Постанова № 13399916, 25.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 р. № 2а-3298/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Бредіхіної Н.О.

представника позивача Дубик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ЗАТ ""Гал-ЕКСПО"

до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: 15.04.2010 року ЗАТ «Гал Експо»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004271521/0 від 18.08.2009 р., № 0004271521/1 від 03.11.2009 р., № 0004271521/4 від 29.11.2009 р., № 0004271521/4 від 11.01.2010 р., № 0004271521/3 від 22.02.2010 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновок ДПІ про неправильне формування податкового кредиту, а саме завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 2903,52 грн. та відповідно заниження податкового зобовязання на цю ж суму не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р, на яке посилається відповідач, втратило чинність, а ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дозволяє платнику включати до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними за будь-який період у межах строку позовної давності, тобто 1095 днів. Крім того, зазначає, що ДПІ не вправі під час процедури адміністративного оскарження змінювати підставу податкового зобовязання, визначеного у податковому повідомленні рішенні. За таких обставин, вважає, що прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач, який є субєктом владних повноважень, в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, заперечень по суті спору та доказів на їх обґрунтування не надав, причини неявки суду не повідомив. Оскільки процесуальні права відповідача на участь у судовому засіданні були забезпечені, суд розцінює його неявку як небажання користуватися процесуальними правами, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20.07.2009 р. ЗАТ «Гал Експо»подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 р. в якій включило до складу податкового кредиту податкові накладні минулих періодів, а саме податкові накладні № 406 від 17.01.2008 р., № 347 від 25.01.2008 р., № 712 від 12.02.2008 р., № 1732 від 07.04.2008 р., № 2657 від 16.05.2008 р., № 3805 від 22.07.2008 р., № 4112 від 31.07.2008 р., № 4756 від 28.08.2008 р., № 5919 від 17.10.2008 р., № 6723 від 19.11.2008 р. (а.с. 29-39).

До податкової декларації з ПДВ за червень 2009 р. платник податків подав Розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 22-24), де в розділі ІІ «Податковий кредит», в колонці 3 зазначається період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит.

При поданні декларації з ПДВ за попередні періоди, в яких було виписано податкові накладні, ЗАТ «Гал Експо»не подавало заяву зі скаргою про неотримання від продавця ТзОВ «ВелетАвто»податкових накладних.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ЗАТ «Гал Експо», про що складено акт № 1657/15-2/13827994 від 07.08.2009 р. (а.с. 14-17). Перевіркою встановлено порушення ЗАТ «Гал Експо»п.п 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В основу висновку про неправомірність формування позивачем складу податкового кредиту ДПІ у Галицькому районі м. Львова покладено покликання на розд. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р.№ 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)». В ньому зазначено, що відповідно до п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). З цих підстав відповідач вважає, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань, встановлена п.7.3 ст.3 цього ж Закону. Зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону). Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. На думку відповідача, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0004271521/0 від 18.08.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 3048,70 грн. (в т.ч. 2903,52 грн. - основний платіж, 145,18 грн. штрафна санкція) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004271521/1 від 03.11.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 3048,70 грн. (в т.ч. 2903,52 грн. - основний платіж, 145,18 грн. штрафна санкція) (а.с. 8-12).

Листом від 11.02.2010 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова повідомила ЗАТ «Гал Експо»про внесення змін до податкових повідомлень-рішень від № 0004271521/0 від 18.08.2009 р. та № 0004271521/1 від 03.11.2010 р., а саме змінено правову підставу порушення на п.п 17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с. 13).

ЗАТ «Гал Експо»не погоджується з висновками податкової інспекції та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, що стало підставою їх оскарження в судовому порядку. Позивач зазначає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту в червні 2009 р. податкові накладні за минулий період з січня - листопад 2008 р., оскільки ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дозволяє включати до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними за будь-який період в межах строку позовної давності, тобто 1095 днів. Окрім того, позивач вважає безпідставним посилання на п. 2 Розпорядження КМ України від 01.07.2009 р. № 757-р, оскільки Указом Президента України від 04.09.2009 р. № 706/2009 призупинено дію п. 2 вказаного Розпорядження.

Таким чином, спір виник щодо правомірності віднесення платником податків до складу податкового кредиту звітного періоду податкових накладних минулого періоду. Водночас, щодо фактичних обставин справи між сторонами спору немає.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд виходив з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України N 2181 від 20.12.2000 р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181), Законом України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведена норма передбачає, що платник не має права відносити до податкового кредиту суму ПДВ раніше отримання податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нараховано податковий кредит з ПДВ, складені контрагентом позивача - ТзОВ «Велет Авто» 17.01.2008 р., 25.01.2008 р., 12.02.2008 р., 07.04.2008 р., 16.05.2008 р., 22.07.2008 р., 31.07.2008 р., 28.08.2008 р., 17.10.2008 р., 19.11.2008 р. Зазначені дати вказані безпосередньо в податкових накладних. Однак, фактично зазначені податкові накладні були отримані позивачем в червні 2009 р., що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних (а.с. 41-43), Розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ за червень 2009 р. (а.с. 22-24). За наведених обставин, датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним відповідних податкових накладних.

Сума податку на додану вартість була включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2009 року, тобто у тому звітному періоді, в якому й були отримані податкові накладні. Суд вважає що позивачем дотримано вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо періоду формування податкового кредиту, що свідчить про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ у Галицькому районі м. Львова, викладений в акті перевірки, про порушення платником податків п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В Акті перевірки від 07.08.2009 р. відповідачем зазначено, що такої скарги від позивача не надходило. Позивач цієї обставини не заперечує.

Як вбачається з пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право особи на подання такої заяви (скарги) повязано із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, щодо яких у нього відсутня податкова накладна. Проте, позивач не включав суму, не підтверджену податковою накладною, до складу податкового кредиту, а тому і не повинен був подавати заяву (скаргу), як це передбачено у пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Вищезазначені норми Закону № 168/97-ВР свідчать про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Незвернення позивача до контрагента в порядку, встановленому в пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, оскільки згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, тобто ненадання податкової накладної. Водночас, на момент перевірки позивача у нього були фактично наявні податкові накладні, які були враховані під час визначення суми податкового кредиту.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з твердженням позивача, що в цьому випадку подання заяви зі скаргою до податкової декларації за звітний податковий період не є необхідним, а позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкові накладні минулого періоду.

Суд вважає неможливим застосування до спірних правовідносин Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р.№ 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)», на яке покликається відповідач, оскільки цей підзаконний нормативний акт не відповідає правовому акту вищої юридичної сили Закону України «Про податок на додану вартість», а тому відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України Суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, Суд дійшов висновку що покликання ДПІ у Галицькому районі м. Львова про заниження податкового зобовязання з ПДВ в сумі 2903,52 грн. є безпідставним та необґрунтованим. За таких обставин податкові повідомлення-рішення, що винесені відповідачем за результатами перевірки цих правовідносин, є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, Суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Документально доведено сплату позивачем судового збору в сумі 17,00 грн., який слід стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0004271521/0 від 18 серпня 2009 р., № 0004271521/1 від 03 листопада 2009 р., № 0004271521/4 від 29 листопада 2009 р., № 0004271521/4 від 11 січня 2010 р., № 0004271521/3 від 22 лютого 2010 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Гал-Експо»17 (сімнадцять) гривень, 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2010 р.

Суддя Кравчук В.М.