Постанова № 13379023, 13.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 року Справа № 2а-7897/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді:Солоніченко О.В.

при секретарі:Псоміаді С.І.,

за участю

представника позивачаЦимбалюка О.В. дов. від 12.07.10.,

представника відповідачаЛиманюка М.А. дов. від 12.01.10. № 202,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2010 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року та скасування прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення №0001501600/0 від 19.08.2010. про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 689555,00 грн.В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки у порушення вимог пп. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 7.4. п. 7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» перевірка поданої позивачем звітної декларації з податку на додану вартість проведена після спливу законодавчо встановленого тридцятиденного строку. Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення у день складення акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки 19.08.2010. Акт перевірки позивачем отримано лише 20.09.10., при цьому для його підписання посадові особи позивача до податкового органу не запрошувались, копію податкового повідомлення-рішення 11.10.10. надано податковим органом у відповідь на запит позивача. З вказаної відповіді позивачу стало відомо про розміщення цього повідомлення-рішення на дошці оголошень 19.08.2010. Крім того, позивач вважає, що відповідач не мав приймати рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі висновків камеральної перевірки, а мав право протягом цього ж строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування. Позивач вказує також, що на порушення пп.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», «Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» податковим органом від позивача безпідставно витребовувались додаткові документи, рішення приймалось без врахування наявності чи відсутності додаткових документів, які б підтверджували відомості, які зазначені в декларації з ПДВ. Позивач зазначив також, що відповідачем при перевірці податкової декларації застосовано алгоритм розрахунку податкового зобовязання, передбачений Порядком заповнення декларації з ПДВ, норми якого суперечать Закону України № 2275 від 20.05.10., яким в свою чергу, встановлено особливий порядок визначення бюджетного відшкодування ПДВ у період з 16.06.10. дло 01.01.11.

З цих підстав позивач просив суд: визнати протиправними дії щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року, а саме, дії, повязані з порушенням строків проведення перевірки, дії, повязані з витребуванням документів у позивача, дії повязані з не запрошенням посадових осіб позивача для підписання акту перевірки, дії, повязані з невиконанням «Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001501600/0 від 19.08.2010. про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 689555,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких посилався на пропуск позивачем встановленого ч.5 ст. 99 КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого, може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів. Також представник позивача заперечував щодо порушення податковим органом строків проведення перевірки, зазначивши, що перевірку поданої позивачем 19.07.2010 податкової декларації проведено 19.08.2010. 23.07.2010. на адресу позивача простим поштовим відправленням направлено запит про надання до перевірки документів та пояснень. Відповідь на цей запит отримано не було. Представник відповідача вказує, що акт перевірки та податкове повідомлення-рішення не були вручені позивачу через відсутність підприємства та його посадових осіб за місцезнаходженням, що встановлено довідкою підрозділу податкової міліції від 13.08.2010. З вказаних причин податкове повідомлення-рішення було розміщено 19.08.2010 на дошці оголошень, про що 19.08.2010 складено відповідний акт. Вказані дії, на думку представника відповідача повністю відповідають вимогам Наказу ДПА України № 327 від 10.08.05. Щодо правомірності визначення податковим органом суми бюджетного відшкодування, представник відповідача зауважив, що оскільки Законом України № 2275 від 20.05.10. зміни до Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом № 166 від 30.05.97., не вносились, то податковим органом правомірно визначені суми відємного значення ПДВ.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» зареєстровано в якості юридичної особи розпорядженням Сєвєродонецької міської ради № 907/23473764 від 25.10.95. за № 662. Підприємство взято на податковий облік у ДПІ м. Сєвєродонецька 26.10.1995 № 1577, свідоцтво платника податку на додану вартість (надалі ПДВ) № 16633762 від 18.01.06. Юридична адреса м. Сєвєродонецьк Луганської обл., вул. Донецька 37а.

19 липня 2010 року позивачем до ДПІ в м. Сєвєродонецьку було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року від 15.07.10. з додатками (зареєстровано в ДПІ 19.07.10. за № 26912), якою, зокрема, визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 689555,00 грн. (арк. с.66-73).

19 серпня 2010 року відповідачем за результатами перевірки сум бюджетного відшкодування, заявлених у декларації, складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за № 1815/16-23473764 (арк. с. 10-12).

Як зазначено в акті перевірки, при перевірці податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року податковим органом встановлено методологічну помилку, що впливає на суму бюджетного відшкодування. А саме, відповідач в акті вказує, що виходячи з положень пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає сума з рядка 25, що знаходиться в межах значення рядка 24 декларації, в свою чергу, значення рядка 24 не може перевищувати значення рядка 23. При цьому згідно алгоритму заповнення декларації з ПДВ, рядок 26 розраховується як різниця між рядком 24 та 25, виходячи з чого значення рядка повинно становити 0,00 грн. Проте, як зауважує в акті відповідач, за умови ненадання платіжних доручень неможливо підтвердити право на отримання бюджетного відшкодування. Згідно алгоритму заповнення декларації значення рядка 24 повинно бути відображене в рядку 26 декларації. Крім того, в акті відповідачем зазначено, що згідно з п.5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97., в рядку 26 відображається залишок відємного значення після бюджетного відшкодування. Враховуючи, що згідно з пп.5.12.2 Порядку та пп.7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає сплачена частина такого відємного значення, до рядка 26 вноситься лише частина відємного значення, що є несплаченою постачальникам. Згідно з декларацією платник самостійно задекларував в рядок 26 (суму несплаченого відємного значення) 981905,00 грн., що перевищує значення всього відємного значення (рядок 24 дорівнює 689555,00 грн.). Таким чином сума відємного значення в рядку 24 є несплаченою.

Податковим органом як висновок акту перевірки зазначено, що в результаті перевірки, проведеної на підставі підпункту 7.7.5 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», керуючись положеннями пп.7.7.1 п.7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» : зменшується сума заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку 689555,00 грн.; зменшується сума залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 292350,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, копію акту перевірки отримано посадовими особами позивача 20.09.2010 безпосередньо в приміщенні ДПІ. (арк. с. 13, 14), що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні .

На підставі висновків названого акту перевірки 19.08.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001501600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 689 555,00 грн.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997.( надалі Закон № 168).

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

( Підпункт «б» пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 викладено в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2275-VI від 20.05.2010 - редакція діє з 16.06.2010 до 01.01.2011 року, тобто діяла в тому числі на момент виникнення спірних правовідносин ).

Відповідно до пп. 7.7.3. п.7.7. ст..7 Закону 168 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Пп.7.7.4. п.7.7. ст..7 Закону 168 встановлено, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Виходячи з вимог пп. 7.7.5. п.7.7. ст..7 Закону 168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту «б» пп.7.7.7. п.7.7 ст. 7 Закону 168 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Форму та Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (надалі Порядок № 166).

У звязку із внесенням Законом 2275 змін до підпункту «б» пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168 Державна податкова адміністрація України розяснює, що починаючи із звітності за червень 2010 року, значення рядка 26 включається до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах та в обовязковому порядку враховується при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню із бюджету (рядок 25.1 чи 25.2). Залишок значення рядка 26 в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, зберігаються у зазначеному рядку до моменту формування податкової звітності за звітний період, у якому проведені розрахунки з постачальниками (листи ДПА № 12096/7/16-1117 від 18.06.10., №. 13547/7/16-1517 від 08.07.10. та інші).

Відповідно до ч.3 ст. 71 КАС України обставини, що визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, вказані вимоги Закону 168 в чинній редакції при проведенні перевірки правильності нарахування сум бюджетного відшкодування, заявленої позивачем у податковій декларації, відповідачем не застосовувались. При цьому відповідачем підтверджено, що позивачем відомості до податкової декларації внесено саме відповідно до вказаних вимог підпункту «б» пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168.

Посилання відповідача на те, що з прийняттям Закону 2275 до Порядку 166 відповідні зміни не внесено, і саме тому вказані вимоги Закону не було застосовано при проведенні перевірки, суд вважає безпідставними, оскільки в разі наявності певних розбіжностей, Закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний акт, прийнятий податковим органом (ДПА), а відтак, застосуванню підлягають саме норми Закону.

Крім того, вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом висновок про необхідність зменшення сум бюджетного відшкодування зроблено у звязку з тим, що за умови ненадання позивачем платіжних доручень неможливо підтвердити право позивача на бюджетне відшкодування. При цьому встановленим законом правом проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, якщо вважав, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, відповідач не скористався.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення у звязку з безпідставністю його прийняття, оскільки правильність заповнення позивачем податкової декларації з ПДВ підтверджено в судовому засіданні.

Суд не приймає посилань представника відповідача на порушення позивачем строків звернення до адміністративного суду, передбачених ч.5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України з наступних підстав.

Виходячи з вимог ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових)санкцій» затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (надалі - Порядок 253). П. 4.6. Порядку 253 передбачено, що податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.4.8. Порядку 253 дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення:

а) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) у разі вручення податкового повідомлення під розписку;

б) працівником структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкового повідомлення.

Згідно з п.4.9. Порядку 253 якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, податкове повідомлення-рішення, що оскаржується, складено 19.08.10., та в той же день податківцями складено акт про неможливість його вручення позивачу у звязку з відсутністю за місцезнаходженням (арк.с.56). Таким чином, податковий орган взагалі не направляв позивачу вказане повідомлення-рішення поштою з повідомленням про вручення, а натомість одразу розмістив на дошці оголошень, чим саме й порушив вказані норми п.п. 4.6.- 4.9. Порядку 253. Фактично оскаржуване повідомлення-рішення отримано позивачем 14.10.2010. До суду позивач звернувся 19.10.2010, тобто з дотриманням строків, встановлених ст. 99 КАС України.

Суд враховує також й порушення відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (надалі Порядок 327).

Відповідно до п. 4.2. акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.

П. 4.3. Порядку 327 встановлено, що підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, посадові особи позивача для підписання акту не запрошувались, акт перевірки вручено позивачу лише 20.09.2010. Посилання представника відповідача на неможливість вручення акту перевірки посадовим особам позивача не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, на думку суду, порушивши Порядок оформлення перевірок, Порядок вручення позивачу податкового повідомлення-рішення, відповідач порушив встановлене конституцією та законами України право позивача на своєчасне оскарження як в судовому так і в адміністративному порядку рішення субєкта владних повноважень.

Разом з тим, вимоги позивача про визнання неправомірними дій податкового органу, повязаних з проведенням камеральної перевірки задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 02.12.1990.(надалі Закон № 509).

Права органів державної податкової служби передбачає ст. 11 Закону № 509. Так, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Тобто, право податкових органів проводити документальні невиїзні перевірки прямо передбачено нормами Закону № 509, а також вищенаведеними вимогами Законів № 2181 та №168.

П.3 ст. 11 Закону 509 передбачає право податкового органу одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України. Тобто, вимоги позивача про визнання дій, повязаних з витребуванням документів неправомірними, виходячи з вказаних норм, є необґрунтованими.

Суд не приймає посилань позивача на порушення строків проведення камеральної перевірки, оскільки, само по собі порушення строків проведення перевірки не може призвести до неправильного визначення податковим органом суми бюджетного відшкодування.

Дії, повязані з недотриманням Порядку направлення податкових повідомлень, та Порядку оформлення результатів перевірок, які позивач просить визнати протиправними, також не є тими діями, які призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки не передують такому зменшенню, а є його наслідком.

З огляду на зазначене, а також зважаючи на те, що позовні вимоги фактично направлені на визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, а також на те, що в ході судового розгляду підтверджено неправомірність такого зменшення, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача неправомірними, оскільки, самі по собі, ці дії не призвели до негативних наслідків для позивача. Підставою для скасування податкового повідомлення рішення є саме порушення податковим органом порядку визначення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до ст. 160 КАС України у судовому засіданні 13.12.2010 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно з вимогами ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст . 158 - 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Малого Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 0001501600/0 від 19.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 689 555,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 17 грудня 2010 року.

< Резолютивна частина >

< Текст >

СуддяО.В. Солоніченко