Рішення № 134058248, 11.09.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17625/25

Провадження № 2/761/6766/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Яцишина .О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Завгороднього Р.В., Савченко Я.О.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив: визнати незаконним та скасувати:

1)наказ Директора Філії «Відокремлений підрозділ «Науково-технічний центр» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №41-23-н від 17.03.2025 р. «Про питання поточної діяльності філії «ВП НТЦ»;

2)наказ Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №207-К від 17.02.2025 року «Про застосування дисциплінарного стягнення»;

3)наказ Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №316-к від 18.03.2025 р. «Про визначення місця роботи працівнику філії «ВП НТЦ» ОСОБА_1 »;

4)наказ Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №362-к від 31.03.2025 р. «Про звільнення з роботи за прогул ОСОБА_3 ».

Поновити позивача на посаді Керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса філії ВП "Науково-технічний центр" Акціонерного товариства «Національна атомна; енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» з 01.04.2025року.

Стягнути на користь Позивача з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Код ЄДРПОУ: 24584661) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (з 01.04.2025 по дату прийняття судом рішення у за даним позовом)

Стягнути на користь Позивача з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча атомна компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Код ЄДРПОУ: 24584661) судові витрати.

В обгрунтування позову зазначено, що наказом АТ «НАЕК «Енергоатом» №669-к від 12.08.2015 р., позивачу, який на той момент перебував на посаді Заступника керівника відділення-науково технічної підтримки у м. Одеса ВП «Науково-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом», визначено з 01 вересня 2015 року місцем роботи - м. Київ.

Відповідно до Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» № 38-к від 15.01.2018 позивача, як начальника відділу теплотехнічних процесів та аварійних режимів заступника керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ВП «Науково-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом», переведено з 15 січня 2018 року на посаду керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ВП «Науково-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом». Без територіальної зміни місця роботи.

Наказом №669-к від 12.08.2015 р. позивачу було визначено місце роботи у м. Київ.

Відповідно до Наказу Директора Філії «Відокремлений підрозділ «Науково технічний центр» №41-23-н від 17.03.2025 р. «Про питання поточної діяльності філії «ВП НТЦ», з 17.03.2025 місцем роботи керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одесі філії «ВП «Науково-технічний центр» визначено фактичне місцезнаходження цього відділення, а саме: місто Одеса, проспект Шевченка, 1 (згідно з Договором оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності від 18.06.2015 № 10-141-08-15-00046).

Позивач окремо зазначає, що директор Філії не в праві переміщувати працівника в іншу місцевість.

Відповідно до Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» №316-к від 18.03.2025 р., позивачу, як керівнику відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» АТ «НАЕК «Енергоатом», - з 20 березня 2025 року визначено місцем роботи м. Одеса, проспект Шевченка, 1, нежитлове приміщення на третьому поверсі прибудови до корпусу № 1.

Відповідно до Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» №362-к від 31.03.2025 р., ОСОБА_1 звільнено за прогул.

Позивачем вказано, що відносно нього здійснювався постійний мобінг та схилення до звільнення.

В позові вказується, що з наказом Директора Філії ВП НТЦ №41-23-н від 17.03.2025, Наказом №316-к від 18.03.2025 р., Наказом №362-к від 31.03.2025 р. про звільнення сторона позивача не погоджується з наступних підстав.

Наказ Директора Філії ВП НТЦ №41-23-н від 17.03.2025, на думку позивача, є незаконним,оскільки його видано о 13:41 17.03.2025 року і в ньому ж встановлено місце роботи з 17.03.2025 .Тобто, фактично в день, коли, на думку роботодавця, позивач мав вже бути в м. Одеса . Крім того, даний наказ видано всупереч діючому та не скасованому на той момент Наказу №669-к від 12.08.2015, яким позивачу було визначено місце роботи у м. Київ.

