Рішення № 13382113, 17.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.10 р.                     Справа № 9/33                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

про стягнення 65095грн.79коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 16.12.2010р. о 14год.50хв. по 17.12.2010р. о 10год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 65095грн.79коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 56077грн.86коп., інфляційних витрат в розмірі 4934грн.85коп., пені в розмірі 3387грн.10коп. та 3% річних в розмірі 695грн.98коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №15/1563 від 05.10.2006р., специфікації №8 від 09.09.2008р., №9 від 06.10.2008р. до наведеного договору, видаткові накладні №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1247 від 26.09.2008р., №1450 від 20.10.2008р., №1624 від 11.11.2008р., претензію №23 (вих.№2019) від 26.01.2009р.

17.08.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №9/33 у зв’язку з порушенням господарським судом Донецької області провадження у справі №26/66пд за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка про визнання недійсним договору №15/1563 від 05.10.2006р.

Господарський суд ухвалою від 17.08.2009р. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №9/33 до закінчення розгляду справи №26/66пд.

16.11.2010р. на адресу господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка надійшла заява вих.№375ю від 16.11.2010р. про поновлення провадження у справі, відповідно до якої позивач просить суд поновити провадження у справі №9/33 у зв’язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження по даній справі усунені, а саме судом прийнято рішення у справі №26/66пд.

В обґрунтування наведеної заяви позивачем надані засвідчені копії рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. у справі №26/66пд, відповідно до яких у позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка про визнання недійсним договору №15/1563 від 05.10.2006р. відмовлено. Виходячи з чого, ухвалою від 16.11.2010р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №9/33 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення 65095грн.79коп.

Відповідач 08.12.2010р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №17/1440 від 07.12.2010р., відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на безпідставність та недоведеність позову.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №3762226 Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ станом на 08.07.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як юридична особа.

16.12.2010р. позивачем через канцелярію суду надана заява вих.№637 від 15.12.2010р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, пені та 3% річних, а саме просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 64652грн.57коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 50577грн.86коп., інфляційних витрат в розмірі 5563грн.84коп., пені в розмірі 7384грн.37коп. та 3% річних в розмірі 1126грн.50коп.

Суд розглядає позовні вимоги відповідно до заяви вих.№637 від 15.12.2010р. про уточнення позовних вимог.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

05.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ укладений договір поставки №15/1563, відповідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця (відповідача), а покупець зобов`язується у відповідності з умовами даного договору прийняти зазначену продукцію (товар) та оплатити її.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №15/1563 від 05.10.2006р.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що постачальник зобов’язаний поставити продукцію у строк, вказаний у відповідній специфікації. Якщо строк поставки не вказаний, то поставка продукції за даною специфікацією здійснюється тільки при умові додаткового отримання постачальником письмової заявки від покупця, в якій вказується строки поставки. У разі поставки продукції у строки, не узгоджені з покупцем (прострочення поставки, поставка раніше узгоджених строків або без додаткової заявки) покупець вправі відмовитись від приймання такої продукції.

09.09.2008р. між сторонами підписано специфікацію №8 до договору поставки №15/1563 від 05.10.2006р., відповідно до якої сторони визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціну, умови поставки, строк поставки, а саме 5-10 днів після заявки покупця, строк оплати – оплата після поставки на протязі 15 календарних днів та визначено толеранс поставки: +/- 10%. Специфікацією №9 від 06.10.2008р. до договору поставки №15/1563 від 05.10.2006р. сторони додатково передбачили строк поставки, а саме 15 днів після заявки покупця.

В розпорядженні суду відсутні наведені вище заявки відповідача, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту передачі продукції.

Крім того, відсутні й докази відмови покупця (відповідача) від приймання продукції, передбачена п.5.2 договору.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 56077грн.86коп., що підтверджується видатковими накладними №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р., податковими накладними №429, №430, №431 від 26.09.2008р., №451, №452, №453 від 23.10.2008р., №467, №468 від 11.11.2008р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до письмових пояснень відповідача №17/1439 від 07.12.2010р., останній зазначив, що згідно видаткових накладних №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р. позивачем був поставлений товар відповідачу, який був отриманий працівниками Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”.

Наразі, наведені видаткові накладні не містять безпосереднього посилання на договір поставки №15/1563 від 05.10.2006р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір поставки №15/1563 від 05.10.2006р., оскільки:

–          по-перше, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні характеристики продукції (товару), її ціна, вказані у специфікаціях №8 від 09.09.2008р., №9 від 06.10.2008р. до договору поставки №15/1563 від 05.10.2006р., з урахуванням передбаченого сторонами толерансу поставки: +/- 10%, відповідає найменуванню, номенклатурі (асортименту), кількості, якісним характеристикам продукції (товару), її ціні, визначених у видаткових накладних №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р.;

–          по-друге, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні характеристики продукції (товару), її ціна, вказані у видаткових накладних №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р., відповідає найменуванню, номенклатурі (асортименту), кількості, якісним характеристикам продукції (товару), її ціні, визначених у податкових накладних №429, №430, №431 від 26.09.2008р., №451, №452, №453 від 23.10.2008р., №467, №468 від 11.11.2008р., які мають посилання на договір поставки №15/1563 від 05.10.2006р. та відповідно до наданої відповідачем довідки б/н від 06.12.2010р. за підписами директора з економічних питань та головного бухгалтера підприємства відповідача податкові накладні №429, №430, №431 від 26.09.2008р., №451, №453 від 23.10.2008р., №467, №468 від 11.11.2008р. відображені Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” у складі податкового кредиту, включені у декларацію з ПДВ та у реєстр отриманих й виданих податкових накладних у період з вересня 2008р. по листопад 2008р.;

–          по-третє, в наявних у матеріалах справи довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей №1247 від 26.09.2008р., №1450 від 20.10.2008р., №1624 від 11.11.2008р., згідно яких було отримано спірну продукцію, підставою отримання цінностей зазначено договір №15/1563 від 05.10.2006р.;

–          в-четверте, відповідно до наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення №23685 від 11.03.2009р. відповідач здійснив оплату за кільце згідно договору №15/1563 від 05.10.2006р..

          Також, рішенням господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. у справі №26/66пд встановлено, що між сторонами були правовідносини щодо постачання гвинтів, стопорних кілець, шурупів, шплінтів за договором поставки №15/1563 від 05.10.2006р. на підставі видаткових накладних №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р. на підставі договору поставки №15/1563 від 05.10.2006р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №1247 від 26.09.2008р., №1450 від 20.10.2008р., №1624 від 11.11.2008р., які виписані на підставі зазначеного договору, а отже прийнятий відповідачем на підставі договору поставки №15/1563 від 05.10.2006р. без заперечень.

Доводи відповідача стосовно не настання обов’язку останнього щодо оплати спірної продукції у зв’язку з порушенням умов п.п.6.2, 6.3 договору поставки №15/1563 від 05.10.2006р., а саме не наданням позивачем відповідачу за спірною поставкою сертифікату якості (паспорту, технічного паспорту, сертифікату відповідності), рахунка на оплату за поставлений товар є необґрунтовані, безпідставні та недоведені виходячи з наступного:

Датою фактичної поставки продукції вважається дата її вручення покупцю або отримувачу з додаванням пакету документів, узгоджених у п.6.2 даного договору (п.5.3 договору).

Згідно п.6.2 договору постачальник зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну (у накладній обов’язкове посилання на отримувача продукції); г) податкову накладну.

Сторони дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, правил, передбачених Інструкціями Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (П-6) та про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (П-7). У разі невідповідності товару, що постачається, вимогам нормативних документів або умовам договору складається двосторонній акт (п.7.2 договору).

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що документи, передбачені п.6.2 договору, надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №453, №454, №455 від 26.09.2008р., №476, №477, №478 від 23.10.2008р., №492, №493 від 11.11.2008р. доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Пунктом 8.4 договору сторони встановили, що умови оплати узгоджуються на кожну партію товару та зазначаються у специфікаціях до договору.

