Ухвала суду № 13371293, 10.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 р.Справа № 2-а-6534/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Геріх Н.А.,< Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2010р. по справі№2-а-6534/10/2070

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Спецвогнеізоляція" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю прокуратури Київського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвогнеізоляція» (надалі ТОВ "Спецвогнеізоляція") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому, з урахуванням прийнятих судом доповнень до позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0004392302/0 та №0004402302/0 від 24.12.2009 p.,№0004392302/1 та №0004402302/1 від 03.02.2010 p., №0004392302/2 та №0004402302/2 від 06.04.2010 p., №0001552302/3, №0004402302/3 та №0001562302/3 від 12.05.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р. по справі № 2-а- 6534/10/2070 за позовом ТОВ "Спецвогнезоляція" до ДПІ у Київському районі м. Харкова за участю прокуратури Київського району м. Харкова позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0004392302/0 та №0004402302/0 від 24.12.2009 p.,№0004392302/1 та №0004402302/1 від 03.02.2010 p., №0004392302/2 та №0004402302/2 від 06.04.2010 p., №0001552302/3, №0004402302/3 та №0001562302/3 від 12.05.2010 р.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить Харківський апеляційний адміністративний суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р.; прийняти нове рішення, яким у задоволенні ТОВ "Спецвогнеізоляція" відмовити повністю.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі Закон № 283/97-ВР), пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закон про ПДВ), стверджує про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень. Вважає, що позивачем безпідставно було збільшено суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за рахунок віднесення до їх складу сум, сплачених ТОВ "Спецвогнеізоляція" на користь ТОВ Аудиторська фірма "Юрполіс-Аудит" та ТОВ "Техенергоресурс", в рахунок наданих останніми аудиторських та маркетингових послуг, оскільки, на думку відповідача, отримання позивачем цих послуг та їх зв`язок із господарською діяльністю позивача, документально не підтверджені. Крім того, посилаючись на дані зведених бухгалтерських документів у порівнянні з даними податкових декларацій ТОВ "Спецвогнеізоляція", зазначає про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що потягло за собою заниження валового доходу та бази оподаткування податком на додану вартість, і як наслідок, донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 116393,0 грн., та з ПДВ на суму 305218,0 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та просив колегію суддів скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20.11.2009 р. по 08.12.2009 р. на підставі направлень № 1329 від 20.11.2009 р., № 1413 від 04.12.2009 р. фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спецвогнеізоляція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої було складено акт №8062/23-5/33481618 від 04.12.2009 р.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Спецвогнеізоляція" вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 299429,0 грн., та п.п. 3.1.1 п. 3 ст. 3, пп. 7.3.1, пп.7.3.6 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 378204, 0 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкові повідомлення-рішення від 24.12.2009р. № 0004392302/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 550425 грн., у т.ч. за основним платежем 299429 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 250996 грн., та №0004402302/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 604862 грн., в т.ч. за основним платежем - 378204 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 226658 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ у Київському районі м.Харкова, а згодом до ДПА в Харківській області. За результатами розгляду скарги ТОВ "Спецвогнеізоляція" були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення - без змін, та були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.02.2010 р. № 0004392302/1 та № 0004402302/1, від 06.04.2010 р. № 0004392302/2 та № 0004402302/2 про визначення позивачеві податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість на ту ж суму, що й з дріб`ю 0.

В ході подальшої процедури адміністративного оскарження рішенням ДПА у Харківській області № 1749/10/25-103 від 27.04.2010 р. внесено зміни до рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 30.01.2010 року №1173/10/25-020 про результати розгляду первинних скарг. Податкове повідомлення-рішення № 0004392302/0 від 24.12.2009 р. (№ 0004392302/1 від 03.02.2009 р.) про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 101281,5 грн. Збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (за основним платежем), визначену податковим повідомленням-рішенням № 0004402302/0 від 24.12.2009 р. (№ 0004402302/1 від 03.02.2010 р.), на суму 73444,0 грн. В іншій частині податкові повідомлення-рішення № 0004392302/0 від 24.12.2009 р. (№ 0004392302/1 від 03.02.2009 р.) та податкові повідомлення-рішення від 24.12.2009 р. № 0004402302/0 (від 03.02.2010 р. № 0004402302/1) залишено без змін, а скарги ТОВ «Спецвогнеізоляція» - без задоволення.