Щодо наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» №316-к від 18.03.2025, то він також виданий всупереч існуючому Наказу №669-к від 12.08.2015, яким визначено місце роботи позивача у м. Києві. Новим наказом не відбулось скасування діючого, а тому фактично, станом на 18.03.2025, існувало два накази із різним територіальним місцем роботи позивача.

Відповідно до Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» №316-к від 18.03.2025 р., ОСОБА_1 , керівнику відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» АТ «НАЕК «Енергоатом» з 20 березня 2025 року визначено місцем роботи м. Одеса, проспект Шевченка, 1, нежитлове приміщення на третьому поверсі прибудови до корпусу № 1 (інв. № 1222.73).

На виконання даного Наказу, Позивач прибув до м. Одеса задля виконання своїх трудових обов`язків і з 20.03.2025 року був на робочому місці.

Проте, Відповідач складає Акт від 19.03.2025 року про відсутність Позивача на роботі у м. Одеса.

В подальшому, відповідно до Наказу №362-к від 31.03.2025 р., Позивача було звільнено.

Відповідно до Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» №362-к від 31.03.2025 р., ОСОБА_1 звільнено за прогул. В обґрунтування наказу покладено Акти про запізнення працівника на роботу від 03, 04, 17, 18 березня 2025, Акт про відсутність працівника на роботі від 19.03.2025 р., Лист №41-892/04-вих від 27.03.2025 р. та Акт про відмову від надання пояснень від 27.03.2025 р.

Проте, в резолютивній частині Наказу є посилання лише на Акт від 19.03.2025 року. Разом з тим, даний Акт складено за відсутність у м. Одеса, однак наказ №669-к про переведення у м. Одеса свідчить про таке переведення лише з 20.03.2025 р.

В позові також зазначено, що трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Саме тільки бажання роботодавця про переведення працівника в іншу місцевість не підтверджує дійсну зміну організації умов праці та необхідність переїзду працівника в іншу місцевість.

У позові окремо звернуто увагу, що відповідач же, як підставу для переведення, зазначає наступне: «Причини та підстави зміни місця роботи зазначені у констатуючій частині цього наказу, а саме: «з метою забезпечення належного поточного управління діяльністю з виконання завдань та функцій, покладених на відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» АТ «НАЕК «Енергоатом», визначених Положенням про відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ПЛ-П.41.201-21 та Посадовою інструкцією керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ІПК.41.201-24, керуючись пунктами 4.1 та 4.6 Положення про філію «Відокремлений підрозділ «Науково-технічний центр» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ПЛ-П.41.10.066-24 та враховуючи наказ від 17.02.2025 № 207-к «Про застосування дисциплінарного стягнення». Тобто, жодної аргументації щодо необхідності переведення роботодавець не наводить.

В позові також зазначено,що в самому Наказі про звільнення за прогул, Відповідач як на підставу для звільнення, посилається на Акт про відсутність працівника на роботі від 19.03.2025р (який було складено «заднім» числом 27.03.2025 року), проте в табелі обліку робочого дня працівників Філії ВП НТЦ за березень, жодних зменшень кількості облікованих робочих годин не значиться.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що накази про його переведення на роботу в іншу місцевість, притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення відбулось із порушенням норм КЗпП України, а тому він вимушений звернутись до суду із вказаним позовом за захистом своїх трудових прав.

05.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на вказану позовну заяву в якій сторона відповідача повністю заперечує проти задоволення позову у зв`язку із його безпідставністю.

Так, серед іншого, у відзиві зазначено, що Наказом від 12 серпня 2015 року № 669-к ОСОБА_1 , заступнику керівника відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса, з 01 вересня 2015 року місцем роботи було визначене місто Київ.

Відповідач у відзиві зазначив, що 24 січня 2025 року директором філії «ВП «Науково-технічний центр» було усно вказано позивачу про необхідність перебування керівника відділення науково технічної підтримки у місті Одеса безпосередньо за фактичним місцем знаходження та провадження діяльності підпорядкованого відділення.

17 березня 2025 року наказом директора філії «ВП «Науково-технічний центр» № 41-23-н з 17 березня 2025 року місцем роботи керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса було встановлене фактичне місцезнаходження відділення, а саме місто Одеса, проспект Шевченка, 1.

27 березня 2025 року Позивачу було запропоновано надати письмові пояснення стосовно запізнень на роботу 03, 04, 17, 18 березня 2025 року та відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 19 березня 2025 року. Надати письмові пояснення стосовно зазначених фактів Позивач відмовився, про що був складений акт про відмову працівника надати письмові пояснення з приводу запізнення та відсутності на роботі від 27 березня 2025 року.

Окремо зазначено, що наказом директора філії «ВП «Науково технічний центр» від 17 березня 2025 року № 41-23-н не здійснювалось переміщення конкретного працівника (в даному випадку позивача) в іншу місцевість. Цим наказом, з метою забезпечення належного поточного управління діяльністю з виконання завдань та функцій, покладених на відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса, - встановлено місце роботи для конкретної посади, а саме керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса.

Вказаний наказ 17 березня 2025 року № 41-23-н не містить прізвище позивача, а тому стосується кожної особи, яка призначається або працює на посаді керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса, отже, наказ не порушує трудових прав позивача з підстав, зазначених у позові.

Щодо фіксування роботодавцем неявки робітника на роботі, то відповідач зазначає, що Акт про відсутність працівника на роботі від 19 березня 2025 року складений про відсутність позивача на роботі більше трьох годин протягом робочого дня за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська 22-24 та АДРЕСА_1 .

Відповідач заперечує проти наявності будь-яких проявів мобінгу відносно позивача, оскільки такі твердження належними та допустимими доказами не доводяться.

Окремо звернуто увагу у відзиві, що під час та після переведення позивача з посади заступника керівника відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса на посаду керівника відділення відповідно до наказу від 15 січня 2018 року № 38-к, позивачу не визначалось місцем роботи місто Київ.

Визначення керівнику відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса ОСОБА_1 місцем роботи місто Одеса, проспект Шевченка,1 відповідно до наказу від 18 березня 2025 року № 316-к не суперечить наказу від 12 серпня 2015 року № 669-к, яким заступнику керівника відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса місцем роботи було визначено місто Київ, та не потребує скасування цього наказу.

Твердження позивача, щодо складення «актів про запізнення» від 03, 04, 17, 18 березня 2025 року та «акту про відсутність на роботі» від 19 березня 2025 року «заднім числом» ґрунтується на припущеннях позивача та не доводиться належними і допустимими доказами.

Надана позивачем копія Табелю може свідчити тільки про те, що Позивач,перебуваючи на посаді керівника відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса та будучи відповідальним за достовірність складеного табелю обліку робочому часу по підлеглому відділенню (відповідно до пункту 1 розпорядження директора філії «ВП «Науково-технічний центр» від 24 грудня 2024 року № 41-103-р «Про ведення табелю робочого часу», Додаток 19 до відзиву), затвердив Табель обліку робочого дня працівників відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» за березень 2025 року, із інформацією відносно себе за 19 березня 2025 року, що не відповідає дійсності (замість позначки «Пр» (прогул) зазначена позначка «8,25»).

Відповідач звертає увагу Суду на той факт, що 19 березня 2025 року, на дату, коли Позивачем допущено порушення трудової дисципліни у вигляді відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин і що стало причиною застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, місцем роботи Позивача було місто Київ.

В судовому засіданні 11.06.2025 задоволено клопотання сторони відповідача про виклик свідків.

Також задоволені клопотання сторони позивача про доручення доказів та про визнання доказу (роздруківки із системи СКУД ) неналежним.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлений позов і просили його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні повністю.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Вимоги п.4 ч.1 ст. 40 КЗпПУ передбачають, що умовою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначають у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Також, в п.24 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» безпосередньо зазначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин

Так, перевіряючи обставини, судом встановлено, що наказом АТ «НАЕК «Енергоатом» №669-к від 12.08.2015 р., позивачу, який на той момент перебував на посаді Заступника керівника відділення науково технічної підтримки у м. Одеса ВП «Науково-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом», визначено з 01 вересня 2015 року місцем роботи - м. Київ (а.с.27).

Таким чином, судом встановлено, що позивачу визначено місце роботи в Києві виключно під час його перебування на посаді виключно як заступника керівника відділення науково технічної підтримки у м. Одеса ВП «Науково-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом», а не керівника, як помилково вважає сторона позивача.

Відповідно до Наказу Директора Філії «Відокремлений підрозділ «Науково технічний центр» №41-23-н від 17.03.2025 «Про питання поточної діяльності філії «ВП НТЦ», з 17.03.2025 місцем роботи керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одесі філії «ВП «Науково-технічний центр» визначено фактичне місцезнаходження цього відділення, а саме: місто Одеса, проспект Шевченка, 1 (згідно з Договором оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності від 18.06.2015 № 10-141-08-15-00046)(а.с.28).

Вказаний наказ не містить прізвище позивача, а лише посилання на посаду керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одесі філії «ВП «Науково-технічний центр», хоча в преамбулі зазначено про врахування наказу від 17.02.2025 №207-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», що стосується виключно ОСОБА_1 .

Вказаний наказ підписаний директором Філії «Відокремлений підрозділ «Науково технічний центр» ОСОБА_9., що відповідає його повноваженням, оскільки посадовою інструкцією директора філії «Відокремлений підрозділ «Науково технічний центр» (затвердженою в.о. Голови правління АТ «НАЕК «Енергоатом» п. Котіним 01.11.2024) передбачено, відповідно до п.п. 4.2.1 та зокрема: - директор виконує функції з управління діяльністю філії: поточне планування та організація діяльності, в тому числі узгодження планів роботи структурних підрозділів філії «ВП НТЦ», визначення завдань і розподіл їх між підлеглими керівниками; - координує діяльність підлеглих керівників, регулювання їх взаємодії з іншими керівниками структурних підрозділів Компанії та зовнішніми організаціями; - контролює виконання підлеглими керівниками їх функцій і обов`язків, отриманих завдань, планів роботи, завдань та функцій структурних підрозділів філії «ВП НТЦ»; вжиття заходів (в межах делегованих повноважень) щодо усунення виявлених відхилень/невідповідностей і реалізації коригувальних дій; звітність перед безпосереднім керівником; - аналізує діяльність структурних підрозділів філії «ВП НТЦ», вживає заходів (у межах наданих повноважень) щодо запобіжних дій/вдосконалення діяльності; звітність перед безпосереднім керівником (а.с.176-177).

Таким чином, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень сторони позивача про відсутність у директора Філії «Відокремлений підрозділ «Науково технічний центр» ОСОБА_9. повноважень щодо переміщення працівника в іншу місцевість.

Наказом виконуючого обов`язки голови правління АТ «НАЕК «Енергоатом» від 18 березня 2025 року № 316-к ОСОБА_1 , керівнику відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» з 20 березня 2025 року місцем роботи визначене місто Одеса, проспект Шевченка, 1, нежитлове приміщення на третьому поверсі прибудови до корпусу № 1 (а.с.30).

При цьому, суд погоджується із твердженням сторони відповідача, що визначення керівнику відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса ОСОБА_1 місцем роботи місто Одеса, проспект Шевченка,1 відповідно до наказу від 18 березня 2025 року № 316-к не суперечить наказу від 12 серпня 2015 року № 669-к, яким заступнику керівника відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса місцем роботи було визначено місто Київ, та не потребує скасування цього наказу, оскільки вони не суперечать один-одному і не один наказ не підміняє і не скасовує інший наказ. Вказаний наказ 17 березня 2025 року № 41-23-н не містить прізвище позивача, а тому стосується кожної особи, яка призначається або працює на посаді керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса, отже, наказ не порушує трудових прав позивача з підстав, зазначених у позові.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що фактичним місцем знаходження відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса та місцем провадження діяльності відповідно до визначених «Положенням про відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса» ПЛ-П.41-201-21 завдань та функцій є нежитлові приміщення за адресою м. Одеса, проспект Шевченка, 1, що орендуються Відповідачем згідно з договором від 25 травня 2015 року № 10-141-08-15-00046(801/41-НТЦ) від 18 червня 2015 року з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (а.с. 62-68).

