Рішення № 13383692, 21.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2010

Справа №2-23/5976-2010

За позовом Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» Української Академії аграрних наук (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліне, вул. Чапаєва, буд.9)

До відповідача Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98600, АР Крим, м.Ялта, вул. Кирова, 31)

Про стягнення 235212,72 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Пісаренко А.В., представ. за довір. №298 від 11.08.2008р.

Від відповідача – Бондаренко С.Л., представ. за довір. №22-2/1 від 11.1.2010р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором комісії на продаж товару №4 від 14.03.2007 р. у розмірі 235212,72 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позов підтримав.

Представник позивача у судове засідання з’явився, надав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

14.03.2007 року між ДП «Агрофірма «Магарач» (Комітент) та Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (Комісіонер) укладено договір №4 комісії на продаж товару, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Комітент доручив Комісіонеру, а Комісіонер зобов’язався за плату (винагороду) здійснювати угоди з продажу товару.

Відповідно до п.2.1 договору Комісіонер за договором зобов'язаний реалізувати товар третім особам, щомісячно надавати комітентові звіт про хід виконання доручення, передбаченого умовами цього договору; одночасно з подачею звіту передавати комітентові всі кошти, отримані від продажу товару (за вирахуванням сум, що належать комісіонерові у вигляді винагороди і відшкодування витрат). Грошові кошти перераховуються Комісіонером на розрахунковий рахунок комітента, або вносяться до каси Комітента.

01.01.2009 р. сторонами підписано додаткову угоду до договору, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2010р.

06 вересня 2010 року відповідачем на адресу Агрофірми направлений звіт комісіонера №24 про реалізацію товару на суму 106797,00 грн., у тому числі винагорода комісіонера - 14549,00грн.

Звіт підписаний Агрофірмою одночасно з актом виконаних робіт, проте грошові кошти у розмірі 92248,0 грн. комісіонером не перераховані, чим допущено порушення умов договору.

Агрофірма листом №367 від 24.11.2010р. вимагала виконання зобов'язань, однак відповідачем грошові зобов'язання виконані не були.

06 жовтня 2010 року відповідачем на адресу Агрофірми направлений звіт комісіонера №25 про реалізацію товару на суму 104027,00 грн., у тому числі винагорода комісіонера - 17592,88грн.

Звіт підписаний Агрофірмою одночасно з актом виконаних робіт, проте грошові кошти у розмірі 86434,12 грн. комісіонером не перераховані.

01 грудня 2010 року відповідачем на адресу Агрофірми направлений звіт комісіонера №26 про реалізацію товару на суму 64105,00 грн., у тому числі винагорода комісіонера - 7574,4 грн.

Звіт підписаний Агрофірмою одночасно з актом виконаних робіт, однак грошові кошти у розмірі 56530,6 грн. комісіонером не перераховані.

Агрофірма листом №381 від 03.12.2010р. вимагала виконання зобов'язань, проте відповідачем грошові зобов'язання виконані не були.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань за договором, не перерахував грошові кошти проданий товар на суму 235212,72 грн. за договором комісії, визнав суму боргу.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 21.12.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.12.2010р.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98600, АР Крим, м.Ялта, вул. Кирова, 31, ЗКПО 00334830) на користь Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» Української Академії аграрних наук (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліне, вул. Чапаєва, буд.9, ЗКПО 31332064) 235212,72 грн. основного боргу, 2352,13грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.