Як зазначено вище, відповідно до специфікацій №8 від 09.09.2008р., №9 від 06.10.2008р. до договору поставки №15/1563 від 05.10.2006р. сторони визначили строк оплати, а саме оплата після поставки на протязі 15 календарних днів.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати товару за кожною видатковою накладною є:

–          за видатковими накладними №453, №454, №455 від 26.09.2008р. – 11.10.2008р.;

–          за видатковими накладними №476, №477, №478 від 23.10.2008р. – 07.11.2008р.;

–          за видатковими накладними №492, №493 від 11.11.2008р. – 26.11.2008р.

У зв’язку з несплатою заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензією №23 (вих.№2019) від 26.01.2009р. про сплату заборгованості, яка, за твердженням позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення №23685 від 11.03.2009р. відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 5500грн.00коп., у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 50577грн.86коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 50577грн.86коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 50577грн.86коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 50577грн.86коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 5563грн.84коп. та 3% річних в розмірі 1126грн.50коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, інфляційні витрати становлять суму в розмірі 5563грн.84коп. за період прострочення з грудня 2008р. по серпень 2009р. та 3% річних становлять суму в розмірі 1126грн.50коп. за період прострочення з 01.12.2008р. по 17.08.2009р., з урахуванням часткової оплати заборгованості.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1126грн.50коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1121грн.52коп., оскільки при розрахунку наведеної суми позивачем допущено арифметичну помилку в частині визначення кількості днів прострочення сплати заборгованості.

Розглянувши представлений розрахунок суми інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 5563грн.84коп. не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 7384грн.37коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.9.4. договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 7384грн.37коп. за 1 рік з 11.03.2009р., виходячи з чого, суд вважає, що позивачем нарахована пеня за період прострочення з 11.03.2009р. по 11.03.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вище встановлено судом, кінцевий строк оплати отриманої продукції за видатковими накладними №453, №454, №455 від 26.09.2008р. є 11.10.2008р., за видатковими накладними №476, №477, №478 від 23.10.2008р. є 07.11.2008р., за видатковими накладними №492, №493 від 11.11.2008р. є 26.11.2008р., у зв’язку з чим моментом виникнення обов`язку відповідача щодо оплати отриманої продукції за видатковими накладними №453, №454, №455 від 26.09.2008р. є 12.10.2008р., за видатковими накладними №476, №477, №478 від 23.10.2008р. є 08.11.2008р., за видатковими накладними №492, №493 від 11.11.2008р. є 27.11.2008р.

Виходячи із зазначеного, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за видатковими накладними №453, №454, №455 від 26.09.2008р. припиняється 11.04.2009р., за видатковими накладними №476, №477, №478 від 23.10.2008р. припиняється 07.05.2009р., за видатковими накладними №492, №493 від 11.11.2008р. припиняється 26.05.2009р.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені становить 997грн.89коп. за період з 11.03.2009р. по 26.05.2009р. включно (з урахуванням часткової оплати та дат припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за наведеними видатковими накладними).

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене та оскільки відповідачем не надано суду заяви про застосування строку позовної давності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 7384грн.37коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 997грн.89коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, ст.ст. 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Дружківка до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 64652грн.57коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 50577грн.86коп., інфляційних витрат в розмірі 5563грн.84коп., пені в розмірі 7384грн.37коп. та 3% річних в розмірі 1126грн.50коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс” (за адресою: вул.Космонавтів, б.42, кв.1, м.Дружківка, Донецька область, 84200, р/р 260045905 у ДОД АППБ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк, МФО 335076, р/р 26002211118 в АО „Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31996899) суму основного боргу в розмірі 50577грн.86коп., інфляційні витрати в розмірі 5563грн.84коп., пеню в розмірі 997грн.89коп., 3% річних в розмірі 1121грн.52коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 582грн.61коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 281грн.61коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 21.12.2010р.