Ухвала суду № 13376483, 22.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

22.12.10 справа № 12/246/10

Кредитор –Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя, 69096, вул. Бородинська, 1-А

боржник – Приватне підприємство “Мікка” (69089, м. Запоріжжя, вул. Піщана, 3), (код ЄДРПОУ 31222473)

банківська установа, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника –

р/р відсутні

Суддя Владимиренко І.В.

Представники:

Від кредитора –Бойко О.А., дов. № 16371/10/10-010 від 20.09.2010 р.

Від боржника –не з’явився

Розглядається заява Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання банкрутом Приватне підприємство “Мікка”, м. Запоріжжя, у зв’язку із неспроможністю останнього виконати свої грошові зобов’язання перед кредитором.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2010 р. порушено провадження у справі №12/246/10 про банкрутство Приватного підприємства “Мікка” відповідно до ст.ст. 11, 12, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2010р. розгляд справи було відкладено на 22.12.2010р.

В судове засідання 22.12.2010р. боржник не з’явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до п.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон) у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

В обґрунтування відсутності боржника за його місцезнаходженням кредитор посилається на неспроможність боржника виконати грошові зобов’язання та на неподання більше року боржником податкових декларацій згідно довідки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 23.11.2010 р.

Але враховуючи вимоги пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК України та частини 1 статті 7 спеціального Закону, заява про порушення провадження у справі відсутнього боржника має містити, зокрема, обставини на підтвердження однієї із визначених в частині 1 статті 52 Закону підстав з доданням доказів, що підтверджують такі обставини (підстави) для визначення боржника відсутнім.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав, може бути ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Однак як вбачається з матеріалів справи, останні не містять посилання на факти проведення органами ДПІ позапланової перевірки боржника - платника податків, в зв'язку з неподанням останнім в установлений строк податкових декларацій, а також документи, що їх підтверджують, відсутні також посилання на номери та дати актів перевірки ДПІ та рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами Державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Ухвалою від 14.12.2010 р. господарським судом зобов’язано кредитора надати суду Акт перевірки про неподання боржником податкових декларацій до податкових органів, але кредитор вимоги ухвали не виконав, витребуваних документів не надав.

В даному випадку, у відсутності вказаних доказів, лише довідка ДПІ від 23.11.2010 р. не може бути належним доказом, виходячи зі змісту ст. 34 ГПК України. Така ж позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 31 серпня 2010 р. у справі № 16/286/09.

Крім того кредитором також не надано суду доказів відсутності боржника або керівних органів боржника –юридичної особи за його місцезнаходженням, оскільки відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (далі –Закон “Про державну реєстрацію...”) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 ст.18 Закону “Про державну реєстрацію...” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Частиною 8 ст.19 Закону “Про державну реєстрацію...” визначений порядок внесення до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, який здійснюється державним реєстратором.

Як вище зазначалося виходячи з вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В довідці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка надійшла до господарського суду Запорізькій області відсутній запис про відсутність боржника за його адресою.

Як зазначено вище, якщо відомості (про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням), які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Судом не виявлено ні однієї із вказаних вище ознак відсутності підприємницької діяльності боржника або відсутністю його за юридичною адресою із даної заяви та доданих до неї документів не вбачається.

Таким чином, суд не має правових підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до абз.5 ч. 2 статті 8 Закону суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно заяви ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя заборгованість боржника перед кредитором складає 204899,63 грн., тобто вимоги кредитора менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

У зв'язку з відсутністю підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою та ведення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою, суд вважає за необхідне припинити на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі №12/246/10 про банкрутство ПП “Мікка”.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 40, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства “Мікка”, м. Запоріжжя код ЄДРПОУ 31222473.

Копію ухвали надіслати кредитору, боржнику, УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, Державному реєстратору Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Державному реєстратору Ленінської райдержадміністрації, Ленінському ВДВС Запорізького МУЮ, Головному управлінню статистики у Запорізькій області, Запорізькому обласному відділу з питань банкрутства, Запорізькій філії агентства з питань банкрутства, м. Запоріжжя.

Суддя І.В. Владимиренко           

Суддя