Рішення № 134053994, 12.02.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3966/25

Провадження № 2/610/493/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

13.10.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (далі - ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024 у сумі 60 800 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 10.05.2024 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії), за умовами якого позивач (банк) зобов`язався надати відповідачу (позичальнику) кредит, а відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші передбачені договором платежі у сумі, в строки та на умовах, визначених цим правочином. Позивач взяті на себе обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у сумі 16 000 грн строком на 210 днів шляхом зарахування на платіжний засіб відповідача № НОМЕР_1 . Натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 13.10.2025 виникла заборгованість у сумі 60 800 грн, з яких: 16 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33 600 грн - проценти за користування кредитом, 3 200 грн - комісія за надання кредиту, 8 000 грн - неустойка. Посилаючись на викладене, ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково - в частині заборгованості за тіло кредиту у сумі 16 000 грн та комісії за надання кредиту у сумі - 3 200 грн. В іншій частині позову просив відмовити, оскільки він у період з 10.11.2023 до 17.07.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації. На підтвердження зазначеного надав копії відповідних документів. Разом з цим просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

23.10.2025 позовну заяву прийнято до провадження Балаклійського районного суду Харківської області, відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10.12.2025.

10.12.2025 за клопотанням відповідача судовий розгляд справи було відкладено до 12.02.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 10.05.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" кредитний договір № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024 (далі - Кредитний договір), що підтверджується: пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, інформаційним повідомленням позичальника, які були підписані відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Е637, який був відправлений відповідачу на його фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . Умовами договору визначено тип кредиту - кредитна лінія, обумовлено суму кредиту, яка складає 16 000 грн, строк кредитування - 210 днів з дати надання, дата повернення - 05.12.2024. Сторонами узгоджено розмір процентної ставки - 1% за 1 день користування кредитом, яка є фіксованою незмінною та застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, а також розмір комісії за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 3 200 (а.с. 11-17).

Аналогічні умови наведені у паспорті споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем 10.05.2024 одноразовим ідентифікатором А637, відправленим на його номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 10-11).

З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, убачається, що позичальник ОСОБА_1 був ідентифікований через абонента-ідентифікатора АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". Зазначена інформація містить персональні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, адресу реєстрації (а.с. 20).

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" надало копiю квитанції LIQPAY, відповідно до якої 10.05.2024 об 11:05 год платником "Швидкий кредит" через ідентифікатор еквайра АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на платіжний інструмент № НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти у сумі 16 000 грн, із зазначенням призначення платіжної операції: видача за договором кредиту № 10.05.2024-100000852 (а.с. 18).

До матеріалів справи долучено копію Договору № 4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020, укладеного між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк) і ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (клієнт), яким визначено, що банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqРay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські рахунки платників (а.с. 21-26).

За даними довідки-розрахунку, наданої позивачем, про стан заборгованості за кредитним договором № 10.05.2024-100000852 від 10.05.2024 позичальника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 60 800 грн, з яких: 16 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33 600 грн - проценти за користування кредитом, нараховані за період 10.05.2024-05.12.2024, 3 200 грн - комісія за надання кредиту, 8 000 грн - неустойка (а.с. 27).

Відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у визначеному договором розмірі.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Разом з цим, відповідач долучив до матеріалів справи відповідні документи, що підтверджують факт проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації у період з 10.11.2023 до 17.07.2025.

З копії військового квитка серії НОМЕР_3 убачається, що ОСОБА_1 10.11.2023 на підставі Указу Президента України від 26.07.2023 № 452/2023 був призваний у Збройні сили України під час мобілізації. Проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія з 10.11.2023 до 17.07.2025 (а.с. 56-57).

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0625-1423-5754-0 від 25.06.2025 ОСОБА_1 постановою позаштатної діючої гарнізонної ВЛК № НОМЕР_5 в/ НОМЕР_6 на підставі ст. 30а графи ІІ розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби (а.с. 58).

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 198-РС від 17.07.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с. 59).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 16 000 грн шляхом безготівкового зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої зазначено у п. 4.1 Кредитного договору.

Зазначеним Кредитним договором були визначені його предмет, розмір кредитного ліміту, строки та умови повернення кредиту, розміри плати за користування кредитними коштами та інші умови правовідношення.

Спір стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитними коштами, комісії за надання кредиту та неустойки.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту, а саме: пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявка кредитного договору № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024, підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е637, який був відправлений відповідачу на номер його мобільного телефону НОМЕР_7 . Вказаний номер відповідно до п. 20 Кредитного договору є фінансовим номером телефону позичальника ОСОБА_1 .

З наданих суду позивачем доказів убачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання кредиту у ТОВ "СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ", а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ "СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ") з одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Особу відповідача було ідентифіковано та верифіковано як споживача через систему BankID НБУ (п. 16 Кредитного договору). Проходження відповідачем ідентифікації підтверджено також інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

Отже, факт укладення кредитного договору № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024 між ОСОБА_1 і ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" доведено позивачем належними і допустимими доказами, та не заперечується самим відповідачем.

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" надало копiю квитанції LIQPAY, відповідно до якої 10.05.2024 об 11:05 год платником "Швидкий кредит" через ідентифікатор еквайра АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на платіжний інструмент № НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти у сумі 16 000 грн, із зазначенням призначення платіжної операції: видача за кредитним договором № 10.05.2024-100000852.

За таких обставин суд вважає доведеними факт укладання сторонами кредитного договору № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024 та перерахування позивачем на рахунок платіжної картки відповідача кредитних коштів в узгодженому сторонами розмірі.

Вказаний факт не заперечується також самим відповідачем, як і не заперечується факт порушення зобов`язання щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище Кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача станом на 13.10.2025 складає 60 800 грн, з яких 16 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33 600 грн - заборгованість за процентами, 3 200 грн - комісія, 8 000 грн - неустойка.

Разом з цим, відповідач визнав позовні вимоги частково, лише в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у сумі 16 000 грн та комісії за надання кредиту у сумі 3 200 грн, мотивуючи безпідставність стягнення з нього процентів за користування кредитом тим, що вказані проценти нараховувалися під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.

Відповідно до з ч. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного станув Україні" та на підставі Закону України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент ухвалення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачає поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Отже, вказана норма застосовується, зокрема до військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову.

Наведене кореспондується з висновком Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

На підтвердження проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідач надав копію військового квитка та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 17.07.2025 № 198, з яких встановлено, що ОСОБА_1 з 10.11.2023 до 17.07.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_4 на посаді водія.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 15 ст. 14 ЗУ ""Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та обґрунтованість доводів відповідача щодо безпідставного нарахування йому процентів за користування кредитом за період з 10.05.2024 до 05.12.2024.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком, позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Враховуючи викладене, з огляду на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який діє і дотепер, керуючись п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 пені за прострочення останнім виконання грошового зобов`язання за кредитним договором задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання та порушив умови договору, укладеного між ним і банком, водночас з огляду на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який діє і дотепер, а також беручи до уваги те, що відповідач у період з 10.11.2023 до 17.07.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період, отже на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" щодо звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом військовослужбовців, мобілізованих за призовом в період особливого стану, керуючись п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024 у сумі 19 200 грн, з яких 16 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 200 грн - комісія за надання кредиту. В іншій частині позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2 422,40 грн судового збору (а.с. 1).

У зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 764,97 грн (19 200 х 2 422,40 / 60 800 = 764,97).

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 526, 626, 628, 629, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за кредитним договором № 10.05.2024-100000852 (кредитної лінії) від 10.05.2024 у сумі 19 200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" витрати зі сплати судового збору в сумі 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 97 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

СуддяЮ.А. Феленко