Постанова № 13373357, 17.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.12.10 Справа №2а-10824/10/8/0170

(11:49год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіКушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»

до Територіальної державної інспекції праці в АРК Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю

про визнання протиправним та скасування припису відповідача №01-04-24/580 від 27.05.10р.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриднєв Вячеслав Вікторович, витяг з наказу №1-«К» від 29.09.08р.;

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач - Приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача - Територіальної державної інспекції праці в АРК Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю про визнання протиправним та скасування припису Територіальної державної інспекції праці в АРК Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю №01-04-24/580 від 27.05.10р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, посадовою особою Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю при проведенні перевірки позивача порушено порядок її організації і проведення, який встановлено нормами Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003р. N 50, Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 року N 72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003р. за N 432/7753. Зокрема, позивач зазначає, що спірний припис винесений на підставі акту перевірки, який складено без відвідування підприємства, надання службового посвідчення та інших документів. Також позивач зазначає, що висновки за актом перевірки про те, що позивачем не нараховувалась заробітна плата з 2008 року, не відповідають дійсності.

Позивач зазначив, що фізичні особи, що виконували роботу на підставі укладених з позивачем цивільно-правових договорів, про яких йдеться у акті перевірки №01-04-24/696-580 від 27.05.10р. та приписі №01-04-24/580 від 27.05.10р. не були працівниками підприємства позивача, а були контрагентами позивача за договорами про надання послуг, саме тому трудові договори з цими особами не укладалися та відповідно заробітна плата не сплачувалася. Позивач також зазначив, що посилання відповідача у акті перевірки №01-04-24/696-580 від 27.05.10р. на те, що у позивача відсутні у повному обсязі первинні документи, не відповідає дійсності. В обґрунтування вищенаведеного позивач посилається на те, що у листопаді 2009р. Красноперекопською ОДПІ була проведена перевірка Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим», за наслідками якої порушень у веденні бухгалтерського обліку не виявлено.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.08.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.09.2010р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису.

У судове засідання, що відбулося 22.10.10р., позивач надав письмові пояснення до адміністративного позову, у яких зазначив, що відповідачем у порушення ч. 1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перевірка була здійснена не на підприємстві позивача, а у приміщенні Красноперекопської райдержадміністрації. Позивач зазначає, що особа, яка здійснювала перевірку, документи для проведення перевірки не просила, а відповідно документи підприємства не були досліджені. Зустріч, а не перевірка, заступника директора підприємства з посадовою особою відповідача ОСОБА_3 проходила в будівлі Красноперекопської райдержадміністрації під сходами. Позивач також зазначив, що державний інспектор праці ОСОБА_3 не залишила запис в журналі перевірок тому, що перевірка взагалі не проводилася. Позивач також зазначив, що державний інспектор праці ОСОБА_3 у порушення ч.12 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не тільки вийшла за межі питань, які просила перевірити Красноперекопська міжрайонна прокуратура, а також здійснила перевірку без посвідчення (направлення) на проведення державного надзору (контролю). Крім того у порушення ч.3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ОСОБА_3 не представила позивачу копію листа Красноперекопської міжрайонної прокуратури та не ознайомила з цим листом позивача взагалі. Позивач також зазначає, що у порушення вимог вищенаведеного Закону державний інспектор праці ОСОБА_3 не представила позивачу наказ на проведення перевірки та посвідчення (направлення), крім того службове посвідчення ОСОБА_3 є недійсним, тому що вказана посада на момент перевірки не відповідає займаній посаді.

