не надає повноважень органам місцевого самоврядування по зміні ставки та встановленню пільг по сплаті податку на прибуток підприємствами комунальної форми власності, тому позивач не мав права використовувати нульову ставку податку на прибуток у 2010 році, навіть при наявності рішення Побєдненської сільської Ради № 5/39-12 від 26.05.2010 року.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільське комунальне підприємство «Побєдне» 04.02.2004 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 477571.

Судом встановлено, що посадовими особами Джанкойською ОДПІ 11.06.2010 року була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка достовірності нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток, а саме декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, результати якої були відображені в акті перевірки № 1842/1501/32608038 від 11.06.2010 року.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.5.2.1.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток за І квартал 2010 року на загальну суму 6720,00 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту Джанкойською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0018271501/0, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств у розмірі 6720,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 336,00 грн. Розмір штрафних санкцій розрахований на підставі п.п.17.1.4 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме у розмірі пяти відсотків від суми донарахованого податкового зобовязання.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до Джанкойською ОДПІ зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0018271501/0.

Заступником начальника Джанкойською ОДПІ було розглянуто скаргу позивача та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0018271501/0, а скаргу позивача без задоволення, та 16.07.2010 Джанкойською ОДПІ було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0029331501/1.

Не погодившись з прийнятими Джанкойською ОДПІ податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Джанкойська ОДПІ є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обовязкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить зокрема податок на прибуток підприємств комунальної власності.

Крім цього, п. 22 ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є міські ради, належить у 2010 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів та зараховується відповідно до місцевих бюджетів.

Відповідно до статуту Сільського комунального підприємства «Побєдне», останнє створено відповідно до рішення Побєдненської сільської ради від 10.10.2002 р. № 24/3-3 про передачу у комунальну власність обєктів соціальної сфери сільським радам у відповідності із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а отже на думку суду СКП «Побєдне» є підзвітним та підконтрольним Побєдненській сільській раді.

Відповідно до п.2.1. Статуту СКП «Побєдне» створено для організації та розвитку житлово-комунального господарства у сфері водо- і теплопостачання, водовідведення, транспорту, експлуатації та ремонту житла, дорожнього та зеленого господарства, впорядкування, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання робіт для населення соціально-побутових та виробничих споживачів, незалежно від форм власності.

Статтею 7 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Відповідно до п.п. 24, 29 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом (п.24); встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету (п.29).

Відповідно до п. а ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження, як:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що законодавцем встановлена ставка податку на прибуток підприємств - 25 % до об'єкта оподаткування. Разом з тим, судом встановлено, що Побєдненська сільська рада, за рішенням якої було створено СКП «Побєдне» уповноважена встановлювати для СКП «Побєдне», яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, розмір частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

На підставі зазначених положень Побєдненська сільська рада прийняла рішення № 5/39-12 від 26.05.2010 року «Про встановлення для СКП «Побєдне» ставки податку на прибуток та ставки податку на частину чистого прибутку за підсумками фінансово господарської діяльності в 2010 році, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету Побєдненської сільської ради», яким встановила для позивача розмір ставки податку на прибуток за підсумками фінансово - господарської діяльності в 2010 році, котра підлягає зарахуванню до місцевого бюджету Побєдненської сільської ради у розмірі нуль відсотків, тим самим звільнила позивача від сплати податку на прибуток підприємств у 2010 році.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що до прийняття вказаного рішення діяло рішення Побєдненської сільської ради № 5/26-8 від 21.01.2009 року «Про встановлення для СКП «Побєдне» ставки податку на прибуток та ставки податку на частину чистого прибутку за підсумками фінансово господарської діяльності в 2009 році, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету Побєдненської сільської ради», яким був встановлений аналогічний порядок нарахування та сплати податку на прибуток для позивача.

Рішення № 5/39-12 від 26.05.2010 року, Побєдненської сільської ради про встановлення ставки податку на прибуток, суд розцінює як встановлення розміру частки прибутку СКП «Побєдне», яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету, а отже не перевищуючи наданих Побєдненській сільській раді повноважень, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вона встановила нульовий розмір частки прибутку СКП «Побєдне», яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Відповідно до довідки Побєдненської сільської ради № 02-15/886 від 01.11.2010 року рішення № 5/39-12 від 26.05.2010 року та № 5/26-8 від 21.01.2009 року не змінювались та не скасовувались.

Доказів визнання незаконним або нечинним вищезазначених рішень Побєдненської сільської ради сторонами суду надано не було, а отже відповідно до положень Статуту СКП «Побєдне» вони підлягають виконанню позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у Джанкойської ОДПІ були відсутні підстави для нарахування позивачу податку на прибуток за І квартал 2010 року у звязку з тим, що позивач звільнений від сплати відповідного податку у 2010 році, а отже податкове повідомлення рішення № 0018271501/0 від 18.06.2010 року про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій прийнято безпідставно, без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача стосовно скасування податкового повідомлення рішення №0029331501/1 від 16.07.2010 року, то суд зазначає наступне.

