Постанова № 13373345, 18.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.11.10 Справа №2а-6569/10/8/0170

(13:26 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової О.О., при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ «Фірма «Салта ЛТД»

до Кримської митниці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Торгово-промислова палата АР Крим

за участю Прокуратури АР Крим

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача: Реуцький А.В., довіреність від 23.03.2009р.

від відповідача: Патраш В.І., довіреність від 22.12.2009р. №17-07/8019

третя особа: не зявився

прокурор: Афанасенко К. В., посвідчення №10040

Сутність справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Кримської митниці та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №12 від 19.03.2010р. та акт документальної перевірки №0009/10/600000000/0022277848 ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007р. до 31.12.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача порядку проведення перевірки, зокрема, п. 6 Постанови КМ України від 23.12.2004р. №1730 «Про затвердження порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України». Крім того, позивач зазначає, що додатки до акту перевірки у порушення п. 3.4.1 зазначеного Порядку не були підписані ані посадовими особами позивача, ані посадовими особами відповідача. Крім того, позивач вважає, що відповідачем були порушені положення р. 3 Постанови КМУ від 09.04.2008р. №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», оскільки не існувало на час проведення перевірки жодних передбачених законом підстав для здійснення відповідачем контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, як саме в порушення вимог р. 4 зазначеної Постанови не було вжито жодних передбачених законом заходів для визначення митним органом митної вартості товарів, на підставі чого й було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оспорюється. Крім того, позивач вважає, що нарахування митного збору на етикетку, про яку йдеться мова в акті перевірки, є порушенням п. «є» ст.19 Закону України від 05.02.1992р. №2097-ХІІ, який був чинним на момент імпорту, оскільки предмети, які походять з митної території України і ввозяться на неї без обробки або переробки звільняються від сплати митного збору. Крім того, позивач вважає, що згідно з ч. 1 п. 1 Постанови КМУ №502 від 21.05.2009р. «Про тимчасове обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.», відповідно до листа Державної митної служби України від 19.06.2009р. №11/9-10.27/5861-ЕП «Щодо надання розяснень (щодо постанови від 21.05.2009р. №502 «Про тимчасове обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.») та відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», враховуючи положення п. 15.1.1 та 15.1.2 зазначеного Закону, податковий орган або орган, на якій покладені обовязки з контролю за правильністю, повнотою та своєчасністю сплати податків та обовязкових платежів до державного бюджету має визначити суму податкового зобовязання протягом 1095 днів з часу спливу граничного строку для подачі податкової звітності (декларації) але дня її фактичного надходження, а у разі не визначення податковим органом податкових зобовязань в зазначені строки, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання. Таким чином, позивач вважає, що проведення органом митного контролю перевірки за строк, який перевищує зазначені в законі 1095 днів є нелегітимним, оскільки внаслідок такої перевірки були визначені податкові зобовязання шляхом нарахування митної вартості на товари за ВМД від 22.01.2007р. та від 05.02.2007р. Окремо позивач зазначив, що ним протягом квітня 2007р. було нараховано та сплачено податкових зобовязань у встановленому законом порядку та розміру за наслідками реалізації товарів, на які було нараховано митного збору відповідачем по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.2010р. було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту документальної перевірки №0009/10/600000000/0022277848 ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007р. до 31.12.2009р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.2010р. в іншій частині позовних вимог було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов. Так, відповідач, зокрема, зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення перевірки, проте повідомлення було повернуто відповідачу у звязку зі спливом строку зберігання, перевірка проводилася з відома генерального директора підприємства та головного бухгалтера та в журналі реєстрації перевірок комісією здійснений відповідний запис. Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою було встановлено неврахування в повному обсязі при декларуванні транспортних витрат відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних, а саме: за ВМД від 22.01.2007р. №600000001/7/281 на суму 2481,00 грн., за ВМД від 05.02.2007 р. №600000001/7/546 на суму 2000,00грн., за ВМД від 16.04.2007 р. №600000001/7/2255 на суму 1976,00 грн., у звязку з чим Кримською митницею були прийняті відповідні рішення про визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було встановлено зменшення бази оподаткування та розміру ПДВ в сумі 14199,71 грн.

16.07.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим поштою надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд поновити строк на оскарження податкового повідомлення №22 від 27.05.2010р., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №12 від 19.03.2010р. та податкове повідомлення №22 від 27.05.2010р. У звязку з ненаданням позивачем копії податкового повідомлення №22 від 27.05.2010р. розгляд заяви про збільшення позовних вимог у судовому засіданні 16.07.2010р. відкладено на 05.08.2010р.

19.07.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява від прокуратури АР Крим про вступ в процес по цій справі. Заява прийнята судом та прокурора допущено в процес.

03.08.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення №№12 та 22 від 19.02.2010р. та 27.05.2010р. відповідно. Інших позовних вимог окрім раніше заявлених в заяві про збільшення позовних вимог не заявлено. Додаткового правового обґрунтування заявлених позовних вимог в зазначеній заяві позивачем не надано.

03.08.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло також клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ДПІ в м. Сімферополі вчиняти будь-які дії зі стягнення суми податкового зобовязання за податковим повідомленням №22 від 27.05.2010р. в сумі 12687,89 грн., в тому числі й шляхом накладення податкової застави на активи позивача.

В судовому засіданні 05.08.2010р. заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 05.08.2010р. Щодо строку звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання, суд зазначає, що такий строк визначається на підставі спеціальних норм права норм, зокрема статей 5 та 15 Закону «Про порядок погашення зобовязань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення, тоді як ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає річний строк звернення з позовом до адміністративного суду (на час звернення позивача до суду з даним позовом) та 6-місячний (на час винесення рішення по справі) є загальною нормою. При цьому, наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Адже, у звязку з відсутністю фактів пропуску позивачем строку звернення до суду відсутні й підстави для задоволення клопотання позивача про поновлення такого строку.

Додатково клопотанням від 05.08.2010р. позивач просив вжити й додаткові заходи із забезпечення позову шляхом зупинення дії подання Кримської митниці від 18.06.2010р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.08.2010р. у задоволенні зазначених клопотань про забезпечення позову позивачу було відмовлено.

05.08.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від позивача про залучення до участі по справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Кримську торгово-промислову палату АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.08.2010р. клопотання було задоволено та залучено до участі по справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Торгово-промислову палату Криму.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.2010р. провадження по справі було зупинено за клопотанням позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.10.2010р. провадження по справі було поновлено.

Розгляд справи відкладався, по справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання по справі було продовжено.

Протягом судового розгляду справи сторони по справі неодноразово подавали додаткові письмові пояснення по суті спору, уточнюючи та доповнюючи свою правову позицію зі спору.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд -

ВСТАНОВИВ:

Кримською митницею була проведена перевірка з 11.02.2010р. по 25.02.2010р. ТОВ «Фірма «Салта ЛТД», про що був складений акт від 25.02.2010р. №0009/10/600000000/002227848 ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. (а.с.9-16, т.1).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 2,5 абз. 2 ст. 267 Митного кодексу України при декларуванні митної вартості за ВМД від 22.01.2007р. №600000001/7/281, від 05.02.2007р. №600000001/7/546, від 16.02.2007р. №600000001/7/849, від 19.03.2007р. №600000001/7/546, від 16.04.2007р. №600000001/7/2255, а саме не були враховані в повному обсязі транспортні витрати на доставку товарів до митного кордону України та вартість етикеток у футлярах картонно-навивних для пляшок, які експортуються в Україну, що призвело до порушення п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо несплати ПДВ у сумі 14199,71 грн. та п. 1 Постанови КМУ «Про ставки митних зборів» від 27.01.1997р. №65 в сумі 141,99 грн.

На підставі акту перевірки ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» від 25.02.2010р. №0009/10/600000000/002227848 та відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Кримською митницею було розраховане податкове зобовязання та на адресу ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» було направлено податкове повідомлення від 19.03.2010р. №12 про узгодження суми податкового зобовязання з ПДВ на суму 8645,78 грн. (основний платіж 5763,85 грн. та штрафні санкції в сумі 2881,93 грн.) (а.с.25, т.1).

