Рішення № 13382081, 16.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.10 р.                     Справа № 9/130                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.,

Судді Лейби М.О., судді Іванченкової О.М.

При секретарі судового засіданні Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „ІДЕАЛ”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк

про стягнення 74221грн.67коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 10.11.2009р. о 15год.00хв. по 18.11.2009р. о 16год.00хв., з 18.11.2009р. о 16год.20хв. по 19.11.2009р. о 14год.00хв. та з 14.12.2009р. о 15год.40хв. по 21.12.2009р. о 16год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „ІДЕАЛ”, м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 74221грн.67коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається накладні №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р., рахунки-фактури №29,08/01 від 29.08.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., банківські виписки, вимогу №18.08/09 від 18.08.2009р., акт звірки взаєморозрахунків від 01.09.2009р., лист №30-07/09-1 від 30.07.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 18.11.2009р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4255424 Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк станом на 19.10.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

10.11.2009р. позивачем надані письмові пояснення б/н та дати, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

Крім того, 30.11.2009р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого зазначено, що у відповідача є сумнів стосовно справжності підпису особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності на накладних №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р., у зв’язку з чим просить суд призначити по справі відповідну судову експертизу.

У судовому засіданні 26.01.2010р. директор ТОВ „АГРОСТРОМА” Мельник О.В. проти позову заперечував та зазначив, що підписи та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА” на накладних №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р. ним не ставились.

26.01.2010р. представник позивача надав клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого позивач просить суд призначити технічну експертизу документів, а саме печатки підприємства відповідача.

З метою всебічного та повного розгляду спору, господарський суд Донецької області ухвалою від 18.02.2010р. призначив по справі №9/130 судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинив провадження у зазначеній справі.

На розв’язання експертам поставлені такі питання: 1. Чи належать підписи, виконані на оригіналах накладних №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р. в графі „Отримав”, директору Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк – Мельнику Олександру Володимировичу?; 2. Чи виконані відтиски печаток на оригіналах накладних №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р. в графі „Отримав”, печатками Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк, або іншою печаткою (засобом) на вищевказаних документах?

09.06.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов висновок судово-технічної експертизи документів №2286/03 від 25.05.2010р., відповідно до якого зазначено, що відтиски печатки ТОВ „АГРОСТРОМА” на накладних №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р. та експериментальні зразки відтисків печатки останнього нанесені одним кліше, відтиски печатки ТОВ „АГРОСТРОМА ДЛЯ ДОКУМЕНТІВ” на накладних №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р. та експериментальні зразки відтисків печатки останнього нанесені одним кліше.

Також, 21.07.2010р. на адресу суду надійшло повідомлення від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №2285/02 від 18.05.2010р. про неможливість надання висновку за справою №9/130, відповідно до якого експертна установа повернула матеріали справи №9/130 без виконання.

Листом від 18.08.2010р. господарський суд направив на адресу Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №9/130 за позовом Приватного підприємства „ІДЕАЛ”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк про стягнення 74221грн.67коп. для подальшого проведення судової почеркознавчої експертизи.

08.09.2010р. на адресу господарського суду від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання №4788/02 від 27.08.2010р., відповідно до якого зазначено, що згідно ст.15 Закону України „Про судову експертизу”, проведення експертиз по господарським справам, складання висновку спеціаліста із Держбюджету не фінансується. Інститут може розпочати проведення експертизи після сплати рахунку, який надається.

Виходячи з вищенаведеного, господарський суд ухвалою від 08.09.2010р. викликав сторін до суду для вирішення питання про подальше проведення судової почеркознавчої експертизи.

30.09.2010р. представник позивача проти оплати вартості експертних досліджень заперечував, виходячи з чого та оскільки 30.11.2009р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про призначення судової експертизи та без висновку експертної установи не будуть вирішені питання, поставленні ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2010р. про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, суд ухвалою від 30.09.2010р. зобов’язав відповідача у справі №9/130 перерахувати на рахунок Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (за адресою: вул.Дубравна, 1б, м.Донецьк 83087, р/р №31254272210005 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 02883147) вартість експертних досліджень в розмірі 1933грн. 20коп. з зазначенням призначення платежу – згідно рахунку №1298 від 27.08.2010р. за експертизу №4788/02, надати суду докази сплати за експертизу.

23.11.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №9/130 без виконання, оскільки кошти за експертизу до інституту не надійшли.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, у зв’язку з чим, ухвалою від 23.11.2010р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Приватним підприємством „ІДЕАЛ”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (будівельних матеріалів).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 112363грн.58коп., що підтверджується накладними №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що фактичне отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних в графі „отримав” та печаткою підприємства, отже прийнята відповідачем без заперечень.

Посилання відповідача на те, що підписи та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА” на накладних №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р. директором підприємства відповідача не ставились суд до уваги не приймає, оскільки підпис особи з боку підприємства відповідача у спірних накладних засвідчений печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів №2286/03 від 25.05.2010р. зазначено, що відтиски печатки ТОВ „АГРОСТРОМА” на накладних №11,06/2008 від 11.06.2008р., №30,07/02 від 30.07.2008р., №18,09/02 від 18.09.2008р., №30,09/07 від 30.09.2008р., №10,10/03 від 10.10.2008р. та експериментальні зразки відтисків печатки останнього нанесені одним кліше, відтиски печатки ТОВ „АГРОСТРОМА ДЛЯ ДОКУМЕНТІВ” на накладних №15,08/01 від 15.08.2008р., №29,08/01 від 29.08.2008р., №05,09/01 від 05.09.2008р., №14,10/2008 від 14.10.2008р., №24,10/06 від 24.10.2008р. та експериментальні зразки відтисків печатки останнього нанесені одним кліше та доказів того, що печатка підприємства відповідача викрадена або втрачена не представлено, судом не встановлено.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ч.2 п.3 ст.92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних.

Накладні мали всі суттєві умови, визначені законом для договорів поставки, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, вартість за одиницю, загальна сума. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Як зазначено позивачем, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму 38141грн.91коп. (про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок за відповідний період), у зв`язку з чим несплаченою залишилась сума в розмірі 74 221грн.67коп. Доказів того, що наведену суму перераховано позивачу помилково або в рахунок погашення іншої заборгованості суду не представлено.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №18.08/09 від 18.08.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи).

Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без задоволення, однак відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк №30-07/09-1 від 30.07.2009р., відповідач визнав існування заборгованості в розмірі 74 221грн.67коп. та запропонував наступний графік погашення заборгованості:

-          серпень 2009р. – 20000грн.00коп.;

-          вересень 2009р. - 20000грн.00коп.;

-          жовтень 2009р. – 20000грн.00коп.;

-          листопад 2009р. – 14221грн.67коп.

Наразі, враховуючи те, що доказів погодження позивача із запропонованим графіком погашення заборгованості суду не представлено, зазначений вище графік не може вважатися узгодженим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції на день пред`явлення позову не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 74 221грн.67коп.

Як було зазначено вище, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість, проте заперечення відповідача суд не приймає, оскільки вони спростовуються вищевказаними висновками суду. Крім того, суд вважає, що зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву висновки щодо обов`язковості укладання письмового договору при здійсненні поставки є особистим тлумаченням норм чинного законодавства останнім.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 74 221грн.67коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „ІДЕАЛ”, м.Донецьк щодо стягнення заборгованості в розмірі 74221грн.67коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 7 422грн.17коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Культе Данилом Вікторовичем підтверджуються договором про надання адвокатської допомоги б/н від 01.10.2009р., відповідно до п.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику адвокатські послуги в обсязі, встановленому домовленостями сторін, пов`язані із стягненням в судовому порядку на користь замовника з боржника – ТОВ „Агрострома” наявної заборгованості, а замовник зобов`язується сплатити адвокатські послуги у сумі та у порядку визначеному п.2 цього договору. Відповідно до п.2 договору, форма оплати послуг адвоката – готівка, шляхом оплати 7422грн.17коп. в термін не пізніше трьох календарних днів від дати укладання цього договору.

Сплата позивачем послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01.10.2009р. на суму 7422грн.17коп., призначенням платежу за яким є сплата за послуги адвоката згідно договору б/н від 01.10.2009р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №3171 від 25.02.2009р. на ім`я Культе Данила Вікторовича.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як зазначено вище, до п.2 договору встановлено, що сума оплати становить 7422грн.17коп. Дана сума сплачена позивачем відповідно до прибуткового касового ордеру від 01.10.2009р.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Культе Данила Вікторовича у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 9/130, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 7422грн.17коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №9/130, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 500грн.00коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 7422грн.17коп. підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 500грн.00коп.

Крім зазначеного, 15.12.2009р. позивачем була надана заява б/н від 14.12.2009р. про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених вимог.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень суд вважає, що задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтована надана заява, а також доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, заява позивача б/н від 14.12.2009р. про вжиття заходів щодо забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених вимог є необґрунтованою, недоведеною, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи підлягають віднесенню на відповідача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 92, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „ІДЕАЛ”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 74221грн.67коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСТРОМА” (за адресою: вул.Малова, 35г, м. Донецьк, 83029, код ЄДРПОУ 13483649) на користь Приватного підприємства „ІДЕАЛ” Приватного (за адресою: вул.Десятого лютого, 24, м. Донецьк, 83029, р/р 26000301134 у Пролетарському ВОБ-5404, МФО 394051, код ЄДРПОУ 24069491) суму основного боргу в розмірі 74221грн.67коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 742грн.22коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп., витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 500грн.00коп. та витрати, пов’язані з проведенням судово-технічної експертизи документів в сумі 917грн.76коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 74грн.22коп., перерахованого згідно платіжного доручення №292 від 01.10.2009р., в зв’язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 16.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Марченко О.А.                               

Суддя                                                                                          М.О. Лейба

Суддя                                                                                          О.М. Іванченкова

Повне рішення складено 20.12.2010р.