На виконання Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та з метою поліпшення організації роботи податкових адміністрацій щодо розгляду скарг (апеляцій) платників податків на рішення державних податкових адміністрацій, Наказом Державної податкової адміністрації України № 29 від 11.12.96 року затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями (далі по тексту - Положення).

Відповідно до ч.1 п.2 Положення, воно розроблене на підставі норм, передбачених Законами України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», «Про звернення громадян», Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України, визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень (далі - податкові повідомлення) про визначення сум податкових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій та податкових вимог щодо податкового боргу.

Пунктом 4 Положення визначений порядок подання первинної скарги, а саме зазначено, що у разі коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби, податкове повідомлення або рішення якого оскаржується, зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Пунктом 5 Положення визначений порядок подання повторної скарги, а саме зазначено, що у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Пунктом 8 Положення встановлено, що керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу.

Відповідно до п. 9 Положення Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

1) залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;

2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;

3) скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків;

4) про податковий компроміс;

5) збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу;

6) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.

У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або органів державної податкової служби, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і органу державної податкової служби, рішення приймається на користь платника податків.

Матеріалами справи підтверджується, що скарга позивача була розглянута податковим органом та за результатом розгляду було прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0018271501/0 від 18.06.2010 року без змін.

Суд вважає, що податковим органом при розгляді скарги позивача було не правомірно винесено рішення про залишення скарги без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, у звязку з тим, що податковому органу було відомо про рішення Побєдненської сільської ради № 5/39-12 від 26.05.2010 року, яким позивача було звільнено від сплати податку на прибуток підприємств у 2010 році, що є підставою для прийняття податковими органами рішення на користь платника податку.

Відповідно до п. 4.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 р., при складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень:

а) до графи 1 порядковий номер за певний рік;

б) до графи 2 дата складання.

Номер податкового повідомлення складається з таких частин:

- порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення);

- номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера;

- через дріб - номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.

Отже, судом встановлено, що податковий орган при розгляді скарги платника податку на податкове повідомлення-рішення повинен не тільки прийняти рішення за результатами розгляду скарги, а і нове податкове повідомлення-рішення із зазначенням через дріб номера рішення за скаргою.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку стосовно неправомірності дій відповідача щодо нарахування позивачу податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій при винесенні відповідачем первинного податкового повідомлення-рішення № 0018271501/0 від 18.06.2010 року та прийняття необґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги позивача, суд вважає, що і податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами розгляду скарги позивача № 0029331501/1 від 16.07.2010 року також є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з тих самих підстав.

Враховуючи те, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що віднесення податку на прибуток до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в нього права звільнення від сплати цього податку, виходячи з наступного.

Суд вважає, що норми, передбачені п. 29 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділяють органи місцевого самоврядування повноваженнями саме по встановленню для підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яке підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Враховуючи, що згідно ст. 69 Бюджетного кодексу України, податок на прибуток підприємств комунальної власності повністю віднесено до доходів місцевих бюджетів, органи місцевого самоврядування мають право встановлювати розмір частки прибутку підприємств комунальної власності, що не позбавляє їх права встановлювати нульову ставку податку в цілому, оскільки в 2010 році весь прибуток підприємств комунальної власності віднесений до доходів місцевих бюджетів.

При цьому суд зауважує, що встановлення сільською радою нульової ставки податку на прибуток комунального підприємства не змінює статус цього податку, який Законом України «Про систему оподаткування в Україні» віднесено до загальнодержавних податків, тому суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував особливість оподаткування комунальних підприємств податком на прибуток, яка повязана із спеціальним статусом позивача, як підприємства, підзвітного та підконтрольного Побєдненській сільській раді.

Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без дослідження всіх обставин проведеної перевірки, не прийняв до уваги рішення Побєдненської сільської ради № 5/39-12 від 26.05.2010 року, хоча воно було надано в ході перевірки позивачем для дослідження та було досліджено відповідачем.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності висновків відповідача стосовно неправомірних дій позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд лише скасувати рішення відповідача, без вимоги про визнання оскаржуваних рішень протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 0018271501/0 від 18.06.2010 року та № 0029331501/1 від 16.07.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є субєктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.11.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАСУ постанова оформлена та підписана 10.11.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0018271501/0 від 18.06.2010 року та № 0029331501/1 від 16.07.2010 року про донарахування Сільському комунальному підприємству «Побєдне» податку на прибуток підприємств в сумі 6720,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 336,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільського комунального підприємства «Побєдне» (96167, АР Крим, м. Джанкой, вул. Дзержинського,30) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.