Рішення № 133732357, 02.02.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6915/25

РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у застосуванні при призначенні їй пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 20222024 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 квітня 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 20222024 роки.

Ухвалою від 01.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати до суду в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали копію пенсійної справи позивача.

Ухвала від 01.05.2025 отримана відповідачем через систему «Електронний суду» 01.05.2025 о 21:34 год.

Водночас, станом на дату розгляду справи вимоги ухвали від 01.05.2025 в частині надання витребуваних судом доказів відповідачем не виконані, про причини неподання суд не повідомлено.

Із позовної заяви вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що з 2017 року отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначає, що після досягнення нею пенсійного віку 01.04.2025 вона вперше звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стверджує, що рішенням відповідача від 07.04.2025 позивачу з 01.04.2025 встановлено пенсію за віком, однак при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 20142016 роки (з урахуванням подальшої індексації), а не за 20222024 роки.

Посилається на те, що листом від 23.04.2025 відповідач відмовив у застосуванні показника середньої заробітної плати за 20222024 роки, пославшись на відсутність правових підстав.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки при призначенні пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто в її випадку за 20222024 роки.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII.

01.04.2025 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у зв`язку з досягненням пенсійного віку.

Рішенням від 07.04.2025 відповідач встановив позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, однак у своєму рішенні та листі надалі послуговувався термінологією «перерахунок» або «перехід» з одного виду пенсії на інший.

У листі-відмові відповідач прямо зазначив, що при обчисленні пенсії за віком позивачу застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 20142016 роки, збільшений на відповідні коефіцієнти індексації, і що, на його думку, підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 20222024 роки немає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Так, згідно зі статтею 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою: Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Частина третя статті 45 Закону № 1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Отже, суд вказує на те, що Закон № 1058-IV розрізняє: призначення пенсії за віком коли особі вперше встановлюється відповідний вид пенсії за цим Законом, і тоді при обчисленні пенсії застосовується середня заробітна плата за три календарні роки, що передують року звернення; переведення з одного виду пенсії на інший коли мова йде про різні види пенсій, усі призначені за Законом № 1058-IV, і тоді при переведенні зберігається той самий показник середньої заробітної плати, який застосовано при первісному призначенні пенсії, з подальшою індексацією за статтею 42 цього Закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 сформульовано правовий висновок, згідно з яким, у випадку, коли особі була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XII), а згодом вона звертається за пенсією за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце призначення нового виду пенсії за іншим законом, а не переведення в розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. У такій ситуації при призначенні пенсії за віком повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, де суд, встановивши, що позивачу спочатку було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII, а за пенсією за віком за Законом № 1058-IV він звернувся вперше, дійшов висновку про наявність у нього права на призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення (20202022 роки). Верховний Суд підкреслив, що в такому випадку має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення в межах статті 45 Закону № 1058-IV.

У постанові від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17 Верховний Суд зобов`язав орган Пенсійного фонду призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, і виплатити її з урахуванням уже виплачених сум, фактично підтвердивши обов`язок застосовувати механізм частини другої статті 40 Закону № 1058-IV у разі призначення пенсії за віком.

Вказані правові висновки Верховного Суду є усталеними, взаємопов`язаними і підлягають врахуванню судом у цій справі як такі, що стосуються аналогічних правовідносин.

Так, із матеріалів справи вбачається, що: позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII; 01.04.2025 вона звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у зв`язку з досягненням пенсійного віку; рішенням від 07.04.2025 відповідач встановив позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, однак у своєму рішенні та листі надалі послуговувався термінологією «перерахунок» або «перехід» з одного виду пенсії на інший; у листі-відмові відповідач прямо зазначив, що при обчисленні пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 20142016 роки, збільшений на відповідні коефіцієнти індексації, і що, на його думку, підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 20222024 роки немає.

Отже, із наведених документів випливає, що до звернення 01.04.2025 позивач отримувала пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII, а пенсію за віком за Законом № 1058-IV їй було призначено вперше.

За змістом наведених вище норм Закону № 1058-IV і правових позицій Верховного Суду (Велика Палата у справі № 876/5312/17, Верховний Суд у справі № 500/1216/23 та інших) у такій ситуації має місце призначення нового виду пенсії за іншим законом, а не «переведення» в межах одного Закону № 1058-IV.

За таких обставин і правових підстав, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 40 Закону № 1058-IV, яка передбачає використання показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 20222024 роки.

При цьому, посилання відповідача на частину третю статті 45 Закону № 1058-IV та на необхідність застосування показника середньої заробітної плати за 20142016 роки з подальшою індексацією відображають його власну правову позицію, однак суперечать зазначеним приписам закону і сформованій судовій практиці про розмежування «призначення» та «переведення» пенсій.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частина дев`ята статті 80 КАС України передбачає, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

У цій справі ухвалою суду відповідача було зобов`язано подати копію пенсійної справи позивача, однак вимоги ухвали відповідач не виконав, жодних доказів правомірності своїх дій суду не надав і причин невиконання ухвали не повідомив.

За таких обставин суд, керуючись частиною другою статті 77 та частиною дев`ятою статті 80 КАС України, розглядає справу за наявними у ній доказами та виходить із того, що відповідач не довів правомірність своїх дій у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене суд приходить до таких висновків.

Позивач до 01.04.2025 отримувала пенсію за вислугу років, призначену за Законом № 1788-XII, а з 01.04.2025 їй вперше було призначено пенсію за віком за Законом № 1058-IV.

У таких правовідносинах має місце призначення нового виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший у межах Закону № 1058-IV.

При призначенні пенсії за віком за Законом № 1058-IV відповідач був зобов`язаний застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 20222024 роки.

Натомість відповідач, посилаючись на норми щодо індексації та переведення, застосував показник середньої заробітної плати за 20142016 роки, чим порушив вимоги частини другої статті 40 Закону № 1058-IV і відступив від зазначених вище сталих правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах.

У листі-відмові від 23.04.2025 відповідач прямо відмовив позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати за 20222024 роки, що свідчить про протиправність дій відповідача в оспорюваній частині.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача та про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 20222024 роки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд виходить із того, що визначення конкретного розміру пенсійної виплати, розрахунок коефіцієнтів заробітної плати, стажу тощо належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду в межах закону.

Суд не підміняє собою відповідача в частині технічного обчислення, а лише зобов`язує його здійснити таке обчислення з урахуванням правильного показника середньої заробітної плати (за 20222024 роки) та вимог статті 40 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене вище, позовні вимог у цій справі підлягають задоволенню повністю.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, суд також зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211, 20 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у застосуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 20222024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 20222024 роки, з урахуванням страхового стажу та індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача, та провести виплату пенсії в перерахованому розмірі, починаючи з 01 квітня 2025 року, з урахуванням уже виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Є.В. Печений