Рішення № 134046900, 12.02.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/4155/24 12/610/69/2026 12 лютого 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 30.04.2020 між АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" і ОСОБА_1 , станом на 11.07.2024 в сумі 10544,58 гривень, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладеного 30.04.2020 договору про надання банківських послуг б/н відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок в порядку та на умовах, встановлених анкетою-заявою, умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту та тарифами (договір), із встановленими ним же порядком та строками погашенням кредиту.

Проте, відповідач порушила умови кредитного договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

16.12.2025 від відповідач поштою надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у позові та застосувати строк позовної давності. Також просила визнати незаконними всі нарахування після закінчення строку дії картки, скасувати незаконно нараховані штрафи, пені та комісії, прийняти рішення та не стягувати з неї судові витрати у зв`язку з тяжким матеріальним становищем. Посилалась на те, що договір кредиту було продовжено на 50 років без її згоди, кредитну картку було оформлено до 31.01.2022 та після завершення строку дії картки банк не мав права продовжувати дію договору. Оскільки останній платіж був 31.01.2022, а строк позовної давності складає 3 роки, то позов подано поза межами строку позовної давності. Банк без її згоди додав понад 3000 грн після завершення строку картки, нараховував проценти після закінчення дії договору та збільшив загальну суму боргу без правових підстав. Зазначила про наявність у неї форс-мажорних обставин, а саме: окупацію міста Балаклія у 2022 році, часткове зруйнування її квартири внаслідок бойових дій, отримання тяжких поранень її братом, втрата нею джерела доходів та можливості погашати кредит, оскільки вона не могла користуватися банківськими сервісами та не мала доступу до відділення банку, тому не могла здійснювати регулярні платежі. Вважала незаконним нарахування штрафів та пені у період війни (а.с. 47-57).

12.01.2026 представник позивача подав клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив разом з відповіддю на відзив. Просив поновити такий строк, оскільки відповідач, яка 16.12.2025 електронною поштою подала до суду відзив на позовну заяву, не направила його позивачу, тому позивач був позбавлений процесуального права для подання відповіді на відзив у передбачені судом строки. Лише 08.01.2026 в судовому засіданні позивач дізнався та ознайомився з відзивом відповідача.

У відповіді на відзив посилався на те, що відповідач, підписавши анкету-заяву, приєдналася до Умов і правил обслуговування фізичних осіб в редакції від 23.04.2020, що діяла на момент підписання договору, та Тарифів банку, які отримала та з якими ознайомилась у мобільному додатку. Успішно пройшовши процедуру ідентифікації, 30.04.2020 відповідач пройшла процедуру верифікації та підписала анкету-заяву, чим підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 30.04.2020. Без погодження у мобільному застосунку з умовами і правилами надання банківських послуг не є можливим вхід у головне меню застосунку, а без переходу у головне меню жодна особа не має технічної можливості проводити будь-які фінансові операції, у тому числі отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту. Зазначив, що в частині розділів (положень) щодо карткових продуктів, які містять елементи договору про споживче кредитування та/або договору банківського вкладу (депозиту), зміни не вносяться банком в односторонньому порядку, передбачено внесення змін щодо таких умов лише за згодою сторін. Зміни в Умови та правила вносяться, зокрема, у зв`язку зі змінами в законодавстві.

На підтвердження користування кредитними коштами надав виписку з клієнтського рахунку, яка є первинним документом. Також для підтвердження фактів відкриття рахунку, отримання відповідачем банківської картки та встановлення кредитного ліміту надав довідку про наявність рахунку та довідку про розмір встановленого кредитного ліміту.

Вказав, що заборгованість відповідача складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 8000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 2544,58 грн. Процентна ставка за користування кредитом, коли боржник сплачує щомісячні платежі, нараховується у розмірі 3,1 % в місяць, а коли не сплачує, тобто має прострочену заборгованість, тоді нараховується збільшена процентна ставка 6,2 % у місяць.

Крім того, відповідно до Умов та правил комісія за зняття готівки на суму, що перевищує залишок власних коштів, у банкоматах і пунктах видачі готівки будь-яких українських і закордонних банків, а також за операції з валютою за карткою становить 4 % від суми зняття. Переказ з картки на картку або поточний рахунок фіз. Особи в іншому українському банку становить також 4 % за рахунок кредитних коштів.

