Ухвала суду № 1339805, 15.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-9273/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“15” листопада  2007 року                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі:  Хрущ В.Л.

за участю представника:

позивача:  Галушко С.І.

розглянувши касаційну скаргу  Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29 березня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року

у справі  №6/45

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент»

до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

провизнання недійсними податкових повідомлень – рішень, -

встановив:

У лютому 2005р. позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 16.03.2005р., поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0002792310/0 від 03.12.2004р. та №0002792310/1 від 01.02.2005р., якими ТОВ «Акцент» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 291847,68грн., у т.ч. 194565,12грн. – основний платіж та 97282,56грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог   п.п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що спричиняє порушення прав та законних інтересів ТОВ «Акцент».

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29 березня 2005р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0002792310/0 від 03.12.2004р. та №0002792310/1 від 01.02.2005р. в частині визначення ТОВ «Акцент» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 290819,63грн. у т.ч. 193879,75грн. – основний платіж та 96939,88грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на суму 193879,75грн. при відображенні у податковому обліку договору комісії №27/03-к від 19.12.2003р., оскільки позивачем за рахунок своїх власних коштів фактично була здійснена попередня оплата нафтопродуктів, які підлягали реалізації по договору комісії.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій поставлено питання про скасування рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши обставини справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Акцент» за період з 04.12.2003р. по 01.07.2004р., про що складено акт №347/23-1/32615710 від 30.11.2004р..

Висновками акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість за 2004р. на суму 685,37грн.  у зв’язку з неправомірним віднесенням сум ПДВ до податкового кредиту по послугах зв’язку, отриманих не від підприємства зв’язку, а від КП «Готельний комплекс Європа» та ДП ДХК «Олександріявугілля»; а також занижено податок на додану вартість за 2004р. на суму 193879,75грн. у зв’язку з виконанням договору комісії. Таким чином контролюючий орган вказав у акті перевірки про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у 2004р. суми 194565,12грн. в т.ч.:

- березень 2004р. – 43913,24грн.;

- квітень 2004р. – 55963,29грн.;

- травень 2004р. – 18424,32грн.;

- червень 2004р. – 76264,27грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято  податкове повідомлення-рішення №0002792310/0 від 03.12.2004р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 291847,68грн., у т.ч. 194565,12грн. – основний платіж та 97282,56грн. – штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення №0002792310/1 від 01.02.2005р., яким сума податкового зобов’язання залишилась незмінною.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, і на чому наголошував позивач, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають п.п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому, зокрема, має бути зазначено підставу для такого нарахування з посиланням на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань.

В акті документальної перевірки у розділі «Висновок» зазначено, що перевіркою податкового органу встановлено порушення ТОВ «Акцент» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, посилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним і неправомірним.

Крім того, з акта перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вбачається, що податкові накладні  за якими позивачем відображено податок з ПДВ у перевіряємий період було лише частково віднесено до таких, якими завищено податковий кредит, а саме.

Матеріали справи містять копії наступних податкових накладних наданих позивачу ТОВ «Алмаз» на виконання договору комісії №27/03-К від 19.12.2003р. та представлених позивачем для перевірки:

№371 від 30.04.2004р. – ПДВ = 99532,20грн.;

№497 від 31.05.2004р. – ПДВ = 117626,78грн.;

№565 від 30.06.2004р. – ПДВ = 193879,75грн..

При цьому, контролюючим органом у вищезазначеному акті перевірки сума ПДВ, яка вказується як безпідставно віднесена до податкового кредиту при виконанні господарських операцій по договору комісії №27/03-К від 19.12.2003р. вказується - 193879,75грн., без аргументованих пояснень такого висновку. Тобто немає посилань на нормативні акти які давали б можливість визнавати частину суми ПДВ сплачену при здійсненні тієї самої господарської операції  як віднесену до податкового кредиту правомірною, а частину суми ПДВ – ні.

Суд касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що при визнанні недійсними актів податкових органів слід керуватись ст.71 КАС України, і виходити з того, що обов’язок доведення обставин щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (суб’єкта владних повноважень), якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи, оскільки відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин справи.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29 березня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року – скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                      Хрущ В.Л.