Рішення № 133997074, 11.02.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/5492/25

Провадження № 2/524/1444/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026 м. Кременчук Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Ткаченко Я.С.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

УСТАНОВИВ:

01.09.2025 ТОВ «СГ «Оберіг» звернулося до Крюківського районного суду міста Кременчука із позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5000,00 грн, інфляційних витрат - 878,24 грн, пені - 2034,67 грн, 3 % річних - 215,84 грн, на загальну суму 8128,75 грн, 2422,40 грн сплаченого судового збору за подання позову до суду та 7300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У обґрунтування позову зазначено, що 31.12.2021 сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів «CITROEN C4 Picasso», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та «MERCEDES-BENZ Atego 1222», номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків.

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 станом на дату настання ДТП забезпечена в ТДВ «СГ « Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-207094208.

У судовому порядку відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП та встановлено залишення відповідачем місця пригоди та керування ним транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego 1222», номерний знак НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, становила 5000,00 грн відповідно до ремонтної калькуляції.

Згідно заяви потерпілої особи у ДТП про виплату страхового відшкодування від 04.02.2022 між потерпілим та ТДВ «СГ «Оберіг» узгоджений розмір страхового відшкодування в сумі 5000,00 грн, що виплачений у подальшому.

10.09.2025 ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука справа передана за територіальною підсудністю до Автозаводського районного суду міста Кременчука.

22.10.2025 справа отримана Автозаводським районним судом міста Кременчука та протоколом автоматичного розподілу справи між суддями передана судді Мельник Н.П.

27.10.2025 відкрите провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

01.12.2025, 09.01.2026 відкладений розгляд справи через неявку відповідча, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

11.02.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача, про місце, день, час розгляду справи повідомлявся належним чином, у прохальній частині позову та у письмовій заяві від 28.10.2025 клопотав про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;

відповідач, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином на підставі п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, згідно якої днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 станом на дату настання ДТП забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-207094208 від 03.12.2021, строк дії договору з 04.12.2021 по 03.12.2022 включно із визначенням лімітів відповідальності за шкоду, завдану майну в сумі 130000,00 грн.

З матеріалів справи та відомостей з Єдиного реєстру судових рішень слідує, що 03.02.2022 постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука по справі № 524/166/22 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та встановлено, що 31.12.2021 о 18:00 ОСОБА_1 у м. Кременчуці на пров. Станіславському, керуючи транспортним засобом «CITROEN C4 PICASSO», номерний знак НОМЕР_5 , під час руху заднім ходом не переконався у безпечності свого маневру та допустив наїзд на автомобіль «MERCEDES BENZ ATEGO», номерний знак НОМЕР_6 , який припаркував ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження,чим порушив п.п. 2.3«б», 10.9 ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Під час розгляду справи № 524/166/22 ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав.

15.02.2022 постанова Автозаводського районного суду міста Кременчука від 03.02.2022 по справі № 524/166/22 набрала законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.

04.02.2022 ОСОБА_2 , потерпіла особа внаслідок ДТП, звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до ТДВ «СГ «Оберіг».

Відповідно до акта огляду транспортного засобу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego 1222», номерний знак НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, становила 5000,00 грн відповідно до ремонтної калькуляції.

Згідно страхового акта № 36238/1 від 02.05.2022, складеного ТДВ «СГ «Оберіг» в рамках страхової справи № 36238, страховиком прийняте рішення про те, що зазначена подія є страховим випадком, сума страхового відшкодування становить 5000,00 грн.

Позивачем здійснена виплата за цим страховим випадком (страхове відшкодування) в сумі 5000,00 грн (платіжна інструкція № 2950 від 03.05.2022).

12.02.2024 за вих. № 36238/1 позивачем на адресу відповідача направлена рекомендованим поштовим відправленням регресна вимога на підставі п. п. «б», «в» п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на момент виникнення зазначених правовідносин), ч.1 ст. 1191 ЦК України, згідно якої просило сплатити 5000,00 грн страхового відшкодування у порядку регресу на користь Товариства.

Судом установлено, що позивачем дійсно вживалися заходи досудового врегулювання зазначеного спору.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, врегульоване Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, який і підлягає застосуванню у цій справі.

Ст. 22 цього Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та без права на керування транспортним засобом відповідної категорії (п.п. «б», «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 цього Закону).

Регресне зобов`язання виникає у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Право зворотньої вимоги виникає після того, як відбулася виплата.

За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування у повному обсязі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст. 1188 ЦК України).

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 04.02.2022 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «Оберіг» узгоджений зазначену вище суму страхового відшкодування.

Таким чином, з наведених норм та обставин справи слідує, що умовами для стягнення з особи страхового відшкодування при поданні регресного позову, є вина особи, керування транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; самовільно залишення місце пригоди винуватцем події.