Сторони погодили, що кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. Таким чином, сума регулярного платежу, який клієнт вчасно не сплачує власними коштами, списується за рахунок кредитних коштів та відноситься до тіла кредиту. Якщо кошти на погашення заборгованості клієнт не вносить, заборгованість за тілом кредиту зростає. За весь час користування карткою боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 19463,64 грн та зроблено витрат на суму 30008,22 грн, сума коштів, яка не була повернута склала 10544,58 грн.

Зазначив, що нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, не здійснювалось і не заявлялось до стягнення. Водночас нараховувались відсотки за користування кредитом, як частина основного зобов`язання, що є правомірним.

При укладенні договору сторони погодили, що термін позовної давності щодо вимог банку з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, витрат банку складає 30 років. Крім того, у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.

До того ж, відповідачем не було повідомлено банк в позасудовому порядку про її належність до захищеної верстви населення (а.с. 62-71, 130-139).

Позивач у своїй відповіді на відзив просив не враховувати під час прийняття рішення відзив відповідача у зв`язку з невідповідністю його вимогам ЦПК України, в тому числі, з підстав ненадсилання його позивачу у встановлені законом строки. Проте, суд, уникаючи надмірного формалізму, забезпечив права позивача, який є користувачем "Електронного суду", відклавши розгляд справи 08.01.2026 для надання часу позивачу для ознайомлення з відзивом та наданням на нього своїх заперечень.

Представник позивача просив справу розглянути за його відсутності (а.с. 4 зворот, 37).

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 41, 42), однак на пошту за отриманням судової повістки і в судове засідання не з`явилась (а.с. 201), причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, поважності неявки не убачається.

Тому суд ухвалив провести розгляд справи у звичайному порядку, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача у розгляді справи.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

30.04.2020 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву з АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" до Договору про надання банківських послуг "Monobank", в якій зазначено, що ця заява, яка також є заявою на відкриття рахунку, разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів мonobank, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту та тарифами складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого та ознайомлення з яким підтвердила та зобов`язалась виконувати його умови, також підтвердила отримання його примірника у мобільному додатку. Підписанням цього договору підтвердила, що ознайомлена з актуальною (чинною) редакцією умов і правил. Відповідач просила відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,2 % на місяць.

Просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку для засвідчення її дій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

Підтвердила ознайомлення з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Надала право та доручила банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, без її додаткових розпоряджень.

Зазначено, що ідентифікацію та верифікацію виконано (а.с. 10).

Позивачем на підтвердження позовних вимог було надано Умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів мonobank, чинна редакція яких затверджена Протоколом Правління № 14 від 22.04.2020, набула чинності 23.04.2020 (а.с. 72-119, 140-187), Умови та правила обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів мonobank, чинна редакція яких затверджена Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, набула чинності 27.11.2021 (а.с. 11-23).

Також до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту чорної картки мonobank та інформацію щодо чорної картки НОМЕР_1 , таблицю розрахунку заборгованості (а.с. 6, 24-25, 26-28).

За довідкою про наявність рахунку від 09.01.2026 ОСОБА_1 було відкрито рахунок та видано картку НОМЕР_2 (чорна картка), яка активна до вересня 2024 року (а.с. 126).

Згідно з довідкою про розмір встановленого ліміту ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором від 30.04.2020 за карткою НОМЕР_2 13.01.2021 було встановлено суму кредитного ліміту 5000 грн, який 08.06.2021 було збільшено до 7000 гривень, а 10.08.2021 збільшено до 8000 гривень (а.с. 125).

Таким чином, на підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримала кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Із виписки про рух коштів по картці НОМЕР_2 за період 30.04.2020-11.07.2024 вбачається, що умови укладеного сторонами кредитного договору позивачем були виконані, відповідач активно користувалась кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості (а.с. 120-124, 188-192).

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, надана позивачем виписка з банківського рахунку відповідача є належним доказом отримання нею коштів, оскільки відображає рух коштів та доводить користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання нею своїх обов`язків з погашення кредиту.

Внаслідок порушення договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 11.07.2024 становить 105544,58 грн, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 105544,58 грн.

Викладене підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 7-9).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України 2Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи право вимоги АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" вказувало, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про умови кредитування, оскільки примірники Умови і правила обслуговування фізичних осіб, Тарифи, Паспортом споживчого кредиту є у публічному доступі та отримані нею у мобільному додатку, а також підписана нею заява містить дані щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Як вбачається з пункту 3 Анкети-заяви пільговий період за користування кредитним лімітом до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,2% на місяць (38,4%річних). Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.

Отже, при підписанні Анкети-заяви сторонами було погоджено розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості з 15.01.2021 по 31.03.2022 процента ставка становила 37,2% річних, що відповідає 3,1% на місяць. В подальшому процента ставка була зменшена до 19,2 % (1,6% на місяць), а також у період з 01.08.2022 по 11.07.2024 становила 37,2 %, що не перевищує розмір відсотків, погоджених сторонами.

В своєму відзиві відповідач заперечувала проти нарахування штрафів, пені та комісії, проте заперечень щодо отримання та фактичного використання кредитних коштів не висловлювала.

Власного контррозрахунку щодо вимог Банку відповідачем подано не було, розмір заборгованості, заявлений Банком, не спростовано.

Разом з тим, даних про погодження сторонами умов договору щодо сплати штрафів, пені та комісії матеріали справи не містять.

З наданої позивачем виписки про рух коштів по картці вбачається, що у період з 30.04.2020 до 11.07.2024 з відповідача було стягнуто 208,89 грн комісії, сплата якої не передбачена підписаною відповідачем анкетою-заявою.

Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 можливе стягнення лише тих сум, які обумовлювалися договором.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що такими умовами є лише ті, які доведені до відома позичальника шляхом його особистого ознайомлення, яке підтверджено підписом особи.

Інші документи, які регламентують виниклі між сторонами правовідносини, у тому числі, Тарифи Банку, Умови та Правила надання кредитних послуг, які не підписані позичальником, не доводять його обізнаності про викладену в цих документах інформацію.

Позивачем на підтвердження позовних вимог було надано Умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів мonobank, паспорт споживчого кредиту, інформацію щодо чорної картки мonobank, таблицю розрахунку заборгованості, які не були підписані відповідачем, тому не їх можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість банку нараховувати комісію.

В анкеті-заяві від 30.04.2020 ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а умови договору про встановлення комісії у вигляді грошової суми та її визначеного розміру відсутні; вимог про стягнення сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив.

Оскільки в анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, вона не містить визначення домовленості сторін про сплату комісії, то суд визнає неправомірним та безпідставним списання банком внесених боржником коштів в рахунок погашення комісії та зараховує ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту з 10544,58 грн за рахунок безпідставно списаних банком суми комісії у розмірі 208,89 грн до 10335,69 грн.

Позивач інших нарахувань, крім процентів за користування кредитом та комісії, не здійснював.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 10335,69 грн.

Щодо заперечень відповідача про пропуск строку позовної давності, то суд керується таким.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 30.04.2020 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Верховний Суд України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 дійшов висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на який картка діє в межах визначеного нею строку. У такому разі, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Матеріали справи свідчать про те, що підписана відповідачем анкета-заява не визначає строку кредитування. У такому разі цей строк обраховується строком дії кредитної картки.

Тобто, юридично значимою обставиною для застосування до позовних вимог позовної давності є визначення строку дії кредитної картки, якою, як встановлено судом, користувалася відповідач, оскільки перебіг позовної давності починається зі спливом останнього дня дії картки.

Строк дії кредитної картки, яка видавалася ОСОБА_1 , встановлений до вересня 2024 року, а позов подано до суду 04.11.2024, тобто в межах строку позовної давності.

Навіть з дати останнього платежу 31.01.2022 у сумі 350 грн не пройшов строк позовної давності, який повинен був закінчуватись 31.01.2025, а з позовом позивач звернувся 04.11.2024.

Крім того, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі - на строк дії воєнного стану).

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач вважає, що строк позовної давності з дії кредитного договору сплинув, що на її думку є підставою для застосування наслідків спливу позовної давності.

Між тим, зважаючи на вищезазначені вимоги закону, в тому числі, щодо продовження позовної давності під час дії карантину та її зупинення на строк дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.

Наявність у відповідача форс-мажорних обставин у вигляді часткового зруйнування її квартири внаслідок бойових дій, отримання тяжких поранень її братом, втрата нею джерела доходів, тяжке матеріальне становище не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, як і неможливість користуватися банківськими сервісами. Відповідачем не доведено, як окупація м. Балаклія вплинула на її можливість погашати кредит. Тому суд не може взяти вказані доводи відповідача до уваги.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги банку задоволено на 98,02 %, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача в розмірі 2968,05 грн (98,02% від 3028 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

1)Позов задовольнити частково.

2)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" заборгованість за кредитним договором, станом на 11.07.2024 в сумі 10335,69 гривень.

3)В іншій частині позову відмовити.

4)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" 2968,05 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Позивач: Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК", місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Суддя Стригуненко В.М.