Рішення № 13376525, 20.12.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2010 р.Справа № 16/123 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/123

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", с. Мартоіванівка, м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 83 453,47 грн.,

представники сторін:

від позивача - Максимова І.В., довіреність № 53 від 29.06.10 р.;

від позивача - Костенко Т.П., довіреність № 128 від 22.11.10 р.;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 3010 від 22.11.10 р.;

від відповідача - ОСОБА_1 фізична особа-підприємець, особисто.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гірник" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" заборгованості по орендній платі в сумі 58 254,49 грн., заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 13 788,19 грн., всього - 72 042,68 грн.

23.11.10 р. на адресу господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог № 127 від 19.11.10 р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі на суму 70 847,36 грн., заборгованість по сплаті за електроенергію в сумі 12 606,11 грн., а також штрафні санкції на суму 17 765,41 грн., всього в розмірі 101 218,88 грн. (а.с. 72 том 2).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що право позивача на збільшення розміру позовних вимог визначено процесуальним законом, а також те, що позивачем у встановленому законом порядку та розмірі сплачено державне мито за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та направлено на адресу відповідача примірник вказаної заяви, господарський суд розглядає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та заборгованості за електроенергію в редакції заяви № 127 від 19.11.10 р.

Що ж стосується стягнення з відповідача штрафних санкцій на суму 17765,41 грн., то вказана вимога за своїм змістом фактично є новою вимогою майнового характеру, оскільки позовна заява не містила обгрунтування підстав та вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а тому господарський суд не приймає її до розгляду, як таку, що не відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доповнення позовних вимог новою вимогою нормами процесуального закону не передбачено.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду з даною вимогою в загальному порядку.

Зі змісту письмових заперечень, поданих відповідачем 08.12.10 р., з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, приватний підприємець ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково, а саме: борг по орендній платі з грудня 2008 р. по червень 2010 р. в сумі 42 944,66 грн., борг по електроенергії з грудня 2008 р. по червень 2010 р. в сумі 5473,62 грн.

Що ж стосується стягнення боргу по орендній платі за липень-листопад 2010 р. в сумі 27902,70 грн. та боргу за користування електроенергією за липень - серпень 2010 р., в тому числі і нарахування подвійного тарифу за несвоєчасну оплату, то вказані вимоги відповідач не визнає, оскільки у вказаний період фактично не користувався орендованим приміщенням та, у зв'язку із знеструмленням об'єкту оренди, не використовував електроенергію (а.с. 13 том 3).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

01.12.08 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" (далі - Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди приміщення хлібопекарного цеху (далі - Договір, а.с. 9-13 том 1).

Відповідно до умов Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду хлібопекарний цех з обладнанням та інвентарем, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 751,1 кв.м., в тому числі перший поверх - 414,2 кв.м., другий поверх - 336,9 кв.м. (п. 1.1. Договору).

Пунктами 1.2. - 1.3. Договору визначено, що надане в оренду приміщення, обладнання та інвентар Орендар може використовувати лише для випікання та реалізації хлібобулочних та кондитерських виробів; використання даного приміщення, обладнання та інвентарю третіми особами не допускається.

У розділі 2 Договору сторони погодили строк дії Договору.

Так, відповідно до п. 2.1. Договору, Договір оренди діє з 01.12.08 р. до 01.12.09 р.

Умови передачі та повернення орендованого майна сторонами погоджено у розділі 3 Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, передача в оренду приміщення, обладнання та інвентарю не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається за Орендодавцем, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктами 4.1. - 4.5. Договору визначено, що розмір орендної плати встановлюється в сумі 6,15 грн. за 1 кв.м. на місяць, всього /751,1 кв.м. х 6,15 грн./ 4619,26 грн.

Встановлена Договором орендна плата щомісячно індексується відповідно до індексу інфляції, який щомісячно визначається Мінстатом України.

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата вноситься платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Орендодавця № 2600511949 в відділення № 5 КФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 383073 або готівкою в касу. Допускається розрахунок за оренду товарно-матеріальними цінностями за згодою обох сторін.

Встановлена орендна плата сплачується Орендодавцеві на місяць вперед щомісячно, але не пізніше 5-го числа місяця оренди.

Згідно п. 4.7. Договору, Орендар сплачує за електроенергію по електролічильнику авансом на місяць вперед з розрахунку фактично використаної електричної енергії за попередній місяць. При несплаті авансу за електроенергію сплачує Орендодавцю за фактично використану електроенергію по діючим тарифам відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" збільшеним у два рази.