Суд звертає увагу, що місце роботи саме в м. Києві було визначено позивачу як заступнику керівника відділення і для виконання завдань та функцій у рамках посадової інструкції заступника керівника відділення.

Однак, безпосередньо звільнення позивача відбувалась із займаної ним посади не заступника, а керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса.

При цьому, матеріали справи не містять і позивачем не доведено, що йому на посаді керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса територіально визначалось місце роботи в Києві.

Таким чином позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказ 17 березня 2025 року № 41-23-н задоволенню не підлягають у зв`язку із їх безпідставністю.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 18 березня 2025 року № 316-к судом також встановлено відсутність підстав для його задоволення у зв`язку із наступним.

Наказом виконуючого обов`язки голови правління АТ «НАЕК «Енергоатом» № 316-к відповідно до статті 29 КЗпП України, частини другої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до наказу філії «ВП «Науково-технічний центр» від 17 березня 2025 року № 41-23-н, з метою забезпечення належного поточного управління діяльністю з виконання завдань та функцій, покладених на відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса, з 20 березня 2025 року ОСОБА_1 , керівнику відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса визначене місцем роботи місто Одеса, проспект Шевченка, 1 (а.с.30).

Безпосередньо в судовому засіданні під час розгляду справи позивач повідомив, що він 18.03.2025 отримав копію цього наказу для ознайомлення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022).

В свою чергу, нормами Закону України № 2136-IX від 15.03.2022 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема,ч. ч.1-2 ст.3 передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Як вже зазначалось судом, визначення керівнику відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса ОСОБА_1 місцем роботи місто Одеса, проспект Шевченка,1 відповідно до наказу від 18 березня 2025 року № 316-к не суперечить наказу від 12 серпня 2015 року № 669-к, яким заступнику керівника (а не керівнику) відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса місцем роботи було визначено місто Київ, та не потребує скасування цього наказу.

Суд зауважує, що за змістом Наказу директора філії «ВП «Науково технічний центр» 17 березня 2025 року № 41-23-н не здійснювалось переміщення саме позивача ОСОБА_3 в іншу місцевість - Одесу, адже в наказі зазначено посаду і не вказано прізвище взагалі.

В свою чергу, тільки наступним наказом «НАЕК «Енергоатом» № 316-к від 18 березня 2025 ОСОБА_1 , керівнику відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса визначене місцем роботи місто Одеса, проспект Шевченка, 1 року, - з 20 березня 2025 року.

За змістом вказаного наказу з метою забезпечення належного поточного управління діяльністю з виконання завдань та функцій, покладених на відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса встановлено місце роботи для конкретної посади, а саме керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса.

Цим наказом з метою забезпечення належного поточного управління діяльністю з виконання завдань та функцій, покладених на відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса встановлено місце роботи для конкретної посади, а саме керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса.

