Рішення № 13401951, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/32620.12.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Фоззі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»

про стягнення 6276779, 24 грн.

          Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Петренко І.А.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 6276779, 24 грн. грошових коштів за договором від 01.12.2007 р. № 95-07 ЭВ. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2009 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.06.2009 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово переносився через нез’явлення у судове засідання повноважних представників сторін, необхідність витребування судом нових доказів, а також оскарження прийнятих судом процесуальних документів у даній справі.

З метою встановлення суми поставки відповідачем продукції, що є предметом договору купівлі-продажу № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р., ухвалою суду від 07.12.2010 р. у даній справи призначено судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 51/326 на час проведення експертизи зупинено.

27.07.2010 р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість дачі висновку судової експертизи комп’ютерної техніки та програмних продуктів за № 1896/10-17 від 23.07.2010 р., матеріали справи № 51/326 у повному обсязі були повернуті до Господарського суду міста Києва 08.11.2010 р.

За таких обставин провадження у справі було поновлено, розгляд справи був призначений на 24.11.2010 р., викликано для участі у судовому засіданні представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що згідно з рахунками-фактурами, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Пейт-Порт»за період з 01.12.2007 р. до 16.02.2009 р., Закритим акціонерним товариством «Фоззі»було сплачено 47621136, 33 грн.

Розгляд справи неодноразово переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та необхідність витребування судом нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, вимог суду не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

01.12.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Фоззі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»укладено договір № 95-07ЭВ, за умовами якого відповідач зобов’язався здійснити поставку позивачу ваучерів, скетч-кодів, інтернет-карт, карт ІР-телефонії встановленим номіналом, надалі по тексту –«Prepaid продукція»в порядку та на умовах передбачених договором і додатками № 1, 2, 3 до нього, з подальшою реалізацією кінцевому споживачу через GSM POS-термінал і/або через область простору мережі інтернет, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення «PayPort», надалі по тексту – «Windows Термінал».

Згідно п. 2.1 договору Prepaid продукція являє собою запис у електронному вигляді, відповідно додатку № 3, що має грошову оцінку (вартість) згідно додатку № 1 до договору і/або видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.2 договору асортимент Prepaid продукції, що продається за договором визначається додатком № 1 до договору.

Термінал являє собою автономний електронний пристрій з інтегрованою SIM-картою оператора мобільного зв’язку, через якого здійснюється зв'язок Терміналу позивача з сервером сховища відповідача (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що ціни на Термінал і SIM-карти операторів мобільного зв’язку визначаються додатком № 4 до договору.

Згідно п. 2.5 договору Windows Термінал являє собою спеціалізоване програмне забезпечення, яке встановлюється на комп’ютер позивача і по каналах зв’язку у мережі Інтернет здійснює з’єднання з сервером сховища відповідача.

Відповідно до п. 2.6 договору програмне забезпечення надається для позивача безкоштовно, вартість електронного ключа для запуску програми варіюється в залежності від вимог позивача по забезпеченню безпеки роботи програми.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що позивач купує Prepaid продукцію по ціні відповідача у відповідності з цінами і умовами, що зазначені у додатку № 1 до договору.

Позивач приймає на себе зобов’язання чітко дотримуватися рівня рекомендованих відповідачем роздрібних цін на Prepaid продукцію при її реалізації кінцевому споживачу (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору зміна цін та асортименту Prepaid продукції здійснюється на основі додаткових угод до даного договору, підписаних сторонами.

Згідно п. 5.1 договору замовлення Prepaid продукції позивачем здійснюється у вільній формі електронною поштою або факсом.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку неможливості задоволення заявки позивача щодо асортименту і об’єму на вказану дату, відповідач зобов’язується узгодити з позивачем відповідні зміни у заявці протягом 3-х (трьох) днів з дня її отримання.

У пункті 5.3 договору зазначено, що заявка позивача являється обов’язковою до виконання на умовах, визначених даним договором, якщо після 3-х (трьох) днів з моменту її отримання відповідачем, останній не наполягає на її коригуванні.

Відповідно до п. 5.4 договору при щомісячних закупівлях, об’єм яких перевищує 10000 ваучерів, відповідач має право ознайомитися з аналізом тенденцій росту ринку Prepaid продукції, що підготовлений позивачем.

Згідно п. 6.1 договору передача відповідачем позивачу Prepaid продукції здійснюється: електронною поштою у формі файлів, формат яких відповідає форматам, вказаним у додатку № 3 до договору. Відповідач може здійснити дострокову передачу Prepaid продукції після узгодження строків з позивачем; з сховища на сервері відповідача. Термінал або Windows Термінал позивача по GPRS або Інтернет передає на сервер мобільних продаж відповідача запит на продаж коду. Після авторизації Термінала або Windows Термінала позивача, сервер відповідача відправляє електронний код у закодованому вигляді позивачу. Після отримання коду Термінала або Windows Термінала позивача видає підтвердження продажу на сервер відповідача і розпаковує електронний ваучер. Сервер позивача фіксує продаж ваучера.

Позивач протягом 25 днів надає відповідачу звіт про продаж Prepaid продукції з сервера відповідача, що підписується сторонами (п. 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що перехід ризиків на Prepaid продукцію здійснюється у момент підписання акту приймання-передачі продукції, або видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.1 договору оплата за поставлену Prepaid продукцію здійснюється не більше чим в 14-денний строк з дня виставлення рахунку для Інтернет карт і ІР-телефонії і передоплата для електронних ваучерів, скетч-кодів згідно додатку № 1.

Згідно п. 7.2 договору підставою для оплати Prepaid продукції являється рахунок, який виставляється відповідачем в день поставки Prepaid продукції позивачу. Вказаний рахунок дійсний для оплати протягом строків, встановлених п. 7.1 даного договору.

Вартість отриманої продукції відображена у додатку № 1, який являється невід’ємною і складовою частиною договору.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 р.

У відповідності до п. 11.2 договору у випадку, якщо одна із сторін не повідомить другій стороні про свій намір розірвати даний договір не раніше чим за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, він автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік.

Листом від 30.11.2009 р. позивач повідомив відповідача про те, що не має наміру на продовження дії договору купівлі-продажу від 01.12.2007 р. № 95-07ЭВ та просить на протязі одного місяця повернути суму коштів за недоотриманий товар.

За таких обставин суд приходить до висновку, що термін дії договору № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р. закінчився 31.12.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 47621136, 33 грн., тоді як товар відповідачем було поставлено лише на суму 41344357, 09 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 6276779, 24 грн. –суму, на яку відповідачем було недопоставлено товар відповідно договору № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р. за період з 01.12.2007 р. до 16.02.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджується платіжними дорученнями і виписками із банківського рахунку, позивачем на рахунок відповідача за період з 01.12.2007 р. до 16.02.2009 р. було перераховано кошти в сумі 47163783, 60 грн. у якості попередньої оплати за товар відповідно до договору № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р.

Таким чином, згідно з умовами вказаного договору, відповідач зобов’язаний був поставити позивачу товар саме на таку суму.

У процесі провадження у справі з метою всебічного, повного і об’єктивного вирішення даного спору, зокрема, з метою встановлення на яку суму було здійснено поставку Prepaid продукції, що є предметом договору № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р. із сервера Товариства з обмеженою відповідальністю “Пей-Порт” на сервер Закритого акціонерного товариством “Фоззі”, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. у даній справі було призначено судову експертизу.

Однак матеріали справи № 51/326 повернулись до Господарського суду міста Києва без виконання.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд розглядає даний спір за наявними у справі доказами.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, витратними накладними, підтверджується поставка відповідачем Prepaid продукції за період з 01.12.2007 р. до 16.02.2009 р., що є предметом договору № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р. на суму 44009636, 21 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов’язань за договором № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р. щодо поставки Prepaid продукції суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 95-07ЭВ від 01.12.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Разом з тим позивач просить стягнути з відповідача 6276779, 24 грн., тоді як судом встановлено, що відповідачем недопоставлено позивачу товару на суму 3154147, 39 грн.

За таких обставини, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3154147, 39 грн.

Враховуючи те, що позивачем при подані позовної заяви сплачено державного мита лише 85, 00 грн., в той час як з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена в розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача недоплачених коштів на користь Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Фоззі»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»(03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 66, кв. 2, код ЄДРПОУ 34620303), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Фоззі»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 25294089) вартість недопоставленого товару на суму 3154 147 (три мільйони сто п’ятдесят чотири тисячі сто сорок сім) грн. 39 коп., 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. –державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 30 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»(03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 66, кв. 2, код ЄДРПОУ 34620303), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України державне мито в розмірі 25 415 (двадцять п’ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 31.12.2010 р.