Рішення № 13376275, 14.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.10 р. Справа № 22/296(36/291)

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродпереробка”, м.Київ,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау”, м.Донецьк,

про стягнення 7 415,38 грн.

за участю представників:

від позивача: Клюк І.Ж. - довіреність,

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпродпереробка”, м.Київ, звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау”, м.Донецьк, про стягнення 7 415,38 грн., у тому числі 5695,88 грн. основного боргу, 199,46грн. 3% річних, 398,91грн. інфляційних витрат, 1121,13грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №30/05/06 від 30.05.2006р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав претензії вих.№120 від 14.01.2010р., вих.№135 від 08.07.2010р. з підтвердженням їх направлення Відповідачу, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 08.07.2010р., підписаний лише з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродпереробка”, договір №30.05.06 від 30.05.2006 року, видаткові накладні №РН-0001146 від 20.03.2009 року, №РН-0001231 від 25.03.2009 року, №РН-0001270 від 27.03.2009 року, №РН-0001371 від 02.04.2009 року, №РН-0001473 від 08.04.2009 року, №РН-0001512 від 10.04.2009 року, №РН-0001617 від 15.04.2009 року, №РН-0001722 від 22.04.2009 року, №РН-0001844 від 29.04.2009 року, №РН-0001111 від 18.03.2009 року, розрахунок позовних вимог, правоустановчі документи Відповідача.

08.09.2010р. господарський суд м.Києва вирішив передати матеріали даної справи за підсудністю до господарського суду Донецької області, про що виніс відповідну ухвалу.

Дана ухвала залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р.

Ухвалою від 17.11.2010р. дана справа прийнята до провадження суддею господарського суду Донецької області Іванченковою О.М.

В судовому засіданні 14.12.2010р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав правоустановчі документи свого підприємства, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 року по 07.12.2010 року, підписаний лише з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромпереробка”, повторно представив наявні в справі видаткові накладні, а також заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично виправив описку в резолютивній частині позову, підтвердив, що сума основного боргу складає 5699,80грн., зазначив, що фактично Відповідачу було поставлено товару на 6434,55грн., однак, він частково сплатив борг.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, письмового відзиву на позов та витребуваних документів суду не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка міститься в довідці головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві №21-10/4299-1 від 28.07.2010р. та витягу з ЄДРПОУ №21-10.4299-1 від 28.07.2010р., суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

30.05.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпродпереробка” (Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” (Покупець) укладений договір №30/05/06.

Оцінивши зміст даного договору, із якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобов’язувався поставити, а Відповідач (Покупець) – прийняти й оплатити ковбасні вироби в асортименті і кількості, попередньо погоджених між Покупцем і Продавцем.

Пунктом 7 даної угоди строк дії договору визначений як 1 рік з моменту його підписання сторонами. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити дійсний договір за місяць до його закінчення, даний договір автоматично вважається пролонгованим на наступний рік при попередніх умовах.

Оскільки суду не надано доказів ініціювання розірвання або зміни даної угоди сторонами, договір №30/05/06 від 30.05.2006р. є діючим на теперішній час.

Згідно з видатковими накладними №РН-0001146 від 20.03.2009 року, №РН-0001231 від 25.03.2009 року, №РН-0001270 від 27.03.2009 року, №РН-0001371 від 02.04.2009 року, №РН-0001473 від 08.04.2009 року, №РН-0001512 від 10.04.2009 року, №РН-0001617 від 15.04.2009 року, №РН-0001722 від 22.04.2009 року, №РН-0001844 від 29.04.2009 року, №РН-0001111 від 18.03.2009 року, Продавець передав товар загальною вартістю 6 434,55грн. Покупцеві. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на вказаних накладних.

Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до умов пункту 2.5 договору.

Враховуючи ідентичність товару, поставка якого обумовлена умовами спірного правочину, та товару, який фактично передано Відповідачу за наявними в справі первинними документами, суд дійшов висновку, що підставою для здійснення постачання є договір №30/05/06 від 30.05.2006 року.

Наведене в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом, не спростовано.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах умов договору №30/05/06 від 30.05.2006 року. Докази незгоди Відповідача з належністю виконання Продавцем своїх зобов’язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пунктах 5.1, 5.2 договору, Покупець мав оплатити кожну партію поставленої Продавцем продукції протягом п’яти банківських днів з моменту її поставки шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок Продавця або внесення готівки до каси Продавця через уповноваженого представника останнього з використанням прихідно-касового ордеру.

За твердженнями Позивача, Відповідачем поставлений товар оплачено частково. На момент винесення рішення є наявною кредиторська заборгованість по зазначеному договору в сумі 5 699,88грн.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на вказану суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 398,91грн., 3% річних від суми загального боргу складає 199,46грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про те, що задоволенню підлягають інфляційні витрати в сумі 398,91грн., 3% річних в розмірі 188,80грн.

Крім того, у відповідності до норм статті 611 ЦК та пункту 6.1 договору наслідками порушення Відповідачем грошового зобов’язання є сплата пені в розмірі 0,5% від суми отриманого товару за кожен день просрочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи зазначене, суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо невідповідності розрахунку Позивача наведеним вимогам закону. Дані позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 628,96грн.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов договору, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродпереробка”, м.Київ, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау”, м.Донецьк, про стягнення 7 415,38 грн., у тому числі 5699,88 грн. основного боргу, 199,46грн. 3% річних, 398,91грн. інфляційних витрат, 1121,13грн. пені. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” (83058, м.Донецьк, вул.Бессарабська, 27, р/р 26002300476802 в АТБ ТАС-комерцбанк м.Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 34002461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродпереробка” (03151, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 72, р/р 26006301013478 у ВАТ ВТБ відділення ЦКМБ банк „Солом”янський” м.Києва, ЄДРПОУ 20073879) 6916,55грн., у тому числі 5699,88 грн. основного боргу, 188,80грн. 3% річних, 398,91грн. інфляційних витрат, 628,96грн. пені, а також відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4.У судовому засіданні 14.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.

Повний текст рішення підписано 17.12.2010р