Ухвала суду № 133930040, 09.02.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1865/15-ц

Провадження № 6/202/8/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Горбенка О.В.,

(в порядку доручення судді на підставі частини 3 ст. 66 ЦПК України),

за участю представника заінтересованої Трофименка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра подання начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшло подання начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 , а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для звернення стягнення на майно боржника в межах виконавчого провадження.

В обґрунтування подання заявник посилався на те, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження щодо стягнення з боржника заборгованості, а оскільки боржнику на праві спільної сумісної власності належить вказане нерухоме майно, виникла необхідність у судовому порядку визначити його частку для подальшої реалізації.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 11.11.2025 року було відкрито провадження за вказаним поданням та призначено справу до судового розгляду. Проте у призначені судові засідання заявник, який є ініціатором даного процесу, неодноразово не з`являвся. Про дату, час та місце розгляду справи державний виконавець повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством.

Будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності або повідомлень про поважність причин неявки до суду не надходило. У судове засідання з`явився лише представник боржника, який надав пояснення щодо суті спору та не заперечував проти залишення подання без розгляду у зв`язку з пасивною поведінкою заявника.

Вирішуючи питання про можливість подальшого розгляду справи, суд виходить з того, що цивільне судочинство за своєю природою ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності. Це означає, що учасники справи мають бути активними суб`єктами процесу, самостійно розпоряджатися своїми правами та нести ризики, пов`язані з вчиненням або невчиненням певних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації прав сторін, проте не може перебирати на себе роль ініціатора та примушувати заявника підтримувати вимоги, до яких він, судячи з його поведінки, втратив процесуальний інтерес. Повторна неявка ініціатора провадження в засідання без пояснення причин та без подання заяви про розгляд за його відсутності є однозначним свідченням невиконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Особливу увагу суд приділяє практиці Європейського суду з прав людини, яка є невід`ємною частиною правової системи України. У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Суд чітко вказав, що сторона, яка ініціювала судовий розгляд, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах процесу, що стосуються її безпосередньо. Ігнорування викликів суду та пасивне очікування результату без активної участі є порушенням принципу добросовісного користування правами.

Крім того, у справі «Олександр Шевченко проти України» наголошується, що сторони повинні з розумним інтервалом цікавитися станом провадження у своїй справі. Державний виконавець, як представник державного органу та фахівець у галузі права, має відповідати підвищеним вимогам до процесуальної дисципліни, а тому його неявка не може бути виправдана відсутністю спеціальних додаткових повідомлень з боку суду.

Розвиваючи цю думку, суд звертається до висновків ЄСПЛ у справі «Трух проти України», де зазначено, що право на суд не є абсолютним і вимагає певної активності від самого заявника. Суд не зобов`язаний розшукувати сторону, яка не з`являється, якщо вона була повідомлена про процес у встановлений законом спосіб.

Подібний підхід підтримано і в рішенні «Каракуця проти України», де Суд дійшов висновку, що відсутність інтересу заявника до справи є підставою для припинення провадження. Систематична відсутність виконавця в засіданнях робить неможливим з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема актуальності суми боргу та стану виконавчого провадження, що в результаті призводить до невиправданого затягування розгляду та порушення прав боржника на розумні строки.

Принцип юридичної визначеності, який є елементом верховенства права, вимагає, щоб судовий процес мав логічне завершення, а не перебував у стані невизначеності через бездіяльність однієї зі сторін. Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», нездатність суду ефективно реагувати на затягування справи є формою порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначає, що затримка розгляду справи через неявку заявника негативно впливає на авторитет правосуддя. Суд також враховує позицію Верховного Суду, згідно з якою повторна неявка позивача (заявника) є незалежною від поважності причин підставою для залишення вимог без розгляду, якщо ініціатор процесу не виявив бажання розглядати справу за його відсутності.

Залишення подання без розгляду у даному випадку не є обмеженням права на доступ до суду, оскільки закон передбачає можливість повторного звернення після усунення обставин, що стали підставою для такого рішення. Це є збалансованим заходом, який, з одного боку, звільняє судовий апарат від розгляду справ, до яких сторони не виявляють інтересу, а з іншого зберігає за заявником можливість захистити свої інтереси у майбутньому за умови дотримання ним вимог процесуальної дисципліни.

Такий підхід повністю корелюється з принципом «право на суд», викладеним у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», де було встановлено, що держава може встановлювати певні обмеження та правила для звернення до суду, якщо вони мають легітимну мету.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки державний виконавець неодноразово не з`являвся у судові засідання, будучи належним чином повідомленим, не подав жодних пояснень чи заяв про розгляд без його участі, подальше перебування даної справи в провадженні суду є безперспективним та таким, що порушує баланс інтересів учасників справи. Поведінка заявника свідчить про повну втрату процесуального зацікавлення в результаті розгляду подання, що за вимогами цивільного процесуального кодексу України тягне за собою наслідки у вигляді залишення заяви без розгляду. Суд переконаний, що такий захід є необхідним для забезпечення ефективності судочинства та захисту прав інших осіб від безпідставного перебування під судовим обтяженням.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 12, 13, 223, 257, 260, 261, 353, 443 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Подання начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст ухвали складено 09 лютого 2026 року.

Суддя Н. В. Недобитюк