У судове засідання, що відбулося 17.11.10р., відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що перевірку проведено за вимогою Красноперекопської міжрайонної прокуратури у межах встановлених Положенням №50 і Порядком №72 повноважень. Відповідач також зазначив, що органи державної інспекції праці у своїй діяльності застосовують Конвенцію Міжнародної організації праці 1947 року №81 про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифіковану Законом України від 08.09.2004 року № 1985- IV, а деякі положення Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року N 877-V (зокрема, частини 11, 12 ст. 4, ч. 4 ст. 5, абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 6, частини 1-5 статті 7 цього Закону) вказаній Конвенції не відповідають, тому відповідачем не застосовуються. Відповідач у запереченнях на позов також зазначив, що заступником директора ПП «ПК «Агрокрим» ОСОБА_6 були надані документи для перевірки, про відсутність деяких документів було вказано у акті перевірки. Також було зазначено, що ПП «ПК «Агрокрим» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, яка є домашньою адресою директора підприємства Гріднєва В.В., тому за домовленістю із заступником директора ОСОБА_6, якій було видано довіреність на виконання представницьких функцій у всіх організаціях та установах з усіх питань, повязаних з господарською діяльністю ПП «ПК «Агрокрим», перевірку було проведено у приміщенні Красноперекопської райдержадміністрації за столом для відвідувачів. Згідно із поясненнями державного інспектора праці ОСОБА_3 нею було пред'явлене службове посвідчення, Положення про Держнаглядпраці Положення ТДІП в АРК, печатку та доручення Красноперекопської міжрайонної прокуратури. ОСОБА_3 були вивчені надані ОСОБА_6 документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, отримані потрібні письмові пояснення. За результатами вивчення документів було встановлено порушення ст.43 Конституції України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України. Заборгованість із виплати заробітної плати на момент перевірки складала 45,0 тис.грн., що також підтверджено відповідною інформацією Управління Пенсійного фонду України у м.Красноперекопськ Автономної Республіки Крим. Також було встановлено, що заробітна плата директору підприємства Гріднєву В.В. та заступнику підприємства ОСОБА_6. не нараховувалася з 2008 року, про що ОСОБА_6 дала письмові пояснення та зазначила, що ненарахування заробітної плати пов'язано з відсутністю коштів. Встановлено, що у порушення ст.ст.21, 24 КЗПП України на підприємстві мали місце 12 випадків необґрунтованого застосування цивільно-правових договорів при наборі працівників з охорони об'єкту зернотоку ПП «ПК «Агрокрим». Згідно із штатним розписом на 2009 рік ПП «ПК «Агрокрим» посади начальника охорони, заступника начальника охорони, охоронців, майстра змін, робочих є штатними одиницями підприємства.

Відповідачем також у запереченнях на позов було зазначено, що згідно із довідкою про рух грошових коштів ПП «ПК «Агрокрим» на рахунку підприємства були грошові кошти у сумі 405,2 тис.грн., на заробітну плату кошти не направлялися. Оскільки на ПП «ПК «Агрокрим» не ведуться відомості виплати заробітної плати, тому державним інспектором праці ОСОБА_3 було зроблено висновок, що первинна бухгалтерська документація у повному обсязі не ведеться.

У судовому засіданні, що відбулося 17.11.10р., у якості свідка була допитана ОСОБА_3 - державний інспектор праці.

У судовому засіданні, що відбулося 08.12.10р., у якості свідка була допитана ОСОБА_6 заступник директора ПП «ПК «Агрокрим».

Позивачем у судове засідання 17.12.10р. були надані письмові пояснення, у яких зазначено, що при складанні акту перевірки інспектор праці ОСОБА_3 отримала відомості щодо руху грошових коштів по розрахунковому рахунку підприємства позивача з матеріалів справи Красноперекопської міжрайонної прокуратури. Вищенаведені відомості були надані позивачем у вигляді довідки від 05.03.10р. на офіційний запит прокуратури від 25.02.10р. Позивач зазначив, що ніяких відомостей про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку ПП «ПК «Агрокрим» під час проведення перевірки 26.05.10р. позивачем інспектору праці ОСОБА_3 не надавалося.

У судовому засіданні, що відбулося 17.12.10р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим» є юридичною особою, ідентифікаційний код 30933340 (а.с.30,31).

Головному державному інспектору з праці ОСОБА_3 направлено лист від 26.05.2010 року вих. №2385 за підписом виконуючого обов'язки Красноперекопського міжрайонного прокурора Д.М. Шмельова, в якому останній просив провести перевірку дотримання вимог трудового законодавства ПП «Продовольча компанія «Агрокрим» і повідомити про результати її проведення, у зв'язку із проведенням прокуратурою перевірки в порядку ст. 97 КПК України (а.с.196).

Державним інспектором з праці ОСОБА_3 проведено перевірку додержання ПП «Продовольча компанія «Агрокрим» законодавства про працю і загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за її результатами складено акт від 27.05.2010 року №01-04-24/696-580 (а.с.9).

За висновками даного акту встановлено, що у порушення ст. 43 Конституції України, ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата директору підприємства Грідневу В.В. і ОСОБА_6 не нараховувалась з 2008 року, на день проведення перевірки кінцева сума заборгованості не нарахована; в порушення ст. ст. 21, 22, 23, 24 КЗпП України в ході проведення перевірки був встановлений факт 12 випадків необґрунтованого застосування цивільно-правових договорів при організованому наборі робітників по охороні об'єкту зернотоку; сума заборгованості перед звільненими працівниками становить 11,9 тис. грн., що є порушенням ст. 116 КЗпП України; первинна бухгалтерська документація на підприємстві у повному обсязі не ведеться, перевірити правильність нарахування, виплати заробітної плати, у тому числі за період щорічних відпусток, не видається можливим.

На підставі даного акту складено припис від 27.05.2010 року №01-04-24/580, згідно із яким позивача зобовязано привести у відповідність до вимог ст. 43 Конституції України, ст.115 КЗпП України, ст. ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці" нарахування і виплату заробітної плати (строк - щомісячно); донарахувати заробітну плату, скласти графік щомісячного її погашення (строк - до 27.06.2010 року); негайно погасити заборгованість перед звільненими працівниками, розрахунок проводити у день звільнення (строк - до 27.06.2010 року); не допускати необґрунтованого застосування цивільно-правових договорів. У випадках коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника трудовий договір може бути укладено з урахуванням вимог ст. 23 КЗпП України (а.с.10).

Судом зясовано, що позивачем 04.06.10р. отримані вищенаведені акт та припис, після чого позивачем направлено на адресу відповідача та Міжрайонної прокуратури м. Красноперекопська заперечення по акту перевірки (а.с.206).

У відповіді на скаргу (вих. №03/1845 від 29.06.10р.) позивачу повідомлялося, що оскільки перевіркою були встановлені порушення законодавства про працю ОСОБА_3 було видано припис про їх усунення. Згідно із вищезазначеним протиправність дій головного державного інспектора праці ОСОБА_3 не підтверджено, підстави для скасування припису від 27.05.10р. №01-04-24/696-580 відсутні (а.с.212-213).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників сторін та свідків, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно визнання протиправним та скасування спірного припису, суд зобовязаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особини зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. п. 1, 4, 6, 9 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003р. N 50 (далі Положення №50), Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України і підпорядковується йому; відповідно до покладених на нього завдань Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що Держнаглядпраці та його територіальні державні інспекції праці є органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю на підставі норм нижчезазначених законів України.

Так, статтею 259 КЗпП України визначено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 35 Закону України “Про оплату праці” зазначено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють Міністерство праці України та його органи.

Водночас, спеціальним законом, який передбачає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України від 05.04.2007року №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі Закон N 877).

Суд зазначає, що саме Законом N 877 встановлений порядок реалізації владних повноважень, наданих Територіальній державній інспекції праці в АР Крим та її посадовим особам загальними законами, а саме: Кодексом законів про працю України, Законом України “Про оплату праці”, тощо.

Судом встановлено, що відповідач у своїй діяльності також керуються Конвенцією міжнародної організації праці 1947 року № 81 про інспекцію праці у промисловості і торгівлі (далі Конвенція), ратифікованою Законом України від 08.09.2004року № 1985-IV; Положенням №50 та Порядком проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 року N 72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003р. за N 432/7753 (далі Порядок №72).

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Суд зазначає, що дійсно, згідно з українським законодавством виконання міжнародного договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, передбачає його пріоритет перед національним законом та іншими актами законодавства, крім Конституції України.

Однак, суд підкреслює, що Конвенція встановлює право інспекції праці та її персоналу здійснювати інспекційне відвідування підприємств, а Закон N 877-V визначає порядок реалізації зазначеного права.

Суд зауважує, що відносини, що виникають під час здійснення державного нагляду (контролю) Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим не відносяться до відносин, на які дія Закону N 877-V не поширюється.

Отже, суд зауважує, що Закон N 877 не суперечить Конвенції.

Суд також зазначає, що необхідність дотримання субєктами владних повноважень норм Закону N 877 з іншого боку є гарантією прав субєкта господарювання від проведення стосовно нього перевірок неповноважними особами. Тому відповідач при проведенні перевірок зобовязаний керуватися як Конвенцією, так і Законом N 877.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що посадові особи Територіальної державної інспекціїпраці в АР Крим мали право здійснювати дії, передбачені ст.12 Конвенції, за умови наявності відповідних документів, що засвідчують їхні повноваження.

Таким чином, Положення №50 та Порядок №72 можуть застосовуватися відповідачами лише в частині, яка не суперечить Закону N 877.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України №877 на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №877 у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону №877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 12 ст. 4 Закону України №877 перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності).

Під час розгляду справи суду стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2010р. у справі №2а-7788/10/4/0170 за позовом Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" доТериторіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю,Державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_3про визнання протиправними дій адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_3 щодо складення акту перевірки №01-04-24/696-580 від 27.05.2010 року і винесення припису №01-04-24/580 від 27.05.2010 року. Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2010р. у справі №2а-7788/10/4/0170 набрала законної сили (а.с.147-150).

Суд вважає за необхідне зазначити, що предметом позову (з урахуванням уточнення) у справі №2а-7788/10/4/0170 є визнання протиправними дій Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю в частині складення акту перевірки №01-04-24/696-580 від 27.05.2010 року і винесення припису №01-04-24/580 від 27.05.2010 року. При цьому суд звертає у вагу, що предметом спору у дійсній справі є визнання протиправним та скасування припису №01-04-24/580 від 27.05.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2010р. у справі №2а-788/10/4/0170, зазначено, що Державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_3 було порушено порядок проведення перевірки 27.05.2010 року. У вищенаведеній постанові також зазначалося, що судом встановлено, що Державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_3 проведено перевірку додержання законодавства про працю взагалі, без зазначення конкретних питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу. Отже, в порушення ст. 6 Закону України №877 Державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_3 питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки, не встановлені та не дотримано приписів цієї статті щодо підстав проведення позапланового заходу. У постанові також зазначено, що суд дійшов висновку, що Державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” не дотримано порядок проведення перевірки позивача, так:

- Державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_3 проведено перевірку за відсутності підстав, визначених Законом №877;

- Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю не видано наказ для здійснення позапланового заходу з зазначенням питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення такої перевірки;

- відповідачами не оформлені посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки.

Враховуючи преюдиціальне значення вищенаведеного судового рішення, яким встановлені певні факти та обставини щодо порушень з боку відповідача порядку проведення перевірки 27.05.2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.05.2010року №01-04-24/696-580, який став підставою для прийняття спірного припису, суд вважає, що такі факти та обставини не потребують повторного доказування при розгляді цієї справи, тому суд посилається на зазначені факти та обставини, як на встановлені судом при розгляді іншої адміністративної справи.

Суд звертає увагу, що для відповідача належним доказом вчинення позивачем правопорушення є акт перевірки, на підставі якого й складається припис.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням законом, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про те, що акт перевірки від 27.05.2010року №01-04-24/696-580 не може вважатися як належний доказ вчинення позивачем порушень, про які йдеться у самому акті.

Суд також звертає увагу на те, що під час розгляду адміністративної справи судом досліджено службове посвідчення ОСОБА_3 №14 від 19.02.02р. та зясовано, що у наведеному посвідченні зазначено, що ОСОБА_3 є головним фахівцем Державної інспекції праці (а.с.172), тоді як такі відомості не відповідають дійсності виходячи з наступного.

До матеріалів справи долучено копію Журналу реєстрації видачі співробітникам інспекції посвідчень, печаток (а.с.173-175), де зазначено що за період роботи ОСОБА_3 посвідчення їй видавалося двічі, а саме:19.02.02р. та 02.11.10р.

Судом зясовано, що на підставі наказу Начальника інспекції Головного Державного інспектора праці АРК №5-к від 19.02.02р. ОСОБА_3 прийнято на роботу на конкурсній основі головним фахівцем-державним інспектором праці (в районах АРК) з 19.02.02р. (а.с.189).

Згідно наказу начальника інспекції Головного Державного інспектора праці АРК №29-К від 10.08.06р. ОСОБА_3, головному фахівцю-державному інспектору праці відділу контролю за додержанням законодавства про працю№2, змінено найменування посади на головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства про працю №2 (а.с.188).

І лише 02.11.10р. ОСОБА_3 видано посвідчення №117, в якому зазначено, що вона займає посаду головного державного інспектора праці (а.с.160).

Таким чином судом встановлено, що під час проведення перевірки посвідчення ОСОБА_3 №14 від 19.02.02р., в якому було вказане найменування посади - головний фахівець Державної інспекції праці містило відомості, які не відповідають фактичним обставинам, оскільки таке найменування не відповідало як відомостям з наказу відповідача №5-к від 19.02.02р., так і дійсності, адже станом на час проведення перевірки 27.05.2010р. ОСОБА_3 не займала посади головного фахівця Державної інспекції праці, оскільки найменування її посади станом на 27.05.2010р. було - головний державний інспектор праці відділу контролю за додержанням законодавства про працю №2, тоді як в акті перевірки посада ОСОБА_3 взагалі зазначена як державний інспектор праці.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні, що відбулося 17.11.10р., у якості свідка була допитана ОСОБА_3 - державний інспектор праці. ОСОБА_3 пояснила суду, що нею було проведено первісну перевірку позивача на підставі доручення Красноперекопської міжрайонної прокуратури, яке державному інспектору праці ОСОБА_3 особисто вручено помічником прокурора Янушко 23 або 24 травня 2010р. Це доручення не було зареєстровано в органі, в якому працює свідок. Про вищенаведене доручення Красноперекопської міжрайонної прокуратури державний інспектор праці ОСОБА_3 повідомила начальника відділу дотримання законодавства про працю Територіальної державної інспекції праці у телефонному режимі, від якого отримала усне погодження на проведення позапланової перевірки. ОСОБА_3 повідомила суду, що направлення на проведення перевірки не передбачено документами, якими державний інспектор праці керується при проведенні перевірки, а саме: Положенням, яке затверджено Держінспекцією праці, Міжнародною конвенцією, яка має пріоритет над Законом.

ОСОБА_3 також повідомила суду, що 23.05.10р. або 24.05.10р. по мобільному телефону повідомила заступника директора Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим» ОСОБА_6 про проведення перевірки, також пояснила, що письмового повідомлення про проведення перевірки не видавалося. ОСОБА_3 пояснила суду, що вважає достатнім усного повідомлення про проведення перевірки. ОСОБА_6 сказала ОСОБА_3, що принесе всі документи в будівлю міськради, де знаходиться робочий стіл ОСОБА_3 для приймання громадян. ОСОБА_3 пояснила, що на перевірку за юридичною адресою позивача не виїжджала тому, що юридичною Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим» є домашня адреса, тоді як державні інспектора праці не виїжджають по домашнім адресам. Крім того, ОСОБА_3 повідомила 23.05.10р. або 24.05.10р. по мобільному телефону саме директора Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим» Гриднєва В.В. про проведення перевірки, який пояснив, що всіма справами займається ОСОБА_6

Також ОСОБА_3 пояснила, що вона оглянула довіреність, що видана ОСОБА_6 від Гриднєва В.В. на виконання представницьких функцій у всіх органах та установах зі всіх питань, що повязані з господарською діяльністю Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим». ОСОБА_6 принесла з собою ксерокопії цивільно-правових угод 12 штук, ксерокопії оборотного сальдо всіх відомостей по нарахуванню та виплатах заробітної плати, надала письмові пояснення про те, що сума заборгованості перед двома працівниками не нарахована. Під час проведення перевірки виявлені порушення чинного законодавства, а саме: заборгованість з заробітної плати, що підтверджується письмовими поясненнями заступника директора Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим» ОСОБА_6 ОСОБА_3 також пояснила, що нею іпд час перевірки направлено запит в Управління ПФ у м. Красноперекопськ АРК а згідно відповіді з ПФУ та відомостей про виплату заробітної плати на звільнених працівників не було підписів цих працівників про отримання заробітної плати.

Не нарахування та невиплата заробітної плати директору ПП Продовольча компанія «Агрокрим» та його заступнику, на думку ОСОБА_3, підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_6, ненаданням розрахунково-платіжних відомостей та відповіддю з ПФУ. Згідно копії штатного розкладу за 2009-2010р.р. посади начальника та заступника начальника охорони були передбачені в штатному розкладі, однак цих працівників прийняли на роботу не як працівників за штатом, а на підставі цивільно-правових договорів без соціального пакету, що порушує ст.ст. 21, 22, 23, 24 КЗпП України, тобто працівники повинні бути прийняті на роботу на підставі наказів про прийом на роботу, тоді як у даному випадку було організовано прийняття працівників (12 осіб одночасно на охорону одного обєкту) на підставі цивільно-правових договорів. Свідок зазначив, що ця робота з охорони обєкта повязана з небезпечними умовами праці та передбачає підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку. Свідок вважає, що в даному випадку позивачем здійснено організоване приймання на роботу тому, що угод було 12 та на один обєкт (охорона). ОСОБА_3 також пояснила суду, що в м.Красноперекопську у неї службового кабінету немає, стіл для приймання знаходиться в фойє міськради, де й були оглянути копії цивільно-правових угод у кількості 12 штук, які укладені між позивачем та фізичними особами в жовтні або листопаді 2009р.

У судовому засіданні, що відбулося 08.12.10р., у якості свідка була допитана ОСОБА_6 заступник директора ПП «ПК «Агрокрим», яка пояснила наступне. 26.05.09р. їй подзвонила жінка на мобільний телефон, представилася інспектором праці з питання проведення перевірки за скаргою про виплату заробітної плати, прізвище не називала. ОСОБА_6 займала посаду заступника директора ПП «ПК «Агрокрим», та всі питання переадресувала директору. Жінка запросила ОСОБА_6 в фойє виконкому Красноперекопської міської ради (героїв Перекопу 1 в м. Красноперекопську). ОСОБА_6 прийшла у той же день, тобто 26.05.09р. Під сходами в фойє на 1 поверху стояв стіл для відвідувачів для заповнення бланків громадянами, спеціально облаштованого кабінету не було. Жінка сказала, що їй необхідно перевірити документи, не конкретизувала які. ОСОБА_6 повідомила, що всі документи у директора, зокрема по бухгалтерії підприємства та по банку, пояснила що не може допомогти, та надала мобільний телефон директора. Жінка не надала службове посвідчення та направлення на перевірку. Вона стала залякувати ОСОБА_6, що ОСОБА_6 повинна дати довідку з поясненнями з питання несплати заробітної плати. ОСОБА_6 почала телефонувати директору, але звязку з ним не було. ОСОБА_6 пояснила суду, що жінка змусила її надати письмові пояснення з приводу несплати заробітної плати директору та заступнику директора. Вечором ОСОБА_6 додзвонилася директору, який повідомив, що ОСОБА_6 некомпетентна надавати пояснення з питань виплати заробітної плати, тому ОСОБА_6 того ж вечора 26.05.2010р. зателефонувала жінці, яка запрошувала її з питання проведення перевірки, та пояснила, що бажає забрати в неї письмові пояснення. Вони домовилися зустрітися вранці 27.05.2010р. о 09:00год. в будівлі виконкому. ОСОБА_6 прийшла, але жінки не було. ОСОБА_6 очікувала жінку приблизно дві години, а коли жінка прийшла, то намагалася вручити ОСОБА_6 акт про проведення перевірки ПП «ПК «Агрокрим», та просила ознайомитися з актом та підписати його. ОСОБА_6 відмовилася від ознайомлення з актом перевірки та відмовилася від підписання цього акту, пояснивши, що вона не уповноважена особа. При цьому ОСОБА_6 запропонувала надіслати цей акт поштою. Жінка пояснила, що прокурор м. Красноперекопська зобовязав її надати акт перевірки, а письмові пояснення ОСОБА_6 від 26.05.10р. вона забула вдома. Протягом 10 днів після отримання акту, це відбулося 04.06.09р., був отриманий акт перевірки, а саме на шостий день подачі заперечень ОСОБА_3 та прокурору. З питання вказівки в письмових поясненнях 26.05.09р. про те, що заборгованість перед працівниками (12 осіб) складає 11,9 тис.грн., ОСОБА_6 пояснила суду, що ця фраза була написана нею під диктування ОСОБА_3. ОСОБА_6 пояснила, що все викладене у її письмових поясненнях не відповідає дійсності, ніякої перевірки не відбувалося, вона не уповноважена особа ПП «ПК «Агрокрим». Також ОСОБА_6 пояснила суду, що ОСОБА_3 не запитувала її про можливість прийти на підприємство позивача та провести перевірку на підприємстві за місцем реєстрації підприємства.

Під час розгляду справи судом зясовано, що для охорони обєкта зерновідтоку, що розміщений за адресою: Краноперекопський район с. Ішунь, вул. Октябрьська 50, 55 між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_11 начальник охорони; ОСОБА_12 заступник начальник охорони; охоронники - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 були укладені «Трудові угоди» (а.с.92-103).

Судом зясовано, що акт перевірки №01-04-24/696-580 від 27.05.10р. не містить посилання на вищенаведені договори, а саме в акті перевірки не вказано назви укладених угод, дати їх укладення, осіб, з якими ці угоди були укладені тощо, з чого суд прийшов до висновку, що ці договори не були досліджені при перевірці.

Судом під час розгляду справи досліджені вищенаведені договори та встановлено, що ці договори містять всі суттєві умови. Предметом цих договорів є охорона обєкту ТОК с.Ішунь, порядок оплати передбачений п.2 вищенаведених договорів. Згідно п.п. 2.2 п. 2 цих договорів оплата проводиться не пізніше семи днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що до вищенаведених договорів були складені та підписані обома сторонами акти приймання робіт (а.с.92-103).

Судом встановлено, що трудові договори у кількості 12 штук між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_11 начальник охорони; ОСОБА_12 заступник начальник охорони; охоронники - ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_19, були укладені 01.11.2009р., а акти приймання робіт по ним складені 30.11.2009р.

Судом встановлено, що трудові договори у кількості 12 штук між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_11 начальник охорони; ОСОБА_12 заступник начальник охорони; охоронники - ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22 були укладені 01.12.2009р., а акти приймання робіт по ним складені 31.12.2009р.

Однак ці факти не знайшли свого відображення в акті перевірки.