Договір підписаний Орендодавцем та Орендарем, скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

01.03.10 р. сторонами підписано Доповнення до Договору, відповідно до якого п. 2.1. Договору викладено в наступній редакції: "Договір оренди діє з 01.12.08 р. по 01.12.10 р." (а.с. 14 том 1).

Всі інші пункти Договору сторонами залишено без змін.

Укладений між сторонами Договір є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України.

Так, стаття 759 Цивільного кодексу передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується переди наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії акту передачі товарно-матеріальних цінностей та обладнання від 01.12.08 р., позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши в оренду Орендарю споруду хлібопекарного цеху разом з обладнанням та товарно-матеріальними цінностями, перелік яких визначений у вказаному акті (а.с. 15-16 том 1).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, п. 5.2. Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов Договору, позивачем виставлялись відповідачу рахунки за оренду, з урахуванням помісячної індексації, а також рахунки за використану електроенергію, з урахуванням суми за зняття показників електролічильника, що направлялись Орендарю разом з актами про використану електричну енергію (а.с.18-82 том 1).

Однак, за твердженням позивача, Орендар свої зобов'язання за Договором виконує не належним чином, орендну плату та кошти за використану електроенергію сплачує не вчасно та не в повному обсязі.

27.08.10 р. на адресу відповідача було направлено претензію № 76 з проханням погасити заборгованість по орендній платі та за спожиту електроенергію (а.с. 85 том 1).

07.10.10 р. позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване приміщення та стягнення заборгованості за договором. Ухвалою господарського суду від 11.10.10 р. вказана позовна заява була повернута позивачу без розгляду (а.с. 86 том 1).

Скориставшись правом, наданим позивачу ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Орендодавець звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з даним позовом.

За період з 01.12.08 р. по 30.11.10 р. позивачем нараховано 125 877,36 грн. орендної плати, тоді як відповідачем сплачено 55 030,00 грн. (а.с. 118 - 149 том 1, а.с. 1-53 том 2), відповідно заборгованість відповідача з орендної плати складає 70 847,36 грн. (125877,36 грн. - 55030,00 грн. = 70847,36 грн.).

Заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.12.08 р. по 30.11.10 р. підтверджується також відповідним розрахунком позивача, наданим до суду (а.с. 74, том 2).

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення орендної плати визнав частково в сумі 42 944,66 грн. за період з грудня 2008 року по червень 2010 року.

Відповідач не визнає вимоги в частині стягнення орендної плати за липень-листопад 2010 року в сумі 27902,70 грн., так як в цей період фактично не користувався орендованим приміщенням, припинив виробництво та зробив пропозицію позивачу достроково розірвати Договір.

Господарський суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача в цій частині, враховуючи наступне.

Відповідно до листа позивача № 81 від 02.09.10 р., Орендодавець не заперечує проти дострокового розірвання Договору, за умови повернення демонтованого і вивезеного відповідачем обладнання та товарно-матеріальних цінностей, а також сплати заборгованості з орендної плати та заборгованості за спожиту електроенергію (а.с. 62, том 2).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.10.10 р. у справі № 3/113 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" про розірвання договору оренди від 01.12.08 р., з причин недоведеності істотного порушення Орендодавцем умов Договору (а.с. 59-60, том 2).

Частиною 1 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Таким чином, станом на день розгляду даного спору, укладений між сторонами Договір свою дію не припиняв, а отже, Орендар продовжує користуватися об'єктом оренди, переданим йому на виконання умов Договору Орендодавцем та відповідно - повинен належним чином виконувати свій обов'язок щодо сплати орендної плати.

Доказів сплати заборгованості по орендній платі в розмірі 70 847,36 грн. відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за електроенергію в сумі 12 606,11 грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За твердженням позивача, за період з 01.12.08 р. по 31.10.10 р. Орендарем спожито електроенергії на суму 25 249,22 грн., в той час як сплачено 12 643,11 грн.

Таким чином, на думку позивача, стягненню з відповідача за спожиту ним електричну енергію підлягає сума в розмірі 12 606,11 грн. (а.с. 75 том 2).

Як вбачається з розрахунку суми боргу по оплаті за використану електроенергію, у зв'язку з перевищенням відповідачем у липні місяці 2010 року договірної величини споживання електричної енергії, Орендодавцем у серпні місяці нараховано до сплати Орендарю 3707,87 грн. (а.с. 75, том 2).

Факт перевищення Орендарем у липні 2010 року договірної величини споживання електричної енергії підтверджується відповідним повідомленням Олександрійського району електричних мереж № 1578/71 від 30.07.10 р. (а.с. 87 том 1).