При цьому, в преамбулі наказу директора філії «ВП «Науково-технічний центр» від 17 березня 2025 року № 41-23-н «Про питання поточної діяльності філії «ВП НТЦ» міститься аргументація (мета та підстави) встановлення з 17 березня 2025 року місцем роботи керівника відділення науково технічної підтримки у м. Одеса фактичне місцезнаходження цього відділення (м. Одеса, проспект Шевченка, 1) а саме: «…з метою забезпечення належного поточного управління діяльністю з виконання завдань та функцій, покладених на відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» АТ «НАЕК «Енергоатом», визначених Положенням про відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ПЛ-П.41.201-21 та Посадовою інструкцією керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ІП-К.41.201-24, керуючись пунктами 4.1 та 4.6 Положення про філію «Відокремлений підрозділ «Науково-технічний центр» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ПЛ-П.41.10.066-24 та враховуючи наказ від 17.02.2025 №207-к «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Положення про відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ПЛ-П.41.201-21 розроблено керівником відділення науково-технічної підтримки у м.Одеса ОСОБА_1. Місце розташування відділення згідно відповідного договору оренди нерухомого майна від 15.05.2015 в м. Одеса (а.с.64-68, 62-66).

При цьому, згідно з Посдовою інструкцією директора філії «Відокремлений підрозділ «Нуково-технічний центр» ІП-К.41.41.001-24 вбачається, що згідно п. 4.2.1 інструкції, директор ОСОБА_9 виконує обов`язки, поів`язані з функціями управління, зокрема: поточне планування та організація діяльності, в тому числі узгодження планів роботи структурних підрозділів філії «ВП НТЦ», визначення завдань і розподіл їх між підлеглими керівниками; координація діяльності підлеглих працівників, регулювання їх взаємодії з іншими керівниками структурних підрозділів Компанії та зовнішніми організаціями.

А з гідно з Посадовою інструкцією керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ІП-К.41.201-24, а саме п.4.1 Керівник відділення (позивач), використовуючи надані в його розпорядження ресурси та повноваження, зобов`язаний забезпечити виконання завдань, покладених на відділення (сфера управління) (а.с.78).

Судом встановлено, що під час та після переведення позивача з посади заступника керівника відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса на посаду керівника відділення відповідно до наказу від 15 січня 2018 року № 38-к (сторони не заперечували, що цим наказом переведено позивача на займану посаду), позивачу не визначалось місцем роботи місто Київ, оскільки матеріали справи не містять жодник доказів на документальне підтвердження таких тверджень позивача. Разом із тим, вже сторона відповідача не заперечувала фактичного місця роботи позивача в Києві до 20.03.2025.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що роботодавець не порушив процедуру повідомлення позивача про зміну умов праці з врахуванням вищевказаних особливостей та у преамбулі оскаржуваного наказу зазначив мету встановлення місцем роботи керівника м. Одеса, яка не спростована стороною позивача.

Щодо позовних вимог недійсності та скасування наказу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №207-К від 17.02.2025 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», то суд прийшов до висновку про наявність підстав для їх задоволення з наступних підстав.

За змістом п.1 ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана;

17 лютого 2025 року за порушення трудової дисципліни, яке виявилось у відсутності на роботі без поважних причин протягом двох робочих днів 10 та 11 лютого 2025 року, недотримання вимог пункту 6.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку філії «Відокремлений підрозділ «Науково-технічний центр» (Додаток 6 до відзиву), підпункту 6 пункту 4.4 розділу 4 Посадової інструкції керівника відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса наказом № 207-к до ОСОБА_1 був застосований захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани (а.с.29).

Так, в обґрунтуванні (преамбулі) казаного наказу, серед іншого, вбачається, що керівник відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса ОСОБА_1 був відсутній на роботі 10 і 11 лютого 2025 року з 08.00 до 17.00 у м. Одеса, про що складені відповідні акти. Окремо зазначено, що ОСОБА_1 відмовився надати відповідно письмові пояснення з приводу своєї відсутності на роботі у вказані дні.

Суд прийшов до висновку про незаконність вказаного наказу, оскільки наказом «НАЕК «Енергоатом» № 316-к від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 , керівнику відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса визначене місцем роботи місто Одеса, проспект Шевченка, 1 - з 20 березня 2025 року.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на ту обставину, що 24 січня 2025 року директором філії «ВП «Науково-технічний центр» було усно вказано позивачу про необхідність перебування керівника відділення науково технічної підтримки у місті Одеса безпосередньо за фактичним місцем знаходження та провадження діяльності підпорядкованого відділення, оскільки вони не не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті жодними належними і допустимими доказами.

Таким чином, позивач не може нести дисциплінарну відповідальність за відсутність на роботі 10 і 11 лютого 2025 року з 08.00 до 17.00 у м. Одеса, оскільки у нього виник обов`язок виконувати трудові обов`язки в м. Одеса виключно з 20 березня 2025 року, отже, наказ Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №207-К від 17.02.2025 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» є незаконним та підлягає скасуванню.

Позовна заява містить посилання щодо постійного мобінгу та схилення до звільнення позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», яким Кодекс законів про працю України доповнено статтею 2-2, відповідно до якої:

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне видокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що з червня 2024 року, ВП НТЦ ОСОБА_9 заявив позивачу, що йому необхідно звільнитись з роботи за власним бажанням. Однак, вказані твердження не доведені доказами.

Також вказує, що після усних погроз щодо звільнення, відповідач вдався до систематичного фіксування ніби-то порушень трудової дисципліни з боку Позивача.

Однак, законність наказу №207-К від 17.02.2025 року, яким позивачу було оголошено догану, є окремим предметом позову, якому надано оцінку та прийнято рішення про його скасування. Акти про відсутність позивача на роботі в м. Одеса від 11, 12, 17 та 18.02.2025 дійсно засвідчують такі факти відсутності і не свідчать про прояв мобінгу, оскільки позивач і сам не заперечував свою відсутність, мотивуючи відсутністю свого обов`язку працювати у вказані дні в Одесі.

Окрім вказаного, судом критично оцінюється наведена в позові підстава прояву мобінгу, як блокування роботодавцем електронну картку і недопущення до роботи 12.02.2025, оскільки доказів вказаному матеріали справи не містять, як і відсутні докази направлення відповідних службових записок, письмових звернень до керівництва з цього приводу, оскільки до матеріалів спрови долучені копії звернень без доказів їх направлення (а.с. 15-22).

Зазначення у позові, що акт від 19.03.2025 про відсутність позивача на роботі у м. Одеса спростовується його змістом, де чітко зазначено, що актом засвідчено відсутність вказаного працівника на роботі в м. Києві за адресами: м. Київ, вул. Гоголіська, 22-24 та вул. Назарівська,3 (а.с.87).

Суд прийшов до висновків про те, що досліджені в сукупності по справі докази не дозволяють встановити жодну із вищенаведених та передбачених чинним законодавством форм психологічного або економічного тиску роботодавця на працівника, а тим більше їх систематичні, тривалі дії.

Так, сторона позивача визначилась із предметом позову і прийняття роботодавцем оспорюваних працівником наказів саме по собі не вказує на наявність в діях роботодавця ознак мобінгу, оскільки не свідчить про систематичні, тривалі, умисні дії або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі, гідності позивача, його ділової репутації, у тому числі, з метою припинення ним трудових прав та обов`язків.

Щодо законності наказу про звільнення позивача з посади відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, судом встановлено наступне.

Відповідно до вищевказаної норми трудового законодавства, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Вимоги ст. 147 КЗпП України передбачають, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

31 березня 2025 року у зв`язку із встановленими фактами порушень трудової дисципліни наказом виконуючого обов`язки голови правління АТ «НАЕК «Енергоатом» № 362-к ОСОБА_1 , керівник відділення науково-технічної підтримки у місті Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» був звільнений з роботи 01 квітня 2025 року за прогул згідно із пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за відсутність на роботі більше трьох годин 19 березня 2025 року без поважних причин (а.с.31).

Наказ Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №362-к від 31.03.2025 р. «Про звільнення з роботи за прогул ОСОБА_1» , не зважаючи на преамбулу наказу про порушення трудової дисципліни і щодо запізнень на роботу 03, 04, 17, 18 березня 2025 року. - фактично містить одну причину звільнення позивача із займаної ним посади , а саме: за прогул - відсутність на роботі більше трьох годин 19 березня 2025 року без поважних причин (а.с.31).

В преамбулі наказу, серед іншого, також вказано про відмову парцівника надати пояснення щодо відсутності на роботі більше трьої годин 19 березня 2025 року оформлена відповідним актом 27 березня 2025 року.

Так, 19 березня 2025 року було встановлено, що позивач був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а саме з 08 години 00 хвилин до 09 години 49 хвилини, з 11 години 39 хвилини до 11 години 43 хвилини, з 15 години 03 хвилини до 17 години, про що був складений акт про відсутність працівника на роботі від 19 березня 2025 року (а.с.147).

У вказаному акті зазначено, що позивач був відсутній на роботі за адресами: м. Київ, вул. Гоголіська, 22-24 та АДРЕСА_1 (а.с.87, 147).

Вказаний акт був підписаний ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Вказані особи були допитані в судовому засіданні як свідки і підтвердили, що акт складався безпосередньо в день складання - 19.03.2025 і в цей же день день ними підписувався.

Свідок ОСОБА_9 також засвідчив, що він пропонував надати пояснення позивачу щодо причин відсутності на роботі, однак ОСОБА_1 їх не надав.

Свідок ОСОБА_10 зазначив , що особисто перевірив явку позивача і тільки після того підписав акт.

Свідок ОСОБА_11 також повідомила, що направила позивачу на електронну пошту пропозицію надати пояснення.

Свідки не вказували про застосування на них тиску при підписанні актів.

Позивачу було запропоновано надати письмові пояснення стосовно запізнень на роботу 03, 04, 17, 18 березня 2025 року та причин відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 19 березня 2025 року.

Надати письмові пояснення стосовно зазначених фактів позивач відмовився, про що був складений акт від 27 березня 2025 року про відмову працівника надати письмові пояснення з приводу запізнення та відсутності на роботі (а.с.148).

В судовому засіданні особисто позивач ОСОБА_1 підтвердив факт ненадання ним таких пояснень, а також не заперечував, що 19.03.2025 був на роботі (м. Київ), але періодично відлучався, при цьому не пояснив де фактично був, або які завдання по роботі виконував на підтвердження поважності своєї відсутності на роботі в цей день більше в сукупності трьох годин.

І в даному випадку, судом критично оцінюється як доказ, надана позивачем копія Табелю обліку робочого дня працівників відділення науково-технічної підтримки у м. Одеса філії «ВП «Науково-технічний центр» за березень 2025 року, адже він затверджений безпосередньо позивачем, як керівником відділення за 19 березня містить позначку «8,25», що передбачає повністю відпрацьований робочий день. Натомість, сам позивач в судовому засіданні зазначив, що відлучався з роботи. Однак, ні роботодавцю, ні суду під час розгляду справи стороною позивача не було надано пояснень та належних доказів на спростовання факту своєї відсутності на роботі в м. Києві більше трьох годин протягом робочого дня 19 березня 2025 року та не спростовано фактів, наведених у акті від 19.03.2025.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовим і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Однак, позивач не надав докази на підтвердження обставин та фактів, якими він обґрунтовує позовні вимоги в частині незаконності та скасування наказу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» №362-к від 31.03.2025 «Про звільнення з роботи за прогул ОСОБА_3 » та про про незаконність дій відповідача щодо звільнення його з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому, стороною позивача не доведено обставин на підтвердження недотримання відповідачем процедури його звільнення.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем дотримано норми чинного законодавства при звільненні позивача із займаної посади.

Судом не встановлено підстав і для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпПУ, оскільки не задоволені вимоги позивача про скасування наказу про звільнення та його поновлення на роботі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №207-к від 17.02.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення». В іншій частині позову слід відмовити.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, в разі часткового задоволення позову розподілені судом пропорційно до розміру задоволених вимог, тому в даному випадку підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 40, 147, 148 КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №207-к від 17.02.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення».

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська,3. Повний текст складений 11.02.2026.

Суддя: