Рішення № 13388530, 09.12.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-4676

2010 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі :

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

з участю позивача ОСОБА_1. представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

товариства з обмеженою відповідальністю

«Агава Плюс»

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась 22 липня 2010 року до Дружківського міського суду з позовною заявою до товариства з обмеженої відповідальністю «Агава Плюс» (далі ТОВ «Агава Плюс») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з 08 липня 2008 року вона працювала у відповідача ТОВ «Агава Плюс» на посаді приймальника склотари. 26 квітня 2010 року її було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогули. Вважає своє звільнення безпідставним та незаконним, оскільки вона знаходилась на роботі і іноді хворіла. Крім того, в день її звільнення відповідач повинен був сплатити їй заробітну плату за 2009-2010 рік в розмірі 6300 гривень та компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 2500 гривень. Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням сплатити їй заробітну плату, але їй було відмовлено. Оскільки відповідач по наступний час не сплатив їй заробітну плату, просить також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 2200 гривень.

Позивачка вважає, що у звязку з несплатою їй зарплати були порушені законі її права на своєчасне отримання заробітку, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, постійного хвилювання, яким чином забезпечити сімю. Вона втратила спокій та сон. Все це вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи, що вона інвалід. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 5000 гривень.

Просить поновити строк для звернення за захистом своїх прав, так як пропустила його з поважних причин.

Позивачка просить змінити запис у трудовій книжці, що вона прийнята на роботу з 08.07.2008 року, поновити її на роботі, стягнути на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 1100 гривень, заборгованість по заробітній платі у сумі 6300 гривень, а також середньомісячну заробітну плату за весь час затримки заробітної плати у сумі 2200 гривень та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 також у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачки у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином. Заяву з клопотанням про відкладення розгляду справи не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" у п. 24 роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб,звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин. Працівник, який відмовився від переведення на більш легку роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров'я, не може бути звільнений за п.3 чи п.4 ст.40 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган можуть у зв'язку з цим розірвати трудовий договір за п.2 ст.40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.

Суд, встановив, що позивачку ОСОБА_1 01.08.2008 року було прийнято у ТОВ «Агава Плюс» на посаду приймальника склотари, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.11).

Але позивачка заперечувала проти цього, пояснюючи, що вона фактично почала працювати з 08 липня 2008 року, та просила змінити дату у трудовій книжці.

Відповідно до ст.. 24. КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

За наказом № н-3к від 26.04.2010 року позивачку було звільнено з роботи із займаної посади за п.4 ст.40 КЗпП України, тобто за прогули, що також підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.11-12).

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку ) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Позивачка посилається на те, що при звільнені з нею не було здійснено розрахунку, а саме не сплачено заробітну плату за листопад 2009-травень 2010 року в розмірі 6300 та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2500 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст.. 235 КЗпП України суд одночасно з поновленням на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячі із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з подальшими змінами та доповненнями).

Відповідно до ст..116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно із ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач не зявився у судове засідання і не надав суду доказів, того, що позивачка приступила до роботи 01 серпня 2008 року, що вона здійснила прогули, що її було сплачено усі належні суми, суд вважає, що відповідач не довів всі ці факти, тому треба визнати позовні вимоги ОСОБА_1 законі та обґрунтовані.

Відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивачку було звільнено 26 квітня 2010 року, звернулась вона до суду 22 липня 2010 року, тобто за межами строку.

Згідно із ст.. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Суд вважає, що можливо позивачці поновити пропущені строки, оскільки причини пропуску поважні.

]

Оскільки позивачку, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, тому він стягується з відповідача в доход держави відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України і становить держмито у розмірі 129рн.50 та судовий збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі ст. 10,11,58,59,60,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 24, 40 ч.4, 116,117, 233,234,235,237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з усіма змінами та доповненнями),суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агава Плюс» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди.

ОСОБА_1 поновити на посаді приймальника склотари ТОВ «Агава Плюс».

У трудовій книжці НОМЕР_1 на імя ОСОБА_1 змінити дату прийняті на роботу у записі під номером 26 «прийнята на посаду приймальника склотари» з «01.08.2008 року» на «08.07.2008 року».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агава Плюс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2009 по травень 2010 року у сумі 6300 (шість тисяч триста) гривень, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2500 (дві тисячі пятсот) гривень, середню заробітну плату за час затримки розрахунку у сумі 2200 (дві тисячі двісті) гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1100 (тисячу сто) гривень, моральну шкоду у сумі 5000 (пять тисяч) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агава Плюс» в бюджет місцевого самоврядування р/р 31419537700040 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ОКПО 34686563, КБК 22090100 держмито у сумі 129 (сто двадцять девять) гривень 50 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцать) гривень на р/р 31214259700040 банк ГУДКУ в Донецькій обл., МФО 834016 ОКПО 34686563 КБК 22050001 код 615.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя