Постанова № 13373475, 16.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р. справа № 2а-19658/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Мичак О.С.

за участю:

представника позивача Савенко М.Ю.

представника відповідача - Присяжного С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 від 16.07.2010 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 02 липня 2010 року № 4682/23-213/34960163. Даний акт складено за результатами документальної невиїзної перевірки позивача, з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Виват - Пром» в листопаді 2009 року. Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту та до валових витрат в листопаді 2009 року суми з придбання товару при здійсненні нікчемного правочину (угода від 01.06.2009 року № 3-0106/2009), що призвело до заниження ПДВ у періоді з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року у сумі 72757 грн., а також заниження податку на прибуток у сумі 21975 грн. Нікчемність правочину на думку податкового органу випливає з того, що вказана угода не спричинила реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню зазначеної угоди підтверджуються первинними документами. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 від 16.07.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 від 16.07.2010 року прийняті у звязку з порушенням позивачем норм підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив податкові зобовязання з ПДВ та податку на прибуток, оскільки до податкового кредиту та валових витрат віднесені витрати за нікчемною угодою від 01.06.2009 року № 3-0106/2009, що укладена між позивачем та ТОВ «Віват-Пром». Такі висновки зроблені виходячи з того, що зустрічними перевірками встановлено, що ТОВ «Віват-Пром» отримувало ТМЦ від ТОВ «Салана Трейд», яке, в свою чергу, отримало їх у ТОВ «Автокрис». Перевіркою встановлено укладення нікчемних правочинів між ТОВ «Салана Трейд» та ТОВ «Автокрис», оскільки відсутні докази фактичного отримання ТМЦ від ТОВ «Автокрис», директор ТОВ «Автокрис» не має ніякого відношення до діяльності підприємства, загубив свій паспорт на початку 2009р., податкові накладні він не підписував, засновник відбуває покарання, загубив свій паспорт наприкінці 2008р., тобто ТОВ «Автокрис» зареєстроване особою, що не мала намір здійснювати підприємницьку діяльність. ТОВ «Салана Трейд» постановою Господарського суду Донецької області від 02.03.2010р. № 45/29Б визнано банкрутом.

Актом планової виїзної перевірки ТОВ «Віват-Пром» встановлено, що підприємство здійснювало заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту підприємств вигодо набувачів, для чого залучалося ТОВ «Салана Трейд», угоди у відповідності до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними, внаслідок чого не породжують правових наслідків, у ТОВ «Віват-Пром» відсутні обєкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток операції з продажу товарів, придбаних у ТОВ «Салана Трейд». Враховуючи викладене, відповідач вважає, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Благос-Інженірінг» та ТОВ «Віват-Пром» були здійснені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, для отримання позивачем податкової вигоди, що призвело до заниження ПДВ в сумі 72757 грн. та податку на прибуток на суму 90046 грн. Тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.03.2007р., включене до ЄДРПОУ перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Київському районі, як платник податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 02.07.2010 року ДПІ у Київському районі м. Донецька було проведено перевірку ТОВ «Благос Інженірінг» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Виват-Пром» за період листопад 2009 року.

Перевіркою було встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податку на додану вартість у сумі 72757 грн.

Перевіркою встановлено також порушення п. 1.31 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: встановлено заниження податку на прибуток на суму 90046 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 від 16.07.2010 року.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди (договір купівлі-продажу від 01.06.2009 року № 3-0106/2009), що була укладена між позивачем та ТОВ «Виват-Пром». Відповідач вважає, що здійснення позивачем операції з ТОВ «Віват-Пром» мало безтоварний характер. Вказана операція була спрямована на заниження обєкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що дійсно між ТОВ «Виват-Пром» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2009 року № 3-0106/2009 та ТОВ «Благос Інженіріг» (покупець) за яким продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію технічного призначення в кількості та асортименті відповідно до специфікації.

ТОВ «Виват-Пром» видало позивачу видаткову накладну на покупку товару (шафи автоматики в комплекті ZX273-16 та ZA162-10 2 шт.) № 389 від 09.11.2009 року на суму 436542,00 грн., та відповідно податкову накладну № 389 від 09.11.2009 року на вказану суму.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що фактично умови договору поставки купівлі-продажу від 01.06.2009 року № 3-0106/2009 сторонами виконувалися у спірному періоді. Факт поставки ТОВ «Виват-Пром» продукції (шафи автоматики в комплекті ZX273-16 та ZA162-10 - 2 шт.) на загальну суму 436542,00 грн. підтверджується вищевказаними податковою та видатковою накладною, додатками до договору, щодо прийняття товару, товаро-транспортною накладною, виписками банку, щодо проведення розрахунків з ТОВ «Виват-Пром», за спірною угодою.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу з додатками, акт приймання-передачі товару, видаткова та податкова накладна, товаротранспортна накладна, виписки з розрахункового рахунку підприємства, підтверджують виконання договору купівлі-продажу № 3-0106/2009 від 01 червня 2009 року укладеного між позивачем та ТОВ «Виват-Пром», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про те, що операції з придбання та реалізації товару мали безтоварний характер.

Крім того, факт поставки вказаного товару на спірну суму підтверджується актом інвентаризації цінностей на складі ТОВ «Благос Інженірінг» від 31 грудня 2009 року, з якого вбачається наявність на складі позивача вказаного товару. А з акту ж списання матеріалів № СпТ 1103-1 від 11 березня 2010 року вбачається списання вказаного товару зі складу позивача.

Судом також встановлено, що між підприємством позивача та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» укладено договір № 803 від 26 листопада 2009 року на постачання та монтаж придбаного у ТОВ «Виват-Пром» товару (шафи автоматики в комплекті ZX273-16 та ZA162-10 - 2 шт.)

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарської операції з придбання продукції технічного призначення у вигляді шаф автоматики в комплекті ZX273-16 та ZA162-10 - 2 шт., а отже і правомірність внесення позивачем до складу податкового кредиту та складу валових витрат сум з придбання продукції технічного призначення у ТОВ «Виват-Пром».

Суд не приймає посилання відповідача на те, що матеріалами перевірок по ланцюгу постачання ТОВ «Віват-Пром» - ТОВ «Солана Трейд» - ТОВ «Автокрис» встановлено укладання правочинів без мети настання реальних наслідків, оскільки з актів перевірки не вбачається, що податковим органом були досліджені будь-які первинні документи ТОВ «Солана-Трейд» і ТОВ «Автокрис», так як ці підприємства за юридичною адресою не знаходились, а в судовому засіданні не підтверджено доводи про відсутність поставки товарів.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Як встановлено судом, ТОВ «Віват-Пром» під час здійснення операцій з продажу ТМЦ та складення первинних документів було зареєстровано як юридична особа.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Віват-Пром» на час здійснення господарських операцій було юридичною особою, і як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З наведених норм вбачається, що неможливість перевірки первинних документів контрагентів продавця ТОВ «Виват-Пром» та відсутність на підприємстві контрагента основних засобів трудових ресурсів не є підставою визнання угоди нікчемною. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вказаної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Для повного захисту прав позивача, та з урахуванням вимог ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача шляхом визнання оспорюваних податкових повідомлень-рішень недійсними.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 прийняті Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька 16.07.2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

< Список >

Суддя Галатіна О.О.