Рішення № 13376214, 16.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.10 р. Справа № 6/259

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ведмідь Плюс” м. Донецьк до відповідача: Державного підприємства Донецької виправної колонії №124 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк

про стягнення 26 578 грн. 81 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Луньов С.О – представник по довіреності № 20/2010 від 01.12.2010р.

відповідача – Кригіна Т.М. - представник по довіреності від №14958 від 15.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ведмідь Плюс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Донецької виправної колонії №124 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк, основного боргу за поставлений товар у сумі 21 000 грн., пені у сумі 1 378 грн. 81 коп., та штрафу у сумі 4 200 грн. за договором поставки №12/10 від 12.10.2009р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати за поставлений товар, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворився борг у розмірі 21 000 грн.

Позивач у позовній заяві просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на банківський рахунок відповідача та на все рухоме і нерухоме майно, де б воно не знаходилось. Позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив документально необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому клопотання судом задоволено не було.

Державне підприємство „Підприємство Донецької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№124) у відзиві на позовну заяву вих.№14969 від 15.12.2010р. повідомило суд, що є правонаступником Державного підприємства Донецької виправної колонії №124 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк та позовні вимоги визнає частково – лише на суму основного боргу.

Крім того, відповідач подав суду клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій у зв’язку з тяжким матеріальним становищем підприємства.

Відповідач категорично заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника відповідача, суд –

в с т а н о в и в :

12 жовтня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ведмідь Плюс” м. Донецьк, та Державним підприємством Донецької виправної колонії №124 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк був укладений договір поставки №12/10 згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов’язання поставити товар, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно наказу державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.08.2010р. №281 була змінена назва підприємства відповідача з Державного підприємства Донецької виправної колонії №124 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк на Державне підприємство „Підприємство Донецької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецької області (№124), що підтверджується довідкою №318747 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору у період з 12.10.2009р.-19.11.2009р. по ряду товарним накладним здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 30 800 грн. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: товарні накладні та акт звірки розрахунків станом на 01.10.2010р. і переконав суд у факті поставки товару у адресу відповідача .

Пунктом 5.1 укладеного договору сторони встановили, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування повної вартості товару, що вказана у накладній протягом 14 днів з моменту поставки цього товару. Момент поставки товару вважається дата підписання покупцем накладної на товар.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст. 525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав частково – на суму 9 800 грн. Тому на час пред’явлення позову до суду борг відповідача перед позивачем становить 21 000 грн.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою стороною умов цього договору, винна сторона сплачує іншій усі збитки, які виникли внаслідок цього, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми товару за кожен день прострочення платежу.

Пункт 7.2. договору передбачає, що у разі затримки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а у разі затримки оплати товару більш ніж на 7 днів, покупець сплачує окрім вказаної пені неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20% від суми несплаченого товару.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору №12/10 від 12.10.2009р. і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 1 378 грн. 81 коп. та штрафу у сумі 4 200 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідач не надав доказів, що підтверджують його важке фінансове становище.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ведмідь Плюс” м. Донецьк, до Державного підприємства „Підприємства Донецької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецької області (№124), про стягнення 26 578 грн. 81 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Підприємства Донецької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецької області (№124) (83036 м. Донецьк, квартал, 883, р/р26003310201 у філії АКБ „Енергобанк” м. Донецьк, МФО 377054,ЄДРПОУ 08679942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ведмідь Плюс” ( 83095, м. Донецьк, вул. Вузлова,12 р/р 26008011311401 у ПАТ „Альфа-Банк”, м. Київ, МФО 300346) основний борг за поставлений товар у сумі 21 000 грн., пеню у сумі 1 378 грн. грн. 81 коп., штрафу у сумі 4 200 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 266 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2010р.

Суддя Подколзіна Л.Д.