Ухвала суду № 134058249, 28.01.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43050/25

Провадження № 1-кп/761/874/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420 241 000 000 003 31 від 19.11.2024, у якому

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Балта Одеської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, адвокат, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має трьох неповнолітніх дітей, одна з яких є особою з інвалідністю з дитинства, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314, ч. 1 ст. 315 КПК України у разі, якщо відсутні підстави для прийняття інших рішень, суд у підготовчому судовому засіданні призначає судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Прокурор вважала за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, вважаючи вказаний процесуальний документ таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК. Крім того, державний обвинувач просила продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК, зокрема, з огляду на покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, останній може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду,здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Обвинувачений не заперечував проти призначення обвинувального акта до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора заперечував, зазначивши про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисники заперечували проти призначення обвинувального акта до судового розгляду, просили відкласти розгляд для підготовки та подачі певних скарг та клопотань. Також не погодилися з клопотанням прокурора про продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які б обґрунтовували необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу. Також зазначили про тяжкий стан здоров`я підзахисного.

Крім того, сторона захисту зазначала, що прокурором не наведено переконливих доводів щодо неможливості запобігання відповідним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням під вартою

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити серед іншого викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З огляду на зазначене суд вважає, що прокурором дотримані вимоги ст. 291 КПК, обвинувальний акт містить дані, обов`язкова наявність яких визначена законом.

Кримінальне провадження підсудне суду, на розгляд якого воно надійшло, підстав для розгляду обвинувального акта у закритому судовому засіданні не вбачається.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 23 КПК забезпечення присутності під час судового розгляду свідків обвинувачення покладається на сторону обвинувачення.

Суд також роз`яснює, що у силу ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання суду речей, документів, інших доказів.

На підставі вказаних загальних засад кримінального провадження, а також згідно з ч. 2 ст. 318 КПК, суд, з`ясовуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вважає, що такими особами мають бути прокурор, захисники, обвинувачений.

Враховуючи, що обвинуваченим не заявлено клопотання про здійснення кримінального провадження колегіально, суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 31 КПК, дійшов висновку про необхідність здійснення кримінального провадження у суді першої інстанції суддею одноособово.

Судом також враховано, що обвинувальний акт надійшов до суду 10.10.2025, тобто сторона захисту мала понад три місяці для підготовки відповідних скарг та клопотань.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Таким чином, з моменту надходження обвинувального акта до суду сторона захисту не була обмежена у часі для реалізації своїх прав. Враховуючи, що забезпечення своєчасного розгляду справи покладається на суд, підстави для відкладення підготовчого судового засідання відсутні. Будь-яке подальше зволікання суперечило б принципу розумності строків, встановленому Кримінальним процесуальним законом.

Вирішуючи питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, суд бере до уваги, що рішенням суду від 05.12.2025 строк застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено по 03.02.2026 включно.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наведене положення закріплене у статті 8 КПК, а також у практиці ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що стаття 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

З наведеного витікає, що рішення суду про тримання особи під вартою має бути обґрунтованим, а саме у силу позиції ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини» має відповідати не лише вимогам внутрішнього національного законодавства, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

У рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зазначив, що особа може бути позбавлена права на свободу та недоторканість лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме відповідно до процедури, встановленої законом, та якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п.п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції).

Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

З наведеного витікає, що при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення суд повинен враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою у зв`язку з привалюванням суспільного інтересу та безпеки суспільства над правилом поваги до особистої свободи особи.

У зв`язку з цим Європейський суд у справі «Ладент проти Польщі» звернув увагу, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольнити вимогу пропорційності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

На основі вищезазначеного принцип пропорційності, діючи у сфері застосування запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.

Отже, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого утримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також з`ясувати, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.

Таким чином, вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_4 , суд має визначити, зокрема, ймовірність неприбуття обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих дій.

Статтею 178 КПК передбачено, що суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є обов`язковою для оцінки судом під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого, суд має врахувати суворість покарання, що загрожує обвинуваченому та взяти до уваги складність справи.

Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинуваченого, його моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останнього від позапроцесуальної поведінки: наявність місця мешкання, роботи, сімейних зв`язків та будь-яких інших зв`язків з країною, у якій ведеться його переслідування.

З огляду на суспільну небезпечність злочинних дій, що інкриміновані обвинуваченому, суд вважає небезпідставним висновок про високу ймовірність вчинення ОСОБА_4 позапроцесуальних дій з метою переховування від суду.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачається покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що свідчить про наявність обґрунтованого ризику вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду.

Наявність в обвинуваченого сімейних зв`язків, відсутність судимостей не знижує вищевикладені ризики до такого ступеня, який би давав підстави вважати їх повністю усунутими.

Отже, відсутність в обвинуваченого стримуючих факторів свідчить про реальне існування наведеного вище ризику позапроцесуальної поведінки ОСОБА_4 .

Також, суд не може залишити поза увагою актуальність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та/або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень.

Таким чином, на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час застосування та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлені.

Отже, надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності ризиків, суд вважає доведеними ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК, що свідчать про обґрунтованість продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Також, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК розмір застави, суд вважає, що застава у межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що потребує визначення більшого розміру вказаного альтернативного заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, враховуючи доводи сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого, з метою гарантування конституційного права на охорону здоров`я, суд вважає за необхідне покласти на адміністрацію місця попереднього ув`язнення обов`язок забезпечити дотримання прав ОСОБА_4 на належне медичне обстеження та належну медичну допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 22, 177, 182, 183, 194, 291, 309, 314, 315, 334 КПК України, суд

у х в а л и в :

Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, призначити на 12 год. 00 хв. 09 лютого 2026 року у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва суддею одноособово.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 28 березня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у сумі 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 656 000 (шість мільйонів шістсот п`ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, розрахунковий рахунок № UA 128201720355259002001012089, призначення платежу - застава за (ПІБ, дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця перебування;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Про час та місце судового розгляду повідомити сторони кримінального провадження.

Забезпечення присутності під час судового розгляду свідків обвинувачення покласти на прокурора.

Зобов`язати адміністрацію філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально -виконавчої служби України у м. Києві та Київській області» забезпечити дотримання прав ОСОБА_4 на належне медичне обстеження та належну медичну допомогу.

Ухвала в частині рішення щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1