В порядку апеляційного узгодження податкових зобовязань, визначених контролюючим органом, позивач звернувся зі скаргою до Кримської митниці із вимогами щодо скасування податкового повідомлення від 19.03.2010р. №12, в задоволенні якої було відмовлено (а.с.57-63,т.1).

Крім того, 27.05.2010р. Кримською митницею в порядку п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акту перевірки ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» від 25.02.2010р. №0009/10/600000000/002227848 було винесено податкове повідомлення №22, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 8435,85 грн. та 4217,93 грн. штрафних санкцій, всього на суму 12653,78грн. (а.с.115, т.1).

Судом при дослідженні фактів поставок товарів, за результатами перевірки яких було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції, що було покладено в основу вищезазначених податкових повідомлень, встановлено наступне.

На підставі договорів №124/09-Ф від 22.12.2006р. (а.с. 160-162, т. 1), №90/09-05 від 11.10.2005р. (а.с. 41-45, т.2), укладених між ТОВ «Яснополянська фабрика тари та упаковки» (Росія) Продавець, та ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» - Покупець, Продавець прийняв на себе зобовязання з передачі у власність, відвантаження, відповідно, а Покупець з прийняття та сплати наступного товару: футлярів картонно-навивних з етикеткою, що були виготовлені та поставлені ТОВ «Фірма «Салта ЛТД». При цьому, сторонами було зазначено, що етикетка виготовляється та постачається ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» для наклеювання.

Постачання товарів від ТОВ «Яснополянська фабрика тари та упаковки» здійснювалася на умовах FCA-Тула. При митному оформленні надавалися довідки від перевізників, в яких зазначалося, що транспортні витрати до митного кордону України складають 2000 грн., в підтвердження чого позивачем надані до матеріалів справи договори на перевезення, акти виконаних робіт та податкові накладні, а митна вартість визначалася відповідно до ст.267 Митного кодексу України.

За наслідками вивчення матеріалів справи, судом було встановлено наступне.

Перевезення вантажу, який був оформлений за ВМД від 22.01.2007р. №600000001/7/281, від 05.02.2007р. №600000001/7/546, від 16.04.2007р. №600000001/7/2255 здійснювалося ТОВ «Транспортна компанія Луганськзовніштранс» (а.с.78-81,т.1).

За договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, укладеним ТОВ «Транспортна компанія Луганськзовніштранс» (Експедитор) та ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» (Замовник), експедитор організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та іноземних країн на підставі відповідних замовлень, виконує розсилання товарно-транспортної документації, проводить розрахунки зі всіма учасниками транспортного процесу, приймає участь у складенні актів у випадках, передбачених діючим законодавством, а також вирішує з замовником питання, повязані з претензіями, тощо. Зазначене, зокрема, знайшло своє підтвердження в акті перевірки Кримської митниці, а також в актах виконаних робіт від 06.02.2007р. №68 на суму 6565 грн., з яких вартість послуг 6137,50 грн., ПДВ 247,50 грн., в акті виконаних робіт від 22.01.2007р. №29 на суму 6565грн., з яких вартість послуг складає 6217,67 грн., ПДВ 347,33 грн., в акті виконаних робіт від 19.04.2007р. №239 на суму 6133 грн. (а.с. 68,72, 76 т.1).

Згідно довідок, наданих ТОВ «Транспортна компанія Луганськзовніштранс» в ході судового розгляду справи вартість виконаних робіт з перевезення вантажів до місця перетину кордону України становить за даними поставками 2000 грн. (а.с.245, т.1; а.с.34, т.2).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, в основу висновків Кримської митниці щодо самостійного визначення розміру вартості послуг з перевезення вантажів до кордону України, були покладені висновки Кримської митниці щодо того, що вартість задекларованих платником податків транспортних витрат за зазначеним договором транспортування вантажів й актами виконаних робіт до нього становить 2665 грн., 2084 грн. та 2589 грн. відповідно за кожним з актів, внаслідок чого, шляхом арифметичних співставлень, Кримська митниця зробила висновок про те, що ТОВ «Фірма «Салта ЛТД», сплативши на території України податки з зазначеної суми, фактично сплатила 4000 грн., 4481 грн. та 3976 грн. відповідно за кожним з актів виконаних робіт, за доставку товарів до місця перетину кордону України, як суму, яка залишається шляхом віднімання 2665 грн., 2084 грн. та 2589 грн. відповідно за кожним з актів виконаних робіт, від загальної вартості наданих послуг.