Аналізуючи зміст укладених між позивачем та фізичними особами трудових угод та надаючи юридичну оцінку укладеним угодам судом встановлено наступне.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) роботодавці визначені страхувальниками для застрахованих осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, і є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно частини першої статті 11 Закону застрахованими особами визначені громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з чинним законодавством виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема, на підставі цивільно-правового договору.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцем зазначену послугу.

Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає плату за договором про надання послуг. Згідно наведеної статті, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому суд зауважує, що назва укладених угод, як і їх форма, не свідчить про їх правову природу, тому відмінність між трудовою угодою та цивільно-правовою угодою в спірних правовідносинах полягає в наступному:

-предметом укладених угод є надання конкретної послуги - охорона обєкту ТОК с.Ішунь, отже відмінність полягає в характері роботи, яка надається за трудовою угодою та цивільно-правовим договором;

-в результаті наданої послуги за цивільно-правовою угодою складається акт приймання робіт, тоді як за трудовим договором складання такого акту не передбачено;

-оформлення працівників в штат підприємства за цивільно-правовим договором не здійснюється, отже табель обліку робочого часу на таких осіб не ведеться, що і мало місце в даній справі;

-нарахування заробітної плати при виконанні цивільно-правових угод не відбувається, тоді як виплачується винагорода, передбачена домовленістю сторін за договором, а отже і нарахування на заробітну плату не здійснюються, передбачено нарахування, зокрема, страхових внесків до Пенсійного фонду України на винагороду за виконану роботу (послугу).

Отже суд прийшов до висновку, що за характером здійснюваної роботи, за порядком оплати наданої послуги та оформленням результатів укладених угод, а отже за своєю правовою природою, трудові угоди, укладені між ПП «ПК «Агрокрим» та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 є цивільно-правовими договорами про надання послуг.

При цьому суд вважає, що відповідачем в ході перевірки не було досліджено ані змісту ані правової природи укладених договорів, відтак відповідач допустив помилку, вважаючи укладені угоди трудовими, виходячи лише з їх назви.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_3 про те, що позивач за наявності вакантних посад працівників з охорони здійснював організований набір працівників за цивільно-правовими угодами без соціального пакету, що порушує ст.ст. 21, 22, 23, 24 КЗпП України. Незважаючи на те, що частково показання свідка спростовують власні висновки акту перевірки про те, що укладені угоди між позивачем та фізичними особами фактично були не трудовими, а цивільно-правовими, свідок в обгрунтування свого твердження про неможливість укладення цивільно-правових угод на надання послуг за наявності на підприємстві вакансій працівників, які б могли виконувати функції з охорони зернотоку за трудовими угодами, не послався на норму закону, як встановлювала таку заборону, відтак роботодавець не має обовязку в будь-якому випадку здійснювати оформлення трудових договорів за наявності вакансій за штатом осіб, які б могли виконувати функції з охорони зернотоку, а не укласти цивільно-правовий договір з надання такої послуги як охорона зернотоку на певний період часу.

Щодо висновків відповідача про порушення при нарахуванні та виплаті заробітної плати працівникам підприємства судом встановлено наступне.

Підчас розгляду справи позивачем надані суду докази нарахування заступнику директора та директору ПП «ПК «Агрокрим» заробітної плати за 2008р. (директору 36000грн., заступнику директора 24000грн.) та за 2009-2010р. в 2010р. (директору 8400рн., заступнику директора 8400грн.), зокрема журнал-ордер та відомість по рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі», наказ №2 від 03.05.2010р. «Про донарахування заробітної плати», згідно з яким наказано донарахувати заробітну плату за 2009 та 2010 роки директор та заступнику директора ПП «ПК «Агрокрим» із розрахунку мінімальної заробітної плати та наказ №3 від 03.05.2010р. «Про розмір заробітної плати» про донарахування заробітної плати директору та заступнику директора за 2009 рік із розрахунку 450 грн. на місяць та за 2010 рік із розрахунку 600 грн. на місяць (а.с.65-67, 81-82).

Судом зясовано, що у 2009 році заробітна плата директору та заступнику директора не нараховувалася у звязку із простоєм та періодичною відсутністю господарської діяльності, про що свідчить витяг з наказу № 2 від 03.05.10р. та журнал-ордер та відомості по рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» за 2010р. (а.с.67, 81). Вищенаведене також підтверджується табелями обліку робочого часу ПП «ПК «Агрокрим» (а.с.155-157).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки від 27.05.2010 року №01-04-24/696-580 зазначено, що директору та заступнику директора ПП «ПК «Агрокрим» з 2008р. заробітна плата не нараховувалася, та на день проведення перевірки кінцева сума заборгованості не нараховувалася.

Таким чином суд прийшов до висновку, що вищенаведені документи (накази, журнали-ордери та відомості з нарахування та виплати заробітної плати) не були досліджені відповідачем під час проведення перевірки та акт перевірки не містить посилань на ці документи.

Відповідач у запереченнях на позов також зазначив, що заступником директора ПП «ПК «Агрокрим» ОСОБА_6 були надані документи для перевірки, про відсутність деяких документів було вказано в акті перевірки.

Суд зазначає, що вищенаведене твердження відповідача не знайшло своє відображення в акті перевірки. Акт перевірки не містить посилань на відсутність будь-яких конкретно визначених документів або переліку документів, які були досліджені.

Відповідачем у запереченнях на позов було зазначено, що згідно із довідкою про рух грошових коштів ПП «ПК «Агрокрим» на рахунку підприємства були грошові кошти у сумі 405,2 тис.грн., на заробітну плату кошти не направлялися. Оскільки на ПП «ПК «Агрокрим» не ведуться відомості виплати заробітної плати, тому державним інспектором праці ОСОБА_3 було зроблено висновок, що первинна бухгалтерська документація у повному обсязі не ведеться.

Позивач зазначив, що ніяких відомостей про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку ПП «ПК «Агрокрим» під час проведення перевірки 26.05.10р. позивачем інспектору праці ОСОБА_3 не надавалося.

Судом для повного та всебічного розгляду справи ухвалами суду про витребування доказів від 20.11.10р. та від 17.11.10р. було витребувано від відповідача копію довідки про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку позивача про наявність грошових коштів у сумі 405,2 тис. грн., про що зазначено в акті перевірки. Під час розгляду справи відповідачем довідки про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку позивача про наявність грошових коштів у сумі 405,2 тис. грн. суду не надано, повідомлено про те, що всі матеріали перевірки були направлені до прокуратури.

Судом вжиті заходи щодо витребування для дослідження судом копії довідки про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку позивача про наявність грошових коштів у сумі 405,2 тис. грн. у Красноперекопського міжрайонного прокурора та в Красноперекопському міськрайонному суді, до якого передані матеріали кримінальної справи, в яких за твердженням прокурора знаходяться всі матеріали перевірки, однак Красноперекопським міськрайонним судом такої довідки не надано та про її наявність в матеріалах кримінальної справи не повідомлено.

Суд вважає, що відповідачем не доведено, що така довідка була досліджена відповідачем під час перевірки. Тоді як позивачем навпаки представлено суду довідка про рух грошових коштів від 05.03.10р. вих. №05-1/03-2010р. (а.с.221), яка була направлена позивачем Красноперекопському міжрайонному прокурору та згідно якої рух грошових коштів по підприємству за період з листопада 2009 по січень 2010 року за Кредитом складає 56706,80грн, за Дебетом 301873,99грн., отже ця довідка є іншою довідкою, ніж та, що була вказана в акті перевірки, оскільки довідки про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку позивача про наявність грошових коштів у сумі 405,2 тис. грн..

Суд також звертає увагу на те, що в акті перевірки у якості доказів вчинення позивачем правопорушення є вказівки на штатний розклад 2009р. та письмові пояснення заступника директора ПП «ПК «Агрокрим» ОСОБА_6.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки на штатний розклад 2009р., суд зазначає, що відповідачем не прийнято до уваги те, що згідно наказу №3 від 23.01.09р. «Про внесення змін в штатний розклад», у звязку із укладенням договору купівлі-продажу №0204 від 22.01.09р. та враховуючи відсутність в необхідності в додаткових штатних одиницях внесені зміни в затверджений наказом №2 від 05.01.09р. штатний розклад, а саме: виключено зі штатного розкладу всі посади, окрім посад директора та заступника директора; затверджено штатний розклад підприємства з 23.01.09р. (а.с121,122).

Що стосується посилання в акті перевірки на письмові пояснення заступника директора ПП «ПК «Агрокрим» ОСОБА_6, суд, з урахуванням пояснень свідків, критично ставиться до таких пояснень, крім того вони не знайшли документального підтвердження під час розгляду справи.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки від 27.05.2010 року №01-04-24/696-580, не відповідають дійсності та не підтвердилися під час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що на підставі акту перевірки від 27.05.2010 року №01-04-24/696-580 і було складено оскаржуваний припис, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваного припису.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а припис Територіальної державної інспекції праці в АРК Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю №01-04-24/580 від 27.05.10р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України в порядку ч.1 ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 24.12.2010року.

Керуючись ст. ст. 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в АРК Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю №01-04-24/580 від 27.05.10р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.