Ухвала суду № 133951523, 04.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

04 лютого 2026 року справа №320/15714/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області з позовом, в якому позивач просить суд:

- поновити терміни подання адміністративного позову;

- визнати протиправним та скасувати Рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в Реєстрі платників єдиного податку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає, що про існування оспорюваного рішення дізнався лише 24.02.2024 з відповіді на адвокатський запит, а тому просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження доступу до суду у зв`язку з пропуском строку мають застосовуватись гнучко, з урахуванням обставин справи, без надмірного формалізму. Позивач акцентує увагу на тому, що підпис на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому позивач отримав рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 позивачу не належить, цей факт перевіряється неозброєним оком, зробивши порівняння підпису позивача на позовній заяві та в повідомленні. Також вказує, що рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 взагалі не містить дати прийняття.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі №320/15714/23 як співвідповідача Державну податкову службу України.

04.06.2024 через підсистему "Електронний Суд" Головним управлінням ДПС у Київській області подано відзив на позовну заяву.

12.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, в якому позивач додатково просить суд поновити строк звернення до суду, зважаючи на те, що про існування рішення дізнався лише у лютому 2024 року.

22.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву ДПС України.

15.11.2024 через підсистему "Електронний Суд" Головним управлінням ДПС у Київській області подано додаткові пояснення у справі.

19.11.2024 через підсистему "Електронний Суд" Головним управлінням ДПС у Київській області подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому Головне управління ДПС у Київській області зазначає, що рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку було прийнято 05.10.2021 та направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з наданими доказами, документ був вручений особисто платнику 20.10.2021. Відповідач посилається на пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, згідно з яким документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника.

На думку відповідача-1, саме з цієї дати - 20.10.2021 слід обчислювати початок перебігу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України. Враховуючи, що позовна заява була подана лише 09.04.2024, відповідач-1 вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду.

Відповідач-1 також посилається на правові позиції Верховного Суду, зокрема на постанови від 17.08.2023 у справі №380/1581/21 та від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, в яких наголошено на важливості дотримання принципу правової визначеності та презумпції обізнаності особи про стан своїх прав. Відповідач-1 підкреслює, що незнання про порушення прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Крім того, відповідач-1 звертає увагу на те, що позивач не заявив окремого клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також не навів обставин, які могли б бути визнані поважними причинами пропуску строку. Відповідач-1 наголошує, що лише об`єктивно непереборні обставини, які не залежать від волевиявлення особи та підтверджені належними доказами, можуть бути підставою для поновлення строку, що у даному випадку не доведено.

У зв`язку з викладеним, відповідач-1 просить суд залишити позовну заяву без розгляду відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, оскільки вона подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду, а підстави для його поновлення не заявлені або є неповажними.

27.01.2025 канцелярією суду зареєстровано заперечення позивача на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказує, що протягом тривалого періоду - з жовтня 2021 року по березень 2024 року - контролюючий орган не повідомляв його про відмову у прийнятті податкових декларацій, поданих ним як платником єдиного податку третьої групи. Зокрема, не надходили письмові повідомлення про неприйняття декларацій у зв`язку з невідповідністю форми, як того вимагає стаття 48 Податкового кодексу України. На думку позивача, така бездіяльність з боку контролюючого органу створила у нього обґрунтоване переконання, що його статус платника єдиного податку не змінювався, а податкові декларації приймаються належним чином.

Позивач наголошує, що саме така поведінка відповідача-1, відсутність будь-яких повідомлень про зміну статусу, прийняття звітності без зауважень, відсутність відмов у прийнятті декларацій, вводила його в оману щодо фактичного стану податкових правовідносин. У зв`язку з цим він не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права раніше, ніж отримав відповідь на свій запит у лютому 2024 року.

Крім того, позивач вважає, що подання адміністративного позову разом із заявою про поновлення строку є єдиним законним способом захисту його порушеного права. Позивач вказує, що клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду є спробою уникнути відповідальності за бездіяльність контролюючого органу, яка, на думку позивача, і стала причиною несвоєчасного звернення до суду.

З огляду на викладене, позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду, вважаючи, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин, які об`єктивно не залежали від його волі та були спричинені неправомірною бездіяльністю контролюючого органу.

З`ясовуючи питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку та зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку, суд зазначає таке.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статті 5 КАС України дозволяє дійти висновку, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, який повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення за захистом порушених прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 20.02.2025 у справі №420/11229/24.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку звернення до суду до дати звернення до суду вперше.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як слідує з матеріалів справи та стверджується самим позивачем, позивач звернувся з цим позовом до суду з пропуском установленого КАС України шестимісячного строку звернення.

Суд враховує, що КАС України не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у разі подання позову з пропуском строку звернення до суду. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу.

Суд відзначає, що за загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою 09.04.2024, оскаржуючи рішення ГУ ДПС у Київській області № 37/10-36 про виключення його з Реєстру платників єдиного податку. Водночас, за твердженням позивача, про існування цього рішення він дізнався лише 24.02.2024, отримавши відповідь на запит про публічну інформацію, що підтверджується матеріалами справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає, що про існування оспорюваного рішення дізнався лише 24.02.2024 з відповіді на адвокатський запит. Позивач у позові акцентує увагу на тому, що підпис на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому позивач отримав рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яке надав відповідач-1, позивачу не належить, цей факт перевіряється неозброєним оком, зробивши порівняння підпису позивача на позовній заяві та в повідомленні. Також вказує, що рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 взагалі не містить дати прийняття.

Суд зазначає, що копія примірника Рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Реєстру платників єдиного податку, яка надана до позову і отримана у відповідь на адвокатський запит - не містить дати його прийняття.

Надана відповідачем-1 до відзиву копія примірника Рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 так само не містить дати прийняття.

У відзиві на позовну заяву відповідачем-1 не зазначено дату прийняття оскаржуваного рішення, доводи позивача в цій частині щодо відсутності дати прийняття на рішенні, що оскаржується, жодним чином не спростовані.

Суд бере до уваги, що протягом тривалого періоду - з жовтня 2021 року по лютий 2024 року контролюючий орган не вчиняв жодних дій, які б свідчили про зміну податкового статусу позивача. Зокрема, податкові декларації, подані позивачем у формі платника єдиного податку третьої групи, приймались без зауважень, не надходили повідомлення про їх неприйняття, не було направлено жодного акту про зміну статусу, а в електронному кабінеті обліковувалась переплата з єдиного податку. Відповідач-1 не надав доказів належного вручення рішення про виключення з Реєстру платників єдиного податку, а також не пояснив, чому не було реалізовано обов`язок повідомити платника про неприйняття декларацій відповідно до пункту 49.11 ПК України. Підпис особи в поштовому повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому позивач отримав рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яке надав відповідач-1, не належить позивачу, даний підпис не містить розшифровки, а графа про спосіб отримання поштового відправлення не заповнена, що унеможливлює з`ясування обставини щодо такого способу.

Суд оцінює ці обставини як такі, що створили у позивача обґрунтоване переконання щодо збереження його статусу платника єдиного податку. Відсутність дати прийняття у рішенні № 37/10-36, відсутність опису вкладень у поштовому конверті, а також спірність підпису на повідомленні про вручення свідчать про неналежне повідомлення позивача про прийняте рішення. Відтак, суд вважає, що позивач не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права до лютого 2024 року.

Суд також враховує, що позивач після отримання інформації діяв оперативно: вже у березні 2024 року направив додаткові запити до контролюючого органу, а у квітні 2024 року звернувся до суду з позовом та заявою про поновлення строку. Така поведінка свідчить про добросовісність позивача та відсутність зловживання процесуальними правами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, були спричинені бездіяльністю контролюючого органу, та підтверджені належними доказами. Поновлення строку є необхідним для реалізації права на ефективний засіб юридичного захисту та відповідає принципу юридичної визначеності.

Аргументи ж представника відповідача-1, викладені у клопотанні про залишення позову без розгляду, відображають лише власне бачення сторони відповідача-1 обставин пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, не враховують всіх обставин, що мають значення у сукупності, а тому зазначених вище висновків суду не спростовують.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 37/10-36 про виключення його з Реєстру платників єдиного податку та зобов`язання ГУ ДПС у Київській області поновити його реєстрацію як платника єдиного податку.

За наведених обставин у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду належить відмовити.

Керуючись положеннями статей 122, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

у х в а л и в:

1. Поновити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №320/15714/24 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

3. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.