Постанова № 13395935, 29.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року Справа №42/298-10

Колегія суддів у складі:

головуючий судя Ільїн О.В., суддя Білоконь Н.Д., суддя Черленяк М.І.

при секретарі- Криворученко О.І.,

за участю представників:

позивач –Лазаренко І.В., дов. №44 від 11.01.10 року,

відповідач –Єрьоменко З.Ю., дов. б/н від 19.10.10 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3737Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року по справі №42/298-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ

до Фермерського господарства "Веселе", с. Прудянка

про стягнення 208031,91 грн., -

встановила:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Веселе", відповідача, про стягнення заборгованості по лізинговим платежам в сумі 192631,68 грн., пені в сумі 13059,40 грн., 2340,83 грн. - 3% річних відповідно до укладеного сторонами договору фінансового лізингу № 746 від 17.03.2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року по справі №42/298-10 (суддя Шатерніков М.І.) позовні вимог задоволено повністю. Стягнуто з ФГ "Веселе" на користь ТОВ "Євро Лізинг" заборгованість за лізинговими платежами у сумі 192631,68 грн., пені у сумі 13059,40 грн., 3% річних у сумі 2343,83 грн., а також 2083,40 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Євро Лізинг" відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції - частковій зміні, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.03.2008 року між сторонами по справі був укладений Договір фінансового лізингу № 746, відповідно до умов якого позивачем надано відповідачеві послуги в узгоджені договором строки, а саме: позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 746/001 від 17.03.2008 року було надано відповідачу транспортний засіб Камаз 45143-013-15, шасі НОМЕР 1, реєстраційний НОМЕР 2, що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу № 746/001 від 17.03.2008 р., підписаним позивачем та відповідачем.

Відповідно до пункту 5.1 Договору лізингу за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі.

Позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 3 до Договору лізингу:

план лізингу № 746/001 від 17.03.2008 р.;

план лізингу № 746/001 від 11.04.2008 р.;

зміни до плану лізингу № 746/001 від 11.04.2008 р.;

зміни до плану лізингу № 746/001 від 19.01.2009 р., що є невід’ємними частинами Договору лізингу.

Відповідно до пункту 7.16 договору лізингу, лізингоодержувач зобов’язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов’язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

19 січня 2009 року між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору фінансового лізингу № 746, в якій сторони виклали пункт 5.8 Договору лізингу в наступній редакції: оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за формулою: КЛПМ=КЛПЛ+(ЛППЛ*КоефКВ-ЛППЛ), де КЛПМ –комісія лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу; ЛППЛ лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу; КоефКВ –коефіцієнт зміни курсу валют, який розраховується наступним чином: курс валюти, зазначеної у відповідному плані лізингу, за даними української міжбанківської валютної біржі/курс валюти, зазначений у відповідному платі лізингу. При цьому розрахунок здійснюється, виходячи з обмінного курсу, що оприлюднено на Веб-сайті www.finance.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку лізингодавцем.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком заборгованості сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням змін до договору лізингу становить: 192631,68 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів; 13059,40 грн. грн. пені та 2340,83 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.

Крім цього, статтею. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з пунктом 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу, посилався на те, що позивач нарахував відповідачу заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 192631,68 грн., доказів сплати якої відповідач суду не наддав, а тому відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобов’язання по договору фінансового лізингу № 746.

Однак, в з наявних в матеріалах справи копій квитанцій №3368981 П від 24.09.2010 року на суму 4610,36 грн., №3369634 П від 05.10.2010 року на суму 30000,00 грн., №3369642 П від 05.10.2010 року на суму 25000,00 грн., №3361926 П

від 22.09.2010 року на суму 4610,36 грн., №3433915 П від 20.10.2010 року на суму 4610,36 грн., №СР111246.1 від 31.08.2010 року на суму 8730,88 грн., №СР111710.1 від 31.08.2010 року на суму 4610,36 грн. та № СР102о48.1 від 20.04.2010 року на суму 5000 грн. вбачається часткова сплата позивачем заборгованості по договору лізингу на суму 87172,32 грн., чого місцевим господарським судом враховано не було.

А тому, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами у сумі 192631,68 грн. слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості з урахуванням часткової сплати ним цієї заборгованості на суму 87172,32 грн., а саме -105459,36 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність інших квитанцій, копії яких він додав до апеляційної скарги, не можуть вважатися обґрунтованими, так як ці квитанції підтверджують сплату відповідачем лізингових платежів за період, який не стосується спору у даній справі.

Також, відповідач надавав копію розписки від 25.09.2010 року, в якій вказано про отримання Тромовою Євгенією Василівною, радником по юридичним вопросам, від відповідача 120000,00 грн. оплати заборгованості по договору фінансового лізингу №746 від 17.03.2008 року.

Однак, на думку колегії суддів, цей документ не може вважатися належним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у зазначеної в ньому особи повноважень на отримання від імені позивача лізингових платежів від відповідача.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 16.1 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 13059,40 грн.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок пені нараховано у відповідності з вимогами чинного законадавства, у зв'язку з чим, нарахована позивачем пеня підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 2340,83 грн..

А отже, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 2340,83 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

Постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 року у справі № 61/19-10 частково змінити.

Виклавши перший абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути Фермерського господарства "Веселе" (62320, Харківська область, смт Прудянка, вул. Горького, буд. 12а, код ЄДРПОУ 31466027, р/р 26007060204857 в ДВ «ХГРУ «Приват Банк», м. Дергачі , МФО351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (код ЄДРПОУ 32774741, адреса: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, п/р 2600510828 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) заборгованість за лізинговими платежами у сумі 105459,36 грн., пені в сумі 13059,40 грн., 2340,83 грн. - 3% річних, а також 2083,40 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу»

В решті позову відмовити».

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 р. у справі № 61/19-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Білоконь Н.Д.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 28.12.2010 року.