Рішення № 134088727, 13.02.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8427/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю

секретаря судових засідань Штогрина В.-Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (до зміни назви Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна») (адреса місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ: 37616221), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), головний державний виконавець Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проценко Альона Миколаївна (адреса: Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 30, ЄДРПОУ: 35039471) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (до зміни назви Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проценко Альона Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 вересня 2025 року позивачем було отримано від головного державного виконавця Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проценко Альони Миколаївни постанову про звернення стягнення на заробітну плату пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.09.2021 по виконавчому провадженні № 63503695 щодо стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості в розмірі 29938,85 грн. на примусове виконання виконавчого напису № 17458 від 28.09.2020 року, що вчинений приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем. Позивач вказує, що до цього будь-яких листів чи повідомлень від відповідача та від третіх осіб щодо наявної заборгованості вона не отримувала. Позивач вважає, що виконавчий напис №17458 від 28.09.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., є незаконним та є таким, що не підлягає до виконання. Позивач зазначає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме нотаріусом не перевірено безспірності стягнення грошових коштів. Тому просить позов задовольнити та визнати виконавчий напис №17458 від 28.09.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.10.2025 року відкрито спрощене провадження у справі.

28.10.2025 року на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви з огляду на її необґрунтованість та безпідставність. Вважає, що виконавчий напис №17458 від 28.09.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню. Крім того, представник відповідача зазначає, що 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-31/23. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 25.07.2023 року клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № Z75.22108.003944875 від 16.05.2018 року. Тому на думку відповідача АТ «Ідея Банк» є неналежним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2025 року залучено у цивільній справі за позовом залучено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проценко Альона Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, правонаступника відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна».

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до позовної заяви просить проводити розгляд справи у його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

АТ «Ідея Банк» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки на електронну адресу. Згідно з відзивом на позовну заяву просить суд проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Свеа Фінанс» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 06.01.2026 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, головний державний виконавець Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проценко Альона Миколаївнау судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки. Згідно з інформацією поштового відстеження лист вручено. Подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5) у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин , суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

В силу положень ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено наступне. 28.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Отсапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №17458 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору № Z75.22108.003944875 від 16.05.2018 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 16.01.2020 року, що становить загальну суму 22251,06 грн.

На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Отсапенка Є.М. №17458 від 28.09.2020 року головним державним виконавцем Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проценко А.М.було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.09.2025 року у виконавчому провадженні № 63503695 щодо стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості в розмірі 29938,85 грн. на примусове виконання виконавчого напису № 17458 від 28.09.2020 року, що вчинений приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-31/23.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 25.07.2023 року клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № Z75.22108.003944875 від 16.05.2018 року.

25.03.2024 ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на TOB «Свеа Фінанс».

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат").

Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Всупереч вказаним нормам чинного законодавства приватним нотаріусом не виконано зазначених вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису №17458 від 28.09.2020 року.

При вчиненні виконавчого напису, у порушення норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку, приватним нотаріусом не перевірено того, чи пред`явлена заборгованість є безспірною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 і від них Велика Палата Верховного Суду не відступала, на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».

У пунктах 17, 18, 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року №1172(далі Перелік)».

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, у тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Оскільки вищезазначена постанова апеляційного суду набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Як вбачається із оскаржуваного виконавчого напису, останній вчинено нотаріусом 28.09.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17: «порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Так, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса №17458 від 28.09.2020 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Тому виконавчий напис нотаріуса №17458 від 28.09.2020 року підлягає скасуванню.

Відтак, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що для здійснення виконавчого напису приватному нотаріусу було подано документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Відповідачем не спростовано, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства.

Відтак, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, не має характеру безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.

Крім цього, відповідачем не надано суду відповідних документів, які б підтверджували безспірність розміру заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Окрім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.

Відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що строки позовної давності не пропущені.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення заявлених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 -265, 315-319, 351-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (до зміни назви Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна») (адреса місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ: 37616221), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), головний державний виконавець Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проценко Альона Миколаївна (адреса: Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 30, ЄДРПОУ: 35039471) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №17458 від 28.09.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 29938,85 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (до зміни назви Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна») (адреса місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ: 37616221) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2026 року.

Суддя В.Є. Радченко