З урахуванням наведеного, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, за відсутності відзиву на позов відповідача, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування на суму 5000,00 грн такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем протилежного суду не доведено та не спростовано. Клопотань, заяв суду не заявлено.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2034,67 грн пені, 215,84 грн трьох відсотків річних, 878,75 грн інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляціїза весьчас прострочення, 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 по справі № 758/1303/15-ц).

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 по справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 по справі № 902/417/18).

У ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормамизакону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 по справі № 918/631/19, від 09.11.2021 по справі № 320/5115/17).

У постанові від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, що виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зазначила, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковими до основного, залежать від основного зобов`язання і поділяють його долю.

У постанові від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання.

Таким чином, ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивач, зазначаючи, що відповідач порушив грошове зобов`язання, яке на його думку є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, надав суду письмову вимогу ТДВ «СГ «Оберіг», адресовану відповідачу, про сплату на рахунок страхової компанії суми страхового відшкодування 5000,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вказаної вимоги. Згідно згрупованих відправлень «Рекомендований лист» № 2202 під № 26 наявна інформація про направлення відповідачу поштового відправлення, однак зі змісту якого не вбачається, що саме направлено особі, відсутній опис вкладення в цінний лист, тому зазначене судом не враховується.

Саме по собі складання вимоги кредитором про сплату коштів не викликає у боржника обов`язку сплатити такі кошти, оскільки боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Позивачем не доведений факт виникнення у відповідача обов`язку сплатити кошти, у зв`язку із порушенням ним умов грошового зобов`язання.

Позивачем не доведено наявність між сторонами договірних відносин щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання.

Умовами полісу страхування цивільно правової відповідальності № EP-207094208 не передбачено право страховика нараховувати страхувальнику пеню за порушення строків виплати сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Крім того, суд звертає увагу, що ні позовна заява, ні додані до неї матеріали не містять обґрунтовання розрахунку вимоги позивач про стягнення з відповідача 2034,67 грн пені, 215,84 грн трьох відсотків річних та 878,75 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. За таких обставин, обов`язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Таким чином, зазначеними нормами та умовами полісу страхування цивільно - правової відповідальності відповідача не передбачене право страховика нараховувати страхувальнику пеню за порушення строків виплати в порядку регресу страхової суми та за п. 36.5 ст. 36 зазначеного Закону право на отримання пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення їй виплати страхового відшкодування з вини страховика має саме особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, а не страховик, тому вимоги про стягнення пені є необгрунтованими.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 не вважається боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, тому не повинен нести наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3 % річних. Відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 цієї Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (параграф 23 рішення Європейського суду з прав людини «Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу долучені копії договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025; акта приймання передачі наданих послуг № 36238 від 29.08.2025 до договору про надання правничої допомоги; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на парвову допомогу.

Інших документів суду не надано.

Згідно ч. ч. 1 - 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: (1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); (2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); (3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; (4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

У п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: (1) договір про надання правової допомоги; (2) довіреність; (3) ордер; (4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та може вчинятися усно у випадках, передбачених ч. 2 ст. 27 Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначила докази, що є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Згідно правових висновків, викладених у додаткових постановах Верховного Суду від 16.06.2022 по справі № 873/244/21, від 19.07.2022 по справі № 910/6807/21, від 16.03.2023 по справі № 927/153/22, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2025 по справі № 758/1066/24.

Так, судом по цій справі встановлено не надання стороною позивача понесених документально підтверджених витрат про надання правничої допомоги (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касових чеків тощо).

З п.п. 4.5, 4.6 договору про надання правничої допомоги слідує, що позивач (клієнт) домовився із адвокатом (виконавцем) про те, що оплата за цим договором здійснюється не пізніше 10 днів з дня отримання клієнтом від виконавця інформації щодо набрання законної сили судовим рішенням, узваленим на користь клієнта, якщо інше не погоджене сторонами. Оплата правничої допомоги здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські реквізити, надані виконавцем.

Судом з договору про надання правничої допомоги не встановлено іншого погодження порядку розрахунків, ніж зазначено у п.п. 4.5, 4.6 цього договору.

З урахуванням наведених положень договору про правничу допомогу, а також не надання документально підтверджених витрат (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення із відміткою банку або іншого банківського документа, касових чеків тощо), суд приходить до висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на суму 5000,00 грн (61,51 % від 8128,75 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 490,02 (61,51 % від 2422,40 грн) судового збору, сплаченого за подання позову до суду (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг».

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» 5000,00 грн страхового відшкодування та 1490 грн 02 коп судового збору.

В іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, м. Київ, вул. Васильківська, 14;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник