Рішення № 133932872, 11.03.2025, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3761/24

Провадження №2/405/708/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Тарасенко Р.П.

за участю учасників справи:

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому в порядку спрощеного позовногопровадження цивільну справу №405/3761/24 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ "А-Банк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 червня 2013 року в розмірі 92 989 грн. 24 коп., зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що 13.06.2013 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п. 2.1.2.3., п. 2.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. При цьому, ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.Зазначив, що Банк на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, що підтверджується п.2.1.12.6 Умовами та правилами надання банківських послуг.

Вказав, що свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.

Поряд з цим, відповідач своєчасно не надавала Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображається в розрахунку заборгованості, за яким станом на 16 травня 2024 року заборгованість становить 92 989 грн. 24 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 52 509 грн. 76 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 40 479 грн. 48 коп.

З огляду на зазначене вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 червня 2013 року в розмірі 92 989 грн. 24 коп., а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом в судове засідання учасників справи. Надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача АТ «А-Банк» в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином, при цьому, в позовній заяві а також в поданому одночасно з позовною заявою клопотанням представник позивача розгляд справи просив провести без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Усатенко В.Ю. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВА №1063784 від 20 жовтня 2023 року) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, який зареєстрований судом 04.11.2024 року за вх. № 29352, за яким зазначив, що в порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві взагалі не зазначено жодного розрахунку, натомість до позову як доказ позовних вимог надано розрахунок заборгованості, який не є і не може бути доказом, при цьому позивач просить стягнути заборгованість за Анкетою-заявою б/н від 13.06.2013, але в позові не вказано коли, на думку позивача, виникла заборгованість, з якої заборгованості позивач обрахував проценти. Позивач називає Анкету-заяву, підписану відповідачем 13.06.2013 року кредитним договором. Відповідно до Анкети-заяви від 13.06.2013 року відповідач, начебто, приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, але вказана заява не містить ніякої інформації про отримання відповідачем будь-якої банківської карти та не містить інформації про отримання відповідачем кредиту. В позові взагалі не вказано дату, коли відповідач взяла кредит та розмір такого кредиту. До позову додана Анкета-заява б/н від 03.04.2013 року, при цьому кредитний договір від 13.06.2013 року до позову не доданий. Крім того, зазначив, що позивачем безпідставно нараховані проценти за користування кредитом. Окрім того, Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, Умови і Правила надання банківських послуг в А-Банку взагалі відповідачу не надавали і не ознайомлювали, а тому позивачем безпідставно нараховані проценти.

Окрім того, відповідно до виписки по картці відповідачу нараховувались та стягувались відсотки за використання кредитного ліміту у загальному розмірі 103 683,6 грн. Відповідно до Виписки Банк списував з відповідача грошові кошти по 20 грн., вказавши підставу такого списання «Комісія за обслуговування (членський внесок)», стягнувши з відповідача на свою користь 360,00 грн. Згідно з випискою Банк списував з відповідача на свою користь грошові кошти, описавши операцію як «Списання», при цьому, не зазначаючи підстави такого списання, так, Банк безпідставно списав з рахунку відповідача 31 492,74 грн.

Крім того, відповідно до Виписки Банк списав з Відповідача грошові кошти у розмірі

1 226,54 грн., назвавши вказану операцію «ABNK».

Загальна сума безпідставно стягнутих Банком з Відповідача грошових коштів становить 136 765,88 грн. (103 683,6 + 360,00 + 31 492,74 + 1 226,54 = 136 765,88).

З викладеного вбачається, що Банк протиправно нараховував відповідачу не встановлені договором платежі у загальному розмір 136 765,88 грн. Вказані платежі безпідставно нараховані Банком, так як, Анкета-заява підписана відповідачем, не містить у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування (членський внесок).Частину вказаних коштів Банк самостійно списав з карткового рахунку відповідача на свою користь і просить стягнути з відповідача 92 989,24 грн., тобто, Банк безпідставно списав на свою користь 43 776,64 грн. (136 765,88 - 92 989,24 =43 776,64), які є переплатою і підлягають поверненню Банком Відповідачу. Тобто, Банк самостійно безпідставно списував з картки відповідача грошові кошти і на вказані грошові кошти нараховував проценти, не передбачені договором.

З огляду на викладене, у відповідача заборгованість взагалі відсутня, так як позивач безпідставно та необґрунтовано списував з коштів відповідача кошти, не передбачені договором та у порушення норм законодавства, а у відповідача, відповідно, наявна переплата у розмірі 43 776,64 грн. Відповідач зараховувала на картку грошові кошти, які з неї витрачала, при цьому, Банк самостійно стягував з кредитної карти відповідача грошові кошти і вважає розмір стягнутих коштів правомірним і таким, що не підлягає доказуванню. При цьому, Банк зазначив розмір заборгованості відповідача, який, на його думку, має бути стягнутий судом, не надаючи жодного доказу існування такого боргу та його розміру, при цьому структура та розмір боргу, зазначеного Банком у позові, - не відповідає структурі та розміру боргу, зазначеного Банком у виписці.

Згідно з Випискою Відповідач зарахувала на картковий рахунок 296 158,83 грн., з карткового рахунку витрачено 387 338,03 грн., при цьому, загальна сума безпідставно стягнутих Банком з відповідача грошових коштів становить 136 765,88 грн., тобто, відповідачем витрачено 250 572,15 грн. (387 338,03 136 765,88 = 250 572,15).

З викладеного видно, що відповідач зарахувала на картковий рахунок 296 158,83 грн., а витратила 250 572,15 грн., тобто, Банк безпідставно списав на свою користь 45 586,68 грн. (296 158,83 - 250 572,15 = 45 586,68), які є переплатою.

З огляду на викладене вище зазначив, що у відповідача відсутня заборгованість, так як позивач безпідставно та необґрунтовано списував з рахунку відповідача кошти не передбачені договором та у порушення норм законодавства, а у відповідача, відповідно, наявна переплата у розмірі 45 586,68 грн., тобто, Банк безпідставно та необґрунтовано просить стягнути з відповідача 92 989,24 грн.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Усатенка В.Ю., зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, оцінивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того, частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч. 1 ст. 5 ЦПК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, враховуючи норми ч. 3 ст. 13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підставу позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Підставу позову складають зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

Суд, в свою чергу, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на зазначене, обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач АТ «А-БАНК» зазначає той факт, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала Анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13 червня 2013 року, згідно з якою відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, при цьому відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Також вказує на те, що АТ «АКЦЕНТ БАНК» свої зобов`язання за зазначеним Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору.

За позицією позивача, відповідач своєчасно не надавала грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором та продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим, станом на 16 травня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 92 989 грн. 24 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 52 509 грн. 76 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 40 479 грн. 48 коп.

Посилаючись на норми ст. ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2013 року в розмірі 92 989 грн. 24 коп.

Щодо даних обставин, судом відзначається, що в межах даної цивільної справи між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору від 13 червня 2013 року.

Також спірні правовідносини сторін регулюються нормами Глави 71 Параграфу 2 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

При цьому, як вбачається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка підписана 03 квітня 2013 року, Клієнтом ОСОБА_1 остання містить персональні дані клієнта ОСОБА_1 , а також місце проживання, контактну інформацію, та, в той же час, не містить будь якої інформації щодо виду платіжної картки, терміну її дії, розміру кредитного ліміту, розміру відсоткової ставки, пені, комісії та штрафу.

В Анкеті заяві також зазначено, що Клієнт згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

Крім того, відповідно до наданих позивачем документів, і, зокрема, довідки за лімітами, встановлено, що старт карткового рахунку відбувся 19.05.2014 року; 19.05.2014 року Банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 12 000 грн., в подальшому кредитний ліміт Банком було збільшено, а саме: 30.08.2016 року до 14 000 грн., 24.11.2016 року до 17 000 грн., 13.12.2016 року до 20 000 грн., 03.10.2019 року до 30 000 грн., 03.10.2019 року до 35 000 грн., та 23.11.2023 року до 52 600 грн.

Згідно з наданим позивачем до позовної заяви розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 13 червня 2013 року за період з 13.06.2013 року по 16.05.2024 року станом на 16 травня 2024 року становить 92 989 грн. 24 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 52 509 грн. 76 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 40 479 грн. 48 коп.

Поряд з цим, суд зауважує, що зазначений розрахунок заборгованості не може бути належним доказом підтвердження заборгованості, оскільки доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Таким чином, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, якій суд повинен надати належну оцінку.

Вказаний висновок висвітлений у Постанові КЦС Верховного суду від 16.09.2020 року за результатами розгляду справи № 200/5647/18, яку суд вважає за необхідне застосувати у розгляді даної справи.

Позивачем до позовної заяви надано виписку по картці за період з 13.06.2013 до 16.05.2024, з якої вбачається рух коштів по рахунку, суми надходжень та їх розподілення, деталей операції, сум у валюті операції та залишку коштів після операції.

З огляду на зазначене, суд вважає, що зазначена виписка про рух коштів по рахунку, з якої вбачається користування відповідачем коштами, та їх повернення, підтверджують факт договірних кредитних відносин між АТ «Акцент Банк» та відповідачем ОСОБА_1 .

Поряд з цим, суд зауважує, що згідно з зазначеною випискою по рахунку витрати відповідачем грошових коштів за отриманим кредитом склали 387 338,03 грн., внесено коштів (шляхом зарахування, поповнення карткового рахунку, переказ з інших карток, тощо) 296 158,83 грн., за рахунок яких крім погашення отриманого кредиту банком самостійно, без походження з відповідачем здійснювалося списання коштів на відсотки, за користування кредитом лімітом, щомісячну комісію за обслуговування картки, у зв`язку з чим збільшувалась заборгованість за тілом кредиту.

При цьому, під час судового розгляду справи стороною позивача не доведено суду дійсного розміру отриманих та використаних відповідачем саме кредитних коштів, та дійсний розмір заборгованості саме за тілом кредиту, враховуючи нарахування та списання банком при надходженні коштів на рахунок відповідача відсотків за користування кредитним лімітом; списання щомісячної комісії за обслуговування картки.

Крім того, суд зауважує, щ о відповідно до зазначеної виписки по рахунку вбачається також нарахування Банком з 19.04.2020 року щомісячних платежів за кредитним договором «Розстрочка миттєва» № АВNОСU30038937451 від 19.12.2019 року; № АВNОСU30026027211 від 24.12.2019 року; в той час, як в позові позивачем заявлено про наявність заборгованості за кредитним договором від 13.06.2013 року.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства, зокрема, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач має заборгованість перед позивачем саме у заявленому останнім розмірі, матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Судом також відзначається, що відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець та в конкретному випадку позивач АТ "Акцент Банк".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим саме банк має підтвердити, що на час укладення з відповідачем відповідного договору, а саме: 13.06.2013 року, діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В свою чергу, в Анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 03 квітня 2013 року відсутні умови договору про встановлений і погоджений сторонами за Договором розмір відсоткової ставки, комісії, а так само пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Крім того, до вказаних відносин неможливо застосувати і положення ч. 1ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ "А-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 червня 2013 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (28 травня 2024 року), тим самим кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, а також Тарифи банку, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, які не містять підпису відповідача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору про надання банківських послуг від 13 червня 2013 року, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також, судом відзначається, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В зв`язку з чим, надані позивачем АТ «А-Банку» Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника від 03 квітня 2013 року, яка безпосередньо підписана останньою (відповідачем ОСОБА_1 ), і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсоткової ставки за користування позичальником кредитними коштами, а так само розмір комісії.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору про надання банківських послуг з відповідачем ОСОБА_1 позивачем АТ «А-Банк» дотримано вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ «А-Банк» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 13 червня 2013 року в розмірі 92 989 грн. 24 коп. з підстав їх недоведеності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що в задоволенні позову позивачу було відмовлено, судом не вбачається підстав для стягнення з відповідача сплаченого позивачем при пред`явленні позову до суду судового збору.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 526, 530, 634, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш ИВ :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 13 червня 2013 року в розмірі 92 989 грн. 24 коп., - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі, понесені позивачем, що складаються з судового збору, залишити по фактично понесеним позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова