Рішення № 13377023, 24.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.10 Справа№ 19-02/43

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача1: Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Львів», м. Львів

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Софі», м. Львів

третя особа на стороні відповідача1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед, Ешфорд Хауз, Гренадієр Роуд, Ексетер ЕХ13LH, Великобританія

про: визнання удаваного правочину недійсним

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача1: Величко У.М. головний юрисконсульт (довіреність № 143/1-07/1 від 26.01.2010 р.)

від відповідача2: не зявився

від третьої особи: Туркевич Р.Ю. представник (довіреність б/н від 20.09.2010 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Львів до господарського суду Львівської області подано позов до Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Львів», м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Софі», м. Львів про визнання удаваного правочину недійсним.

Ухвалою суду від 03.09.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.10.2010 р. Ухвалою суду від 07.10.2010 р. розгляд справ відкладався до 20.10.2010 р. Ухвалою суду від 20.10.2010 р. розгляд справи відкладався до 26.10.2010 р. Розпорядженням заступника голови суду від 26.10.2010 р., у звязку з хворобою судді Левицької Н.Г., справу № 19-02/43 передано для подальшого розгляду судді Деркачу Ю.Б. Ухвалою суду від 26.10.2010 р. розгляд справи відкладався до 16.11.2010 р. Ухвалою суду від 16.11.2010 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед, Ешфорд Хауз, Гренадієр Роуд, Ексетер ЕХ13LH, Великобританія та розгляд справи відкладався до 14.12.2010 р. Ухвалою суду від 14.12.2010 р. розгляд справи відкладався до 24.12.2010 р.

В судове засідання 24.12.2010 року представник позивача не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про призначення почеркознавчої експертизи та просив вирішити це клопотання без його участі. Представник відповідача1 та представник третьої особи в судове засідання з'явилися. Представник відповідача2 у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача1 в судовому засіданні 24.12.2010 року проти позовних вимог заперечив, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві № 2077/4-07/1 від 07 жовтня 2010 року. Також, просить відмовити у задоволенні клопотання позивача б/н від 14.12.2010р. про призначення почеркознавчої експертизи в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю посилань заяви позивача на її проведення та у зв'язку з неявкою представника позивача.

Клопотання про призначення експертизи судом відхиляється як безпідставне та таке, що спрямоване на затягування розгляду справи.

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечив, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у поясненні б/н від 23.12.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

15 травня 2008 року між відповідачем1 та позивачем було укладено кредитний договір № 68 (далі по тексту кредитний договір), за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 15000000,00 грн.

Видача кредиту, відповідно до п. 1.3. кредитного договору, повинна була здійснюватись траншами згідно письмових звернень позичальника шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку за цільовим призначенням та на поточний рахунок позичальника в ЗАТ АКБ «Львів», з подальшим перерахуванням згідно платіжних доручень позичальника за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, плата за користування кредитом становила 19% річних, відповідно до п. 1.8. термін погашення кредиту встановлювався не пізніше 14 травня 2009 року.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.3. кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з першого до останнього дня поточного місяця на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день користування кредитом, з розрахунку річної процентної ставки, виходячи з фактичної календарної кількості днів у році. За несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини Банк має право нарахувати, а Позичальник, в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

На виконання умов кредитного договору, відповідачем1 було перераховано кошти в сумі 15000000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між відповідачем1, позивачем та відповідачем2 було укладено договір поруки від 15.05.2008 року за умовами якого відповідач2, як поручитель зобовязався перед відповідачем1 як кредитором, відповідати за належне, своєчасне і повне виконання позивачем зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, поручитель зобов'язався у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитором в терміни і згідно умов, передбачених кредитним договором, погасити заборгованість в сумі наданого кредиту по кредитному договору а також нараховані по сумі наданого кредиту відсотки, неустойку, передбачені умовами кредитного договору, а також інші боргові зобов'язання, що випливають з умов кредитного договору.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між відповідачем1 та відповідачем2 було укладено договір застави майна від 15.05.2008 року № 15/05/08-68, за умовами якого відповідач2 як заставодавець передав відповідачу1, як заставодержателю, належні йому на праві власності товари в обороті на суму 30032613,41 грн.

30 червня 2009 року між третьою особою та відповідачем1 було укладено договір, за умовами якого банк відступив, а третя особа прийняла на себе права вимоги на грошові кошти належні банку, які були передані в якості кредиту в сумі 16404879,06 грн. Цей договір оскаржувався позивачем до суду, просив визнати його неукладеним, однак рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2010 року (справа № 6/200) у позові було відмовлено.

Крім цього, третя особа зверталась до суду про стягнення заборгованості з позивача та відповідача2 в сумі 16404879,06 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 29.09.2010 року по справі № 12/151 позовні вимоги задоволені повністю.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2008 року між відповідачем1 та позивачем було укладено кредитний договір № 68, за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 15000000,00 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Видача кредиту, відповідно до п. 1.3. кредитного договору, повинна була здійснюватись траншами згідно письмових звернень позичальника шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку за цільовим призначенням та на поточний рахунок позичальника в ЗАТ АКБ «Львів», з подальшим перерахуванням згідно платіжних доручень позичальника за цільовим призначенням.

Згідно п. 1.5. кредитного договору, плата за користування кредитом становила 19% річних, відповідно до п. 1.8. термін погашення кредиту встановлювався не пізніше 14 травня 2009 року.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.3. кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з першого до останнього дня поточного місяця на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день користування кредитом, з розрахунку річної процентної ставки, виходячи з фактичної календарної кількості днів у році. За несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини Банк має право нарахувати, а Позичальник, в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

На виконання умов кредитного договору, відповідачем1 було перераховано кошти в сумі 15000000,00 грн.

Представник позивача стверджує, що позивач жодного рахунку в ПАТ АКБ «Львів»не відкривав, кошти в сумі 15000000,00 грн. в банку не отримував, а також, як вказано в заяві представника позивача про проведення почеркознавчої експертизи, позивач має обґрунтовану підозру у підробленні кредитного договору № 68 від 15.05.2008 року, договору про відкриття поточного рахунку та заяви про відкриття поточного рахунку. Зазначене спростовується матеріалами справи, а саме: належним чином засвідченими копіями заяви позивача про відкриття поточного рахунку в ЗАТ АКБ «Львів»та договору про відкриття поточного рахунку від 16.05.2008 року № N40.00.000271; належним чином засвідчену копією заяви позивача від 12.05.2008 року за № 5/4, в якій позивач просить надати кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії на суму 15000000,00 грн. для поповнення обігових коштів терміном на один рік. Дана заява є підписаною та засвідченою печаткою позивача; належним чином засвідченими копіями заяв від 15.05.2008 року на суму 10000000,00 грн., від 16.05.2008 року на суму 1000000,00 грн., від 20.05.2008 року на суму 2000000,00 грн. і від 21.05.2008 року на суму 2000000,00 грн., якими позивач неодноразово звертався до відповідача1 з про видачу траншів згідно кредитного договору.

Як вбачається з п. 3.1.1. кредитного договору, з метою обліку виданого позичальнику кредиту, банк відкрив позичальнику рахунок № 20628026615020.00.980 (позичковий рахунок).

На підставі вищезазначених заяв позивача, відповідач1 перерахував з позичкового рахунку позивача (номер рахунку: № 20628026615020.00.980) на поточний рахунок № 2600.4.23423 відповідача2 кошти в сумі 15000000,00 гривень як плату за об'єкти нерухомості, що підтверджується відповідними платіжним дорученням № 1 від 15.05.2008 року на суму 10000000,00 грн., платіжним дорученням № 2 від 16.05.2008 року на суму 1000000,00 грн., платіжним дорученням № 3 від 20.05.2008 року на суму 2000000,00 грн., платіжним дорученням № 4 від 21.05.2008 року на суму 2000000,00 грн. Вказані доручення підписані власноручно та засвідчені печаткою позивача. Копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи.

Таким чином, позивач розпорядився виданим йому кредитом на поповнення обігових коштів на власний розсуд. Вказане не має змісту протизаконних дій як зі сторони позивача так і зі сторони відповідачів.

Окрім цього, позивач з 15.05.2008 року до 02.03.2009 року сплачував відсотки за користування кредитними коштами відповідачу1, що підтверджується Випискою по рахунку № 20684026615020.00.980., яка знаходиться в матеріалах справи.

Позивачем не доведено складу удаваного правочину, що передбачений ст. 235 ЦК України, як у своїх діях так і в діях відповідачів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивачем не доведено та не представлено належних доказів того, що спірний кредитний договір є удаваним.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необгрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 235, 526, 1048, 1057 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 6, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Суддя