У звязку з вищенаведеним, Кримська митниця дійшла висновку про те, що при декларуванні митної вартості за ВМД не були враховані в повному обсязі транспортні витрати відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних, а саме: за ВМД від 22.01.2007р. №600000001/7/281 на суму 2481,00 грн., за ВМД від 05.02.2007 р. №600000001/7/546 на суму 2000,00грн., за ВМД від 16.04.2007 р. №600000001/7/2255 на суму 1976,00 грн.

Суд не може погодитися з таким висновком через наступне.

Порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, регулюється Законом України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення платниками податків податкових зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» до контролюючих органів віднесені, зокрема, митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України

Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 зазначеного Закону податкові органі віднесені до контролюючих стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при здійсненні операцій, повязаних з імпорту товарів контролюючими органами є митні органи, що прямо передбачено Законом.

Суд зазначає, що неспроможними з таких саме підстав є й заперечення Кримської митниці щодо нерозповсюдження на відповідача при визначенні митної вартості товарів й донарахування або самостійного нарахування податкових зобовязань положень ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у передбачених законом випадках органи державної митної служби виконують обовязки податкових органів та мають діяти відповідно до спеціального закону з питань оподаткування, а саме Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 19.02.08 №20-36-12 (а.с.52-53,т.2), адресований Державній митній службі України, в якому розяснено, що застосування граничних строків давності при самостійному визначенні митними органами сум податкових зобовязань платників податків статтею 15 Закону України №2181 не регулюється з огляду на таке.

Суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В той же час, як вбачаться з аналізу листа Міністерства юстиції України від 19.02.08 №20-36-12 цей лист немає ознак нормативно-правового акту, є різновидом відомчого листування між центральними органами виконавчої влади, не є обовязковим у правозастосуванні, тому не може бути застосований судом при вирішенні даного спору, оскільки не відповідає положенням Закону №2181.

Суд погоджується з висновками Кримської митниці щодо того, що невключені до послуг з перевезення етикеток суми, що є комісійними оплатами за представлення інтересів замовника за межами України для закупівлі транспортних послуг (експедиції) неправомірно не були включені позивачем до складу митної вартості товарів з наступних підстав.

Зі змісту п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка була чинною на час перетину товаром кордону та складення ВМД, за якими були виявлені порушення в 2010р. базою оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

При цьому, як вбачається з наданої сторонами за договором надання транспортно-експедеційних послуг калькуляції вартості щодо актів виконаних робіт, ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» не було включено до складу митної вартості товарів суми, що були сплачені у якості комісійних витрат за представлення інтересів замовника за кордоном для закупівлі транспортних послуг експедування (а.с.113-115, т.2).

Слід зазначити, що відповідно до положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторською діяльністю визнається підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторською послугою- робота, що безпосередньо повязана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 4 зазначеного Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші субєкти господарювання.

У звязку з чим, можливо зробити висновок, що законодавець відокремив транспортно-експедіційні послуги від транспортних послуг.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить визначення поняття «транспортні послуги». За визначенням п.14 Держстандарту України «Вантажні автомобільні перевезення», затвердженого ДСТУ від 27.06.1994р. за №161, «…транспортна послуга це перевезення вантажів та комплекс дорожніх операцій, повязаних з доставкою вантажів ...».

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші обєкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, повязані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших обєктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Таким чином, на думку суду, Кримська митниця правомірно вважає, що включенню до митної вартості підлягають суми за рахунками, що надані ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» в рамках договору про надання послуг на транспортно-експедиційні послуги на сплату закуплених за кордоном експедиційних послуг, оскільки перелік транспортно-експедиторських послуг відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» є значно більшим, ніж перелік витрат, які влючаються до митної вартості товарів, яка є базою оподаткування з ПДВ, оскільки вони є послугами, що було передбачено у якості бази оподаткування п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на час оформлення ВМД.

Проте, суд вважає, що оспорювані по справі податкові повідомлення, прийняті Кримською митницею в порядку п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондам»" є протиправними та, відповідно, такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті із порушення строків, встановлених ст. 15 зазначеного закону з наступних підстав.

Кримською митницею при проведенні в період часу з 11.02.2010р. по 25.02.2010р. перевірки ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., в результаті якої був складений акт від 25.02.2010р. №0009/10/600000000/002227848 досліджувалися наступні вантажні митні декларації: ВМД від 22.01.2007р. №600000001/7/281, за ВМД від 05.02.2007 р. №600000001/7/546, за ВМД від 16.04.2007 р. №600000001/7/2255, які були оформлені ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» у встановленому законом порядку.

Податковою декларацією, вантажно-митною декларацією, в даному випадку, є відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі чого здійснюється нарахування та / або сплата податків, зборів, тощо.

Згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Адже, як встановлено судом, позивач по справі надав всі необхідні для оформлення ВМД документи на розгляд Кримської митниці 22.01.2007р., 05.02.2007р. та 16.04.2007р., й відповідно з часу їх оформлення розпочався перебіг строку, встановленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону.

Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 17.3 статті 17 вищеназваного Закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження сум.

Податковим зобов'язанням вважається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 стаття 1 Закону №2181).

Відповідно до п. 1.5 статті 1 Закону України N 2181 від 21.12.2000 р. штрафом слідує вважати плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

За таких обставин, Кримська митниця після спливу 1095-денного строку не мала права донараховувати не тільки податкові зобовязання з ПДВ, а й штрафні санкції.

Таким чином, прийняті Кримською митницею податкові повідомлення 19.03.2010р. №12 та 27.05.2010р. №22 є прямим порушенням з боку відповідача положень закону щодо обсягів повноважень контролюючих органів при самостійному визначенні податкових зобовязань платників податків зі спливом строку, встановленого для їх визначення.

Спираючись на те, що юридична відповідальність органів влади є одним з видів соціальної відповідальності держави та одним з основних способів реалізації ст.3 Конституції України, яка встановлює, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, що в свою чергу випливає з того, що відповідно до задекларованого в статті 1 Основного Закону України як правової держави, держава, органи влади та громадянин несуть відповідальність за порушення норм права та невиконання покладених на них обовязків, можна зробити висновок, що відповідальність органів влади має деякі особливості, ніж підстави для відповідальності, встановлені главами 82-83 Цивільного кодексу України, а саме відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади несуть відповідальність не лише за протиправну діяльність, а за діяльність поза межами своєї компетенції, в контексті чого, будь-яке відступлення від обсягу повноважень або не вчинення прямо передбаченого законом вже є правопорушенням.

Крім того, судом при розгляді зазначених позовних вимог були враховані й положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, яку необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. При цьому, не може бути ніяких винятків щодо здійснення субєктами права їх конституційного права безпосередньо звертатися до суду.

Положення ж ч. 2 ст. 124 Конституції України слід розглядати в системному звязку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав юридичних осіб, встановлюючи юридичні гарантії для їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права незабороненим законом способом відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України. Це означає насамперед право будь-якої особи вільно обирати спосіб захисту своїх прав.

Адже, за наявністю підстав щодо визнання протиправними дій або рішень субєкту владних повноважень, суд має задовольнити відповідні позовні вимоги, якщо позивач обрав саме такий спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд зауважує на недотриманні відповідачем принципу прийняття рішення з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, тобто принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей. Загальною метою, яка визначена у ст.3 Конституції України є утвердження і забезпечення прав людини, втім відповідачем надані повноваження використані з порушенням закону.

За таких обставин, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень, у звязку з чим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 18 листопада 2010 року. У повному обсязі постанова складена та підписана 23.11.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Кримської митниці №12 від 19.03.2010р.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Кримської митниці №22 від 27.05.2010р.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» (95000, м. Сімферополь, вул. Комунальна/провул. Промежуточний, 24/3, код ЄДРПОУ 22277848) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.