Рішення № 134087188, 16.02.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1059/25 Провадження № 2/613/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/1059/25 провадження № 2/613/50/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № P24.21844.003541187 від 10.01.2018 у розмірі 12 711, 73 грн та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.01.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № P24.21844.003541187.

Товариство умови договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 11 032,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, у тому числі за договором № P24.21844.003541187 від 10.01.2018.

Враховуючи, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС», позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

06.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача просив просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування заперечень зазначив, що позовна вимога про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами, в які позивач включає комісію в розмірі 6 953,14 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19. Однак, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, реєстр боржників, підписаний первісним кредитором та Позивачем, не містить відомостей про боржника ОСОБА_1 .

Також до позову долучено витяг з реєстру боржників № 2 до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02-31/23, в якому зазначено боржником ОСОБА_1 . Отже, очевидні протиріччя між самим реєстром, де відомості про відповідача відсутні, і витягом з реєстру боржників. Крім того, лише перша і остання сторінка реєстрів боржників не є доказом переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № P24.21844.003541187 від 10.01.2018.

Отже, представник відповідача вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт переходу до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги до відповідача за кредитним договором № P24.21844.003541187.

Представник ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача - адвокат Тризна Є.М. надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі відповідача та його представника.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 10.01.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № P24.21844.003541187 /а.с.6/.

Згідно з умовами договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 11032,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобовязується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору (п.п.1.1.).

Банк надає кредит у день підписання даного Договору строкомм на 30 місяців (п.п.1.3.).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 15 % річних від залишкової суми кредиту (п.п.1.3.).

Відповідно до п.п. 1.4.Договору, позичальник сплачує кошти в терміни та розмірах, визначених згідно з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, за обслуговування кредиту банком, що включає у себе:

-надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

-надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;

-опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із

використанням різних каналів зв`язку тощо

Банк відкриває позичальнику баківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні (п.п.1.7.).

10.01.2018 між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку /а.с.7/.

Відповідно до п.п. 4.2., страхова сума встановлюється у розмірі 11032,00 грн.

Відповідно до п.п. 4.3., розмір одноразового страхового тарифу визначається у відсотках від страхової суми і встановлюється розмірі 20,50 %.

Розмір страхового внеску за цим договором станвоить 1876,81 грн. (п.п.4.4.).

Відповідно до п.п. 4.5., сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні Договору.

Згідно з паспортом споживчого кредиту, ОСОБА_1 надано кредит у сумі 11032,00 грн., строком на 30 місяців, процентна ставка становить 15 %, плата за обслуговування кредитної заборгованості становит 1,9 % щомісячно від початкової суми кредиту.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, заборгованість за основним боргом становить 3861,92 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками становить 1896,67 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями становить 6953,14 грн., загальна заборгованість становить 12 711,73 грн. /а.с.16/.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за первинними договорами /а.с.21-25/.

На підтвердження факту переказу відповідачу кредитних коштів у сумі 11 032,00 грн. позивачем до позову долучено копію виписки по рахунку НОМЕР_2 /а.с. 17-20/.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 12 711,73 грн. та складається із:

-заборгованості за основним боргом у розмірі 3861,92 грн.;

-заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 1896,67 грн.

- заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіямиу розмірі 6 953,14 грн.

Наявність заборгованості за тілом кредиту та відсотками у вказаному розмірі підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , довідкою-розрахунком заборгованості /а.с.16, 17-20/.

Виписка по рахунку клієнта є таким документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнту та відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність, тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 30.11.2022 №214/6975/15-ц; від 25.11.2022 №1512/2-214/11; від 21.09.2022 №381/1647/21; від 01.08.2022 № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 № 128/2269/20; від 01.06.2022 № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 № 219/7527/16; від 25.05.2022 № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 № 336/4796/18; від 09.02.2022 №161/5648/20; від 02.02:2022 №205/7751/16-ц.

Зі змісту виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувався кредитним коштами, здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджує наявність між сторонами договірних відносин та підтверджує факт укладення кредитного договору.

Що також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 347/12292/16-ц, в якій зазначено, що не оспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до ст. 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину.

Крім того, відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у вказаному у кредитному договорі розмірі.

Враховуючи, що матерілами справи підтверджено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками, відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 758,59 грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісіями, суд зазначає про таке.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»)

Положеннями кредитного договору №Р24.21844.003541187 від 10.01.2018 передбачено, що банк надавав позичальнику кредити на поточні потреби.

Отже, з урахуванням п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08. 2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісіями у розмірі 6953,14 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги до позивача, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23.

Згідно з п.п.5.1. Договору, права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстра боржників, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.1. Договору, сума фінансування згідно з Договором (реєстром боржників №м1, реєстром боржників № 2, реєстром боржників № 3), що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта становить 11 963 508,00 грн.

Згідно з п.п. 4.2. Договору, сума фінансування перераховується фактором на наступні рахунки клієнта: НОМЕР_3 .

Згідно з платіжною інструкцією № 9217 від 26.07.2023, платник ТОВ «Росвен Інвест Україна» здійснило перерахування коштів у сумі 11 963 508,00 грн. на рахунок отримувача АТ «Ідея Банк» /а.с.26/.

Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження факту переходу до позивача права вимоги за кредитним договорами, у тому числі до боржника ОСОБА_1 , представник позивача до позову долучив копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу (реєстру боржників № 1, реєстру боржників № 2, реєстру боржників № 3), а також витяг з реєстру боржників № 2, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № P24.21844.003541187 /а.с.27-30/.

Рішенням СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД № 1 від 25.03.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

Отже, суд доходить висновку, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підтвердило належними доказами факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № P24.21844.003541187, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що позов задоволено на 45 % (5758,59 х 100 % / 12 711,73 грн.), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1090,08 грн. (2422,40 грн. х 45 %).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за Кредитним договором № P24.21844.003541187 від 10.01.2018 року у розмірі 5 758 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень 59 копiйок), судовий збір у розмірі 1090 (одна тисяча дев`яносто гривень 08 копійок), а всього 6 848 (шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень 67 копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 16.02.2026.

Суддя