Постанова № 13400298, 30.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 р. № 2а-5056/10/1370

о 13 год., 34 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Ексім Плюс», представник Кубар М.М. (довіреність від 02.06.200 року)

до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області, представник Андрейко О.О. (довіреність № 349/9/10-13 від 20.01.2010 року)

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство «Ексім Плюс»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області, з врахуванням уточнення позовних вимог просив визнати нечинними:

- податкове повідомлення рішення від 12.09.2007 року за № 0004932300/0, згідно якого визначено податкове зобовязання в сумі 111045 грн., з них основного платежу 95448 грн., штрафні (фінансові) санкції 15597 грн.,

- податкове повідомлення рішення від 26.01.2008 року за № 0004932300/2, згідно якого визначено податкове зобовязання в сумі 111045 грн., з них основного платежу 95448 грн., штрафні (фінансові) санкції 15597 грн.,

- податкове повідомлення рішення від 26.01.2008 року за № 000182300/2, згідно якого визначено податкове зобовязання по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9545,70 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області № 0004932300/0 від 12.09.2007 року та № 000182300/0 від 26.01.2008 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 року постанова Господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року залишена без змін, а апеляційна скарга ДПІ у Мостиському районі Львівської області - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.05.2010 року касаційну скаргу ДПІ у Мостиському районі Львівської області задоволено частково. Постанову Господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України з яких скасовані постанова та ухвала наступні:

За даними акту виявлено:

- факт реалізації позивачем імпортованого товару (автомобільних кузовів) фізичним особам по ціні нижчій, ніж сплачена позивачем митна вартість цього товару,

- факт невірного розрахунку позивачем залишку по рахунку 28 шляхом одночасного заниження приросту балансової вартості товарів та скорегованого валового доходу; так, в акті зафіксовано віднесення позивачем до приросту балансової вартості запасів 11 286 грн. без здійснення господарської діяльності у відповідному періоді.

Причиною виникнення спору, зокрема, є питання щодо правомірності реалізації позивачем товару за ціною нижчою, ніж митна вартість цього товару.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено обовязковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій. Втім здійснення заздалегідь збиткової операції (якою є, зокрема, реалізація субєктом господарювання товару за ціною, нижчою від ціни придбання) у розрізі господарської діяльності має обґрунтовуватись обєктивними причинами та обумовлюватись економічною доцільністю, досягненням ділової мети. У протилежному випадку факт купівлі товарів та продажу їх у тому самому звітному періоді за ціною, нижчою за ціну придбання, може свідчити про те, що підприємство не мало наміру використовувати їх у власній господарській діяльності і не робило цього.

Для правильного вирішення даного спору слід порівняти ціни продажу ПП «Ексім плюс»автомобільних кузовів з цінами їх придбання і на підставі цього зробити вмотивований висновок щодо відповідності умов такої реалізації господарській діяльності платника.

Попередні судові інстанції жодним чином не оцінили зафіксований в акті перевірки факт порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким установлено, зокрема, порядок ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Суди не зясували, чи підтверджується (або спростовуються) названа обставина, не дослідили необхідних первинних документів.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивачем в основному здійснювалася діяльність з метою отримання доходу, оскільки проводилась реалізація товару за ціною не нижчою ніж митна вартість. Щодо продажу кузова автомобіля Оpel Vectra за ціною нижчою ціни його придбання зазначив, що підприємницька діяльність також передбачає ризики. Представник позивача також вказав, що окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності, а тому її не можна розглядати окремо від інших операцій, на підтвердження діяльності з метою отримання прибутку подав відповідні докази.

Щодо приросту (убутку) балансової вартості товарів представник позивача надав суду висновок аудитора та акт списання первинних документів від 04.01.2010 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог, з підстав, що подані представником позивача нові докази не спростовують висновків перевірки.

Представник відповідача заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позовних відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

28.08.2007 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 31.10.2005 року по 31.03.2007 року, про що складено відповідний акт № 42/23-33864888.

В процесі проведеної перевірки податковим органом встановлено, що підприємством одночасно занижено приріст балансової вартості товарів та скоригований валовий дохід в сумі 44418,00 грн., оскільки позивачем до приросту балансової вартості віднесено 11286,00 грн. внаслідок неправильного розрахунку залишку по рах. 28. Згідно додатку К1/1 балансова вартість запасів на початок звітного періоду становить 12000,00 грн., а на кінець звітного періоду 23286,00 грн. Позивачем з 31.10.2005 року по 30.06.2006 року господарської діяльності не здійснювало, а тому балансової вартості запасів на початок звітного року не було, однак на кінець звітного період 31.07.2007 року залишок по рах. 28 становить 55704,00 грн.

