Рішення № 13376482, 20.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 15/289/10

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Харківський автогенний завод”, 61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо –металургійна компанія “Запоріжжя”, 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-г

про стягнення 42 378,32 грн.

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача: Рибалова Л.В., представник дов. № 351/10 від 22.07.2010

від відповідача: Семенов М.В., дов. від 06.05.2010р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Харківський автогенний завод” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо –металургійна компанія “Запоріжжя” про стягнення 42 378,32 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2010 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.11.2010. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 20.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 08.09.2008 року ТОВ «УГМК «Запоріжжя»та ВАТ «Харківський автогенний завод»укладено договір № 01/08 на виконання підрядних робіт. Відповідно до умов договору замовник зобов’язався замовити, а підрядник зобов’язався прийняти на себе зобов’язання з виконання робіт з монтажу трубопроводів газообразного кисню та газообразної захисної суміші на філії УГМК в Запоріжжі. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 23000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12155,96 грн. пені, 5490,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1732,36 грн. річних відсотків.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов зазначив, що заборгованість за договором 01/08 в розмірі 23000,00 грн. перед позивачем дійсно існує, зазначена заборгованість виникла в зв’язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства. Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначив, що ним не визнаються позовні вимоги в частині стягнення з нього 12155,32 грн. пені, оскільки позивачем порушення строк позовної давності встановлений діючим законодавством до вимог даного правового характеру.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 08.09.2008 року ТОВ «УГМК «Запоріжжя»та ВАТ «Харківський автогенний завод»укладено договір № 01/08 на виконання підрядних робіт.

Відповідно до умов договору замовник зобов’язався замовити, а підрядник зобов’язався прийняти на себе зобов’язання з виконання робіт з монтажу трубопроводів газообразного кисню та газообразної захисної суміші на філії УГМК в Запоріжжі.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов’язався забезпечити своєчасність фінансування виконаних робіт за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору відрядник зобов’язався не менш ніж за 10 днів до початку здійснення робіт надати замовнику та узгодити з ним специфікацію на необхідний для здійснення монтажних робіт металопрокат.

Відповідно до п. 4.1 договору строк виконання робіт становить 22 календарних дні з моменту початку робіт.

Відповідно до п. 5.1 договору загальна вартість робіт по монтажу визначається кошторисною документацією, яка узгоджується з замовником та є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на протязі 5 календарних днів з момента підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання – здачі виконаних робіт.

Позивач зобов’язання за договором виконав належним чином, факт належного виконання позивачем зобов’язань за договором підтверджується актом від 12.12.2008 року на суму 116,89 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін. Акти підписані між сторонами без зауважень щодо якості виконаних робіт. Відповідач повинен був оплатити виконані роботи у строк до 17.12.2008р.. Свої зобовязанння з оплати виконаних робіт відповідачем здійснено частково, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 33000,00 грн.

22.07.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату суми заборгованості в розмірі 33000,00 грн.. Відповіді на претензію відповідачем не надано.

02.08.2010р. відповідачем частково перераховано суму заборгованості в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1535. На день вирішення спору в суді залишок несплаченого основного боргу становить 23000,00 грн..

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання грошових зобов’язань за договором № 01/08 від 08.09.2008р., внаслідок чого суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 23000,00 грн. осевого боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 5490,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 18.12.2008р. по 01.08.2010р.. Такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1732,36 грн. за період з 18.12.2008р. по 01.08.2010р. –1605,70 грн. та за період з 02.08.2010р. по 07.10.2010р. –126,66 грн. підлягають частковому задоволенню внаслідок невірності розрахунку, а саме за період з 18.12.2008р. по 01.08.2010р. –1605,60 грн. та за період з 02.08.2010р. по 07.10.2010р. –124,77 грн., всього 1730,37 грн..

Вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 12155,96 грн., нарахованої за період з 18.12.2008р. по 01.08.2010р. позивач обґрунтовує з посиланням на п. 7.1 договору відповідно до якого, за несвоєчасну оплату за договором у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до с. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В судовому засіданні відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 12155,96 грн. такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача повинні були бути предявляненні у строк до 18.12.2009р.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, ст. 82-84 Господарсько процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо –металургійна компанія “Запоріжжя”, (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-г, ЄДРПОУ 32860987) на користь Відкритого акціонерного товариства “Харківський автогенний завод”, (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, ЄДРПОУ 00204783) суму основного боргу в розмірі 23000,00 грн., суму втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 5490,00 грн., 3% річних в розмірі 1730,37 грн. та судові витрати в розмірі 470,49 грн.. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 27.12.2010р.