Рішенням ДПА України за результатами розгляду повторні скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24.12. 2009 р. №0004392302/0, №0004402302/0 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 19 березня 2010 року №1224/10/25-103, прийнятого за розглядом повторних скарг, із змінами від 27 квітня 2010 року №1749/10/25-103, - без змін.

12.05.2010 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість: № 0004402302/3 - на ту ж суму, що й з дріб`ю 0, 1 та 2, та № 0001552302/3 на суму 73444 грн. (за основним платежем), а також податкове повідомлення-рішення № 0001562302/3 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 449143,5 грн., в т.ч. за основним платежем 299429 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 149714,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Спецвогнеізоляція", суд першої інстанції виходив із їх правомірності та обґрунтованості, а також безпідставності висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 04.12.2009 р.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток є наслідком наступних висновків акту перевірки: про порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону № 283/97-ВР - заниження валового доходу за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р. на суму 1124554,0 грн., а також п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283/97-ВР - завищення валових витрат на суму 73163 грн.

Щодо встановленого перевіркою заниження валового доходу на суму 1124554 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону встановлено, що валовий доход включає у тому числі загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно вимог пп. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником додатку».

Положеннями ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту наведених норм випливає, що висновок про заниження позивачем валового доходу можливо зробити лише за результатами дослідження даних бухгалтерського обліку, тобто, при дослідженні усіх первинних документів, що містять інформацію щодо зарахування коштів на рахунок або в касу ТОВ "Спецвогнеізоляція", відвантаження товарів (надання послуг).

Колегія суддів зауважує, що відповідач при проведенні перевірки, результатом якої став висновок про порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону № 283/97-ВР, лише констатував невідповідність даних зведених документів бухгалтерського обліку (обігово-сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку) даним податкових декларацій, не дослідивши та не навівши в акті перевірки даних первинних документів (договорів, актів прийому-передачі, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, тощо), не відобразивши в акті змісту господарських операцій, здійснення яких вплинуло на формування показників податкових декларацій за перевірений період та потягло за собою заниження валового доходу за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р. на суму 1124554,0 грн.

Приписами пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 встановлено, що фахівцями податкового органу при проведенні перевірки та складенні акту перевірки за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в порушення наведеної норми відповідачем в акті перевірки не вказано жодного факту порушення з посиланням на норму податкового законодавства, яке потягло за собою заниження валового доходу за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р. на суму 1124554,0 грн.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки та апеляційній скарзі на ненадання позивачем пояснень з питань встановлених розбіжностей між даними зведених документів бухгалтерського обліку та податкових декларацій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що запити від 25.11.2009 р. № 19963/10/23-516 та від 27.11.2009 р. № 20066/10/23-516, направлені ДПІ у Київському районі м. Харкова на адресу ТОВ "Спецвогнеізоляція", не порушували питання про надання пояснень саме щодо заниження валових доходів на суму 1124554 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо заниження ТОВ «Спецвогнеізоляція» в декларації з податку на прибуток в рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» валового доходу від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на суму 1124 554,0грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції з акту перевірки, доводів апеляційної скарги, письмових та усних пояснень представника відповідача встановлено, що на суму податкового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного позивачеві, вплинуло твердження відповідача в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283/97-ВР - завищення валових витрат на суму 73163,0 грн. за рахунок віднесення до їх складу сум, сплачених в рахунок вартості маркетингових послуг, отриманих позивачем від ТОВ "Техенергоресурс", та аудиторських послуг, отриманих від ТОВ Аудиторської фірми "Юрполіс-аудит".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 червня 2007 р., на підставі наказу по підприємству № 0106/07 від 01.06.2007 р. між ТОВ "Спецвогнеізоляція" (Замовник) та ТОВ "Техенергоресурс" (Виконавець) було укладено договір № 5 про проведення маркетингових досліджень, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику за плату маркетингові послуги по об`єкту дослідження: вироби з тонколистової фарбованої сталі за напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, відносно якої проводяться маркетингові дослідження (Харків і Харківська область), попит на продукцію, відомості про потенційних споживачів, можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній, організації презентацій з метою ознайомлення споживачів з новими видами продукції, допомога в пошуку клієнтів. Вартість наданