Постанова № 13400301, 13.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. № 2а-5782/10/1370

о 10 год., 13 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Західний Каскад»,

представники Босак О.Є. (довіреність від 01.02.2010 року), Куценко О.М. директор

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, представник Томасівський О.Г. (довіреність № 24538/100/10-017 від 20.10.2009 року)

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Західний каскад»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в якому з врахуванням змін до позову просило визнати нечинним податкові повідомлення - рішення № 0001812320/3/14780 від 23.06.2010 року №0001822320/3/14782 від 23.06.2010 року, № 0000672320/3/14783 від 23.06.2010 року.

Позивач вказані позовні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується із вказаними податковими повідомленнями рішеннями ДПІ у Личаківському районі м. Львова, оскільки висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження валового доходу в сумі 567830,00 грн. не відповідає абзацу четвертому п.п. 7.9.1. пункту 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору комісії. Крім того, згідно Закону України «Про податок на додану вартість»оподаткуванню підлягає лише комісійна винагорода, отримана платником податку від іншого платника, яка включається до бази оподаткування цим податком за ставкою «20 відсотків», визначеною абз. 1 п. 6.1. ст. 6 цього ж Закону. На думку позивача сума комісійної винагороди включалась ним до бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою «20 відсотків»правомірно, що спростовує висновки відповідача про наявність порушень позивачем вимог законодавства щодо заниження податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з врахуванням поданих уточнень позовних вимог.

Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву, в якому зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01.1. Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»показників за період 01.01.2007 року по 31.03.2009 року, встановлено що на формування показників мало вплив здійснення операцій із реалізації паливно мастильних матеріалів (бензин, дизпаливо) через системи старт карток. Згідно представлених до перевірки документів встановлено, що позивач за період 01.01.2007 року по 31.03.2009 року здійснював реалізацію ПММ ПФ «Авіта»частково на умовах комісії. Договору з ПФ «Авіта»на реалізацію товару на умовах комісії до перевірки не представлено.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини:

Позивач згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від серія А01 від 24.02.1995 року включено до реєстру юридичних осіб. Позивач перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно довідки серії №3882 від 01.11.2006р.

01.06.2007 року між ТОВ «Гепард», як комітентом та позивачем, як комісіонером укладено договір комісії № 106/07-209.

Згідно п. 1.1. вказаного договору комісії, позивач, як комісіонер приймає на себе обовязки по дорученню ТОВ «Гепард», як комітента і за винагороду здійснити одну або декілька операцій з продажу бензину та дизпалива, в подальшому «Товар», на умовах договору.

Згідно п. 1.2. вказаного договору комісії, продаж товару комісіонером здійснюється шляхом заключення договорів з споживачами товару, в подальшому покупцями, реалізації їм пластикових смарт-карт, узгодження даних, що заносяться у память смарт-карт, передачі цих даних комітенту та отримання від покупців грошових коштів за товар.

Згідно п. 1.5. вказаного договору комісії, право власності на товар належить комітенту.

Згідно п. 5.1. вказаного договору комісії, винагорода позивача, як комісіонера за звітний місяць складає 1,0 (один)% від суми реалізованого товару комітента.

18.08.2009 року відповідачем складено акт №393/23-2/20844326 за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток всього у сумі 141957,5 грн.

В акті вказано, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 110645,00 грн.

В акті вказано, що що до перевірки представлено договір №БК-04/03-02 від 18.03.2002 року укладений з ПФ «Авіта»відповідно до умов якого ПФ «Авіта» зобовязується оплатити, а позивач як продавець зобовязується передати у власність покупця нафтопродукти.

Згідно представлених до перевірки документів, а саме журналу-ордеру по рахунку 36 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», та журналу-ордеру по рахунку 024 «Товари на комісії», банківські виписки встановлено, що позивач за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року здійснював реалізацію ПММ ПФ «Авіта»частково на умовах комісії. Договору з ПФ «Авіта»на реалізацію товару на умовах комісії до перевірки не представлено.

01.09.2009 року на підставі вказаного акта, начальником ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення п.п. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прийнято податкове повідомлення - рішення №0001822320/0/20396, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства усього 212931,00 грн., у тому числі 141954,00 грн. за основним платежем та 70977,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

01.09.2009 року на підставі вказаного акта, начальником ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі п.п «б»п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийнято податкове повідомлення - рішення №0001812320/0/20397, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість усього 165952,50 грн., у тому числі 110635,00 грн. за основним платежем та 55317,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п.п. 7.9.1. п. 7.9. ст. 7 цього ж Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6. цього ж пункту.

Згідно п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 цього ж Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно п.п. 6.2. п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як сума надходжень за договором комісії.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд враховує пояснення представника позивача що на підставі договору між позивачем та ПФ «Авіта», здійснювався продаж товару, а саме дизпалива та бензину А-76, А-92, А-95, А-98. Вказаний товар, отриманий позивачем від комітента ТОВ «Гепард»за вищевказаним договором комісії від 01.06.2007 року та обліковувався на позабалансовому рахунку позивача за №024, який в подальшому був предметом договору купівлі продажу з ПФ «Авіта».

В справі є акти приймання-передачі виконаних робіт згідно договору комісії від 01.06.2007 року, які підписані ТОВ «Фірма «Західний Каскад»та ТОВ «Гепард»після закінчення звітного місяця. Також з матеріалів справи вбачається що за надані послуги ТОВ «Фірма «Західний Каскад»отримувало від ТОВ «Гепард»комісійну винагороду.

При передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, валовий дохід у комітента (як і валові витрати у комісіонера) не виникає. Відповідно не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням таким платником майна на підставі договору комісії. Оподаткуванню підлягає лише комісійна винагорода, отримана платником податку від іншого платника податку, яка включається до бази оподаткування цим податком за ставкою «20 відсотків».

Сума комісійної винагороди позивача, як комісіонера включалась ним до бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою «20 відсотків».

Суд не враховує пояснення представника відповідача про те, що договору позивача з ПФ «Авіта»на реалізацію товару на умовах комісії до перевірки не представлено, оскільки позивач не укладав із ПФ «Авіта»договір комісії. Позивач, як комісіонер здійснював реалізацію товару від свого імені третім особам за договорами купівлі-продажу згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем не переконують у підставності заперечень позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вимог ст. 162 КАС України податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001812320/3/14780 від 23.06.2010 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001822320/3/14782 від 23.06.2010 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000672320/3/14783 від 23.06.2010 року, є протиправними і підлягає скасуванню.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001812320/3/14780 від 23.06.2010 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001822320/3/14782 від 23.06.2010 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000672320/3/14783 від 23.06.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Західний Каскад»(ЄДРПОУ 20844326, м. Львів, вул. В. Великого, 18) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 20.12.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.