Крім цього, проведеною перевіркою при аналізі цін продажу позивачем автомобільних кузовів фізичним особам встановлено їх реалізацію по ціні нижчій митної вартості, а саме продаж автомобіля Оpel Vectra за ціною 4100,00 грн., що є нижчою ціни його придбання 5753,97 грн. (різниця становить 1653,97 грн.). Сума заниження податкового зобовязання становить 413,49 грн.

12.09.2007 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області, на підставі акту перевірки № 42/23-33864888 від 28.08.2007 року, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004932300/0, яким згідно з п. 5.9. ст. 5, п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 111045,00 грн., з них основного платежу в сумі 95448,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15597,00 грн.

26.01.2008 року за результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення від 12.09.2007 року податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0004932300/2, яким згідно з п. 5.9. ст. 5, п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 111045,00 грн. (основним платіж 95448,00 грн.) та на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15597,00 грн.

26.01.2008 року за результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення від 12.09.2007 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000182300/2, яким згідно з п. 5.9. ст. 5, п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 9547,70 грн. (основний платіж 2,00 грн.) та на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9545,70 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями, Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»№ 817/98 від 23.07.1998 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п. 1.32. цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.9. ст. 9 цього ж Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього ж Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються пояснення представника позивача щодо спростування порушення позивачем п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновком аудитора, оскільки у згаданому висновку аудитора зазначено про неможливість визначення сальдо рахунку 28 станом на 31.12.2006 року за первинним документами у звязку із строком зберігання первинних документів та облікових відомостей. Крім цього, позивачем надано копію акту списання первинних документів від 04.01.2010 року згідно якого первинні документи за період з 26.05.2006 року по 01.04.2007 року знищені.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено обґрунтованість позовних вимог.

Судом не враховуються заперечення відповідача в частині позовних вимог, щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки представником позивача надано суду копії: біржових контрактів на придбання автомобільних кузовів, прибуткових касових ордерів, вантажно-митних декларацій, рахунків фактур на придбання вказаних кузовів, декларації з податку на прибуток підприємства за 2006, 2007 роки.

Представник позивача на запитання суду вказав, що подані докази підтверджують факт реалізації позивачем автомобільних кузовів за ціною вищою ніж їх митна вартість, а відтак і прибутковості підприємства позивача.

Представник відповідача вказав, що продаж автомобіля Оpel Vectra за ціною 4100,00 грн., що є нижчою ціни його придбання 5753,97 грн. (різниця становить 1653,97 грн.). Сума заниження податкового зобовязання становить 413,49 грн., однак з позиції ВАС України по даній справі законом не передбачено обовязковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Доказів виконання вказаних вимог відповідачем не надано, як не надано обґрунтування що звичайна ціна для товару який реалізується на території України є в залежності від митної вартості такого товару.

Крім цього, доводи відповідача про необхідність реалізації імпортованого товару за ціною не нижчою ніж митна вартість таких товарів не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього ж Кодексу.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем належними та допустимими доказами підтверджено, що діяльність позивача, направлена на отримання доходу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем не в повній мірі переконують у підставності заперечень позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вимог ст. 162 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 0004932300/0 від 12.09.2007 року в частині податкового зобовязання в сумі 97720,14 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 84343,95 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13376,19 грн.),

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 0004932300/2 від 26.01.2008 року в частині податкового зобовязання в сумі 97720,14 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 84343,95 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13376,19 грн.),

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 000182300/2 від 26.01.2008 року в частині податкового зобовязання в сумі 8437,30 грн. (в тому числі основного платежу в

сумі 2,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8435,30 грн.), оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 0004932300/0 від 12.09.2007 року в частині податкового зобовязання в сумі 97720,14 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 84343,95 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13376,19 грн.).

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 0004932300/2 від 26.01.2008 року в частині податкового зобовязання в сумі 97720,14 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 84343,95 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13376,19 грн.).

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 000182300/2 від 26.01.2008 року в частині податкового зобовязання в сумі 8437,30 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 2,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8435,30 грн.).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ексім Плюс»(ЄДРПОУ 33864888, Львівська область, Мостиський район, с. Шегині) 3,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 06.12.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.