Господарський суд вважає застосування позивачем подвійного тарифу за перевищення ліміту споживання електричної енергії безпідставним та необґрунтованим.

У відповідності до правил ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п.п 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910) обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Таким чином, нормами чинного законодавства України визначено, що за спожиту понад норму електричну енергію споживачі такої енергії мають сплачувати двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини енергопостачальній організації, на підставі укладеного між такою організацією та споживачем договору.

Як вбачається з наданих до суду позивачем матеріалів договір про постачання електричної енергії укладено між позивачем та енергопостачальною організацією ВАТ "Кіровоградобленерго" Олесандрійський РЕМ, а саме: договір № 198 від 14.07.04 р. з додатковими до нього. Більш того, фактичне споживання електричної енергії в липні 2010 р. понад встановлену договірну величину стосується не лише одного об'єкта, що орендує відповідач, а ще шести інших об'єктів, оскільки саме з урахуванням всіх семи об'єктів, позивачу встановлено у липні 2010 р. договірну величину споживання електричної енергії 8,6 т. кВт.год., саме на що і посилається енергопостачальна організація при виявленні понад договірне споживання електроенергії (а.с. 32, 34 том 3).

Нарахування ж Орендодавцем подвійного тарифу за перевищення Орендарем ліміту споживання електричної енергії ані умовами укладеного сторонами Договору, ані нормами чинного законодавства не передбачено.

Разом з цим, відповідач не визнає вимоги по стягненню боргу за користування електроенергією за липень - серпень 2010 року, оскільки, за твердженням Орендаря, 16.06.10 р. за ініціативою позивача працівниками відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" було здійснено відключення орендованого відповідачем приміщення від енергопостачання.

Однак дана обставина не може слугувати підставою від звільнення Орендаря як від обов'язку вносити орендну плату, а також сплачувати вартість спожитої електроенергії в орендованому відповідачем приміщенні.

Крім того, наведені відповідачем у письмових запереченнях на позов обставини і факти спростовуються матеріалами справи та не можуть бути прийняті господарським судом до уваги.

14.06.10 р. позивач звернувся до енергопостачальної організації з проханням про відключення подачі електричної енергії на об'єкт, що переданий в оренду Орендарю, у зв'язку з несплатою останнім орендної плати (а.с. 26, том 3).

На виконання заяви позивача, 16.06.10 р. об'єкт оренди був відключений від енергопостачання.

Як вбачається зі службової записки працівників позивача від 04.07.10 р., листа позивача № 54 від 05.07.10 р., листів начальника Олександрійського району електричних мереж № 1417/71 від 14.07.10 р. та № 2889/71 від 17.12.10 р., виявлено самовільне підключення постачання електроенергії до орендованого відповідачем приміщення та 05.07.10 р. здійснено повторне відключення об'єкту оренди від електропостачання (а.с. 27-29, 37 том 3).

Таким чином, твердження відповідача про відсутність електропостачання орендованого ним об'єкту в липні місяці 2010 року є безпідставними.

Згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до умов укладеного сторонами Договору позивач, яке Орендодавець наділений правом на припинення подачі електроенергії на орендований об'єкт при наявності заборгованості за електроенергію та по орендній платі (п. 8.4. Договору).

Станом на липень 2010 р. відповідач мав заборгованість по орендній платі та за використану ним електроенергію на орендованому об'єкті, даний факт не заперечує і сам відповідач. А отже, Орендодавець у відповідності до умов Договору мав правові підстави для відключення від енергопостачання орендованого відповідачем об'єкту.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, орендоване майно не використовувалось Орендарем у зв'язку із обставинами, спричиненими його власними діями - несвоєчасною та неповною сплатою орендних платежів та платежів за надані послуги електропостачання, а тому є цілком правомірним стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за електроенергію за липень місяць 2010 року.

Натомість, нарахування Орендодавцем у серпні місяці 2010 року 3707,87 грн. за перевищення ліміту споживання електричної енергії є безпідставним.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за використану електроенергію складає: 25 249,22 грн. - 12 606,11 грн. - 3707,87 грн. = 8898,24 грн.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.12.10 р. оголошувалась перерва до 16 год. 00 хв. цього ж дня.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (28000, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2, банківські рахунки не відомі) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (28024, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Воронова, 1, код 30984945, банківські рахунки не відомі) заборгованість в сумі 79 745,60 грн., з них: заборгованість по орендній платі - 70847,36 грн., заборгованість по сплаті за електроенергії - 8 898,24 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 797,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,51 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено - 27.12.2010 року.