Рішення № 13380016, 17.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.10 р. Справа № 7/216

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію - 78 274 818, 24 грн., за реактивну електроенергію – 1 390 374, 41 грн., пені – 5 908 983, 55 грн., 3% річних – 1 021 520, 85 грн., суму інфляційних – 2 334 930, 74 грн.

За участю представників:

від позивача: Удовенко К.В. - дов.,

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 07.12.2010р. оголошувалась перерва до 13.12.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Державне підприємство „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка про стягнення 88 955 078, 76 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1/64 від 01.05.2004р. з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей, з додатками та додатковими угодами; акти прийому-передачі за липень 2009р. – липень 2010р.

Заявою від б/н від 30.11.2010р., наданою до суду в порядку ст. 22 ГПК України, позивач зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача суму боргу за активну електроенергію - 78 274 818, 24 грн., за реактивну електроенергію – 1 390 374, 41 грн., пеню – 5 908 983, 55 грн., 3% річних – 1 021 520, 85 грн., суму інфляційних – 2 334 930, 74 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті з урахуванням даної заяви.

У відзивах на позов та у судових засіданнях відповідач суму основного боргу, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, визнав у повному обсязі, усно проти 3% річних та інфляційних заперечив з посиланням на той факт, що відповідач є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету і не має можливості самостійно розпоряджатись коштами та своєчасно здійснити розрахунки на спірну заборгованість у зв’язку з недофінансуванням.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ДП „Довуглереструктуризація” та ДП „Укренерговугілля” укладено договір №1/64 від 01.05.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей, з додатками та додатковими угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, правонаступником ДП „Укренерговугілля” є позивач по справі.

Крім того, зобов’язання за Договором у зв’язку із реорганізацією були ДП „Довуглереструктуризація” були передані ДП „Укрвуглеторфреструктуризація”, а від ДП „Укрвуглеторфреструктуризація”, в свою чергу, у зв’язку з повторною реорганізацією підприємств, до ДП „Довуглереструктуризація”.

З пояснень представників обох сторін та матеріалів справи, у тому числі з умов Договору, вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику її вартість у терміни та на умовах, що передбачені цим Договором, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, які є невід’ємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 9 Договору.

Згідно п.9.2 Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до Договору, оплата спожитої в розрахунковому періоді (місяці) активної та реактивної електроенергії здійснюється згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі, на поточний рахунок постачальника за рахунок коштів Держбюджету, спрямованих на реструктуризацію підприємств вугільної промисловості один раз до 20-го числа наступного за розрахунковим періодом (місяцем) з реєстраційних рахунків.

Пункт 9.2 Договору було змінено сторонами додатковою угодою від 30.11.2005р. до Договору, згідно якого нова редакція даного пункту: „розрахунок за спожиту в поточному періоді (місяці) активну та реактивну електроенергію здійснюється згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі, на поточний рахунок постачальника за рахунок коштів Держбюджету, спрямованих на реструктуризацію підприємств вугільної промисловості один раз до 20-го числа періоду (місяця) наступного за розрахунками:

- з реєстраційного рахунку ДП „Довуглереструктуризація” №35231004003733 в УГК Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442610 у сумі 7 162 438, 74 грн., у т.ч. ПДВ – 1 193 739, 79 грн. за планової оплати на 2005р.;

- з спеціального рахунку ДП „Довуглереструктуризація” №35241005003733 в УГК Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442610 у сумі 21 6214 827, 81 грн., у т.ч. ПДВ – 3 602 471, 30 грн. за планової оплати на 2005р.”.

Інших документів (додатки, додаткові угоди тощо) стосовно порядку оплати спожитої електроенергії сторонами не надано.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у липні 2009р. – липні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийому-передачі за вказаний період.

Відповідач свої договірні зобов’язання стосовно оплати спожитої у спірному періоді електроенергії належним чином не виконав, у зв’язку з чим у нього перед позивачем значиться заборгованість за активну електроенергію - 78 274 818, 24 грн., за реактивну електроенергію – 1 390 374, 41 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідачів за період з 04.08.2009р. по 08.09.2010р. 3% річних в сумі 1 021 520, 85 грн. та за серпень 2009р. – серпень 2010р. інфляційні в сумі 2 334 930, 74 грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні платежу, той факт, що відповідач є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету і не має можливості самостійно розпоряджатись коштами та своєчасно здійснити розрахунки на спірну заборгованість у зв’язку з недофінансуванням.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у споживача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням договірних зобов’язань стосовно оплати спожитої електроенергії. Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

До того ж, чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати 3% річних та інфляційних у разі порушення такими установами договірних грошових зобов’язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію.

Суми 3% річних та інфляційних перевірено судом. Розрахунок здійснено позивачем із застосуванням триденного терміну для оплати із посиланням на умови Договору.

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на те, що пунктом 9.2 Договору передбачена оплата до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Триденний термін оплати з моменту підписання актів прийому-передачі було передбачено сторонами у пункті 9.3 Договору, який, відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до Договору, виключено.

Отже, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні перераховані судом з урахуванням умов Договору та приписів діючого законодавства та відповідно складають:

3% річних – 911 436, 61 грн.

інфляційні – 1 936 064, 25 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення вказаних вище сум підлягають задоволенню частково: 3% річних у сумі 911 436, 61 грн., інфляційні у сумі 1 936 064, 25 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.2.1 Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до Договору, за внесеня платежів, передбачених п.п.3.2.3-3.2.4 цього Договору, з порушенням термінів зазначених в п.9.2 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5 908 983, 55 грн. за період з 20.09.2009р. по 08.09.2010р.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні платежу, той факт, що він є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету і не має можливості самостійно розпоряджатись коштами та своєчасно здійснити розрахунки на спірну заборгованість у зв’язку з недофінансуванням..

З огляду на вищевикладене, встановлення умовами Договору виду відповідальності за прострочення виконання зобов’язань – сплата пені, те, що чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати пені у разі порушення такими установами договірних грошових зобов’язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію, той факт, що у вказаний вище позивачем період, у споживача дійсно було прострочення платежів за електроенергію, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Сума пені перевірена судом. Розрахунок здійснено позивачем із застосуванням триденного терміну для оплати із посиланням на умови Договору.

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на те, що пунктом 9.2 Договору, як вже вказано вище, передбачена оплата до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Триденний термін оплати з моменту підписання актів прийому-передачі було передбачено сторонами у пункті 9.3 Договору, який, відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до Договору, виключено.

Отже, заявлена до стягнення пеня перерахована судом з урахуванням умов Договору та приписів діючого законодавства та відповідно складає 5 264 961, 78 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 5 264 961, 78 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк до Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка про стягнення боргу за активну електроенергію - 78 274 818, 24 грн., за реактивну електроенергію – 1 390 374, 41 грн., пені – 5 908 983, 55 грн., 3% річних – 1 021 520, 85 грн., суму інфляційних – 2 334 930, 74 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Успенського, 1, ідентифікаційни код 32442610) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Луганської філії м. Луганськ (адреса юр.особи: 07300, Київська обл.., м.Вишгород, ВАТ „Укргідроенерго”; фактична адреса юр.особи: 04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 85, ЄДРПОУ 32402870, адреса філії: 83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за активну електроенергію - 78 274 818, 24 грн., за реактивну електроенергію – 1 390 374, 41 грн., пеню - 5 264 961, 78 грн., 3% річних - 911 436, 61 грн., інфляційні - 1 936 064, 25 грн., державне мито в сумі 25 162, 48 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232, 88 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку відповідно до приписів діючого законодавства.

Повний текст рішення підписано 21.12.2010р.

Суддя Сгара Е.В.