Постанова № 13378735, 04.11.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7409/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень. Вказує, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Брусилівський маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, про що складено акт №216/01-13/23/32549161 від 23.06.2010 року. На підставі акту перевірки видане податкове повідомлення-рішення №0000052301/0 від 02.07.2010 року, згідно якого підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 77945,00 грн. в т.ч. 51963,00 грн. - основний платіж та 25982,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за № 0000052301/1 від 21.07.2010 року, № 0000052301/2 від 17.08.2010 року, якими підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 77945,00 грн., в т.ч. 51963,00 грн. - основний платіж та 25982,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0000052301/0 від 23.06.2010 року, № 0000052301/1 від 21.07.2010 року, № 0000052301/2 від 17.08.2010 року та просить їх визнати незаконними та скасувати, так як підприємство не занижувало суму ПДВ в декларації з податку на додану вартість за 2008 рік. Крім того, вважає, що ТзОВ "Брусилівський маслозавод" мало право, але не зобов'язання подавати скаргу на постачальників на несвоєчасно надану податкову накладну.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. В судовому засіданні 4.11.2010 року подав заяву, в якій просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000052301/0 від 02.07.2010 року, №0000052301/1 від21.07.2010 року, №0000052301/2 від17.08.2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Брусилівський маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, про що складено акт №216/01-13/23/32549161 від 23.06.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.1.5 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 51962,59 грн. в т.ч. за 2008 рік в сумі 17250,77 грн.: за жовтень 2008 року в сумі - 7122,17 грн., за листопад 2008 року в сумі 3010,27 грн., за грудень 2008 року в сумі 7118,33 грн., за 2009 рік в сумі 34711,82 грн.: за січень 2009 року в сумі10156,80 грн., за лютий 2009 року в сумі 9378,16 грн., за березень 2009 року в сумі 10106,15 грн., за квітень 2009 року в сумі 5070,71 грн.

На підставі акту перевірки видане податкове повідомлення-рішення №0000052301/0 від 02.07.2010 року, згідно якого підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 77945,00 грн. в т.ч. 51963,00 грн. - основний платіж та 25982,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за № 0000052301/1 від 21.07.2010 року, № 0000052301/2 від 17.08.2010 року, якими підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 77945,00 грн., в т.ч. 51963,00 грн. - основний платіж та 25982,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбаний товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Така ж позиція висловлена у рішеннях апеляційної і касаційної інстанцій адміністративних судів та в довідці ВАС України "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

Підпунктом 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод" підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до Конституції України, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та керуючись ст.ст. 86, 158-162, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Коростишівської міжрайонна державна податкова інспекція за № 0000052301/0 від 02.07.2010 року, № 0000052301/1 від 21.07.2010 року, № 0000052301/0 від 17.08.2010 року.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 09 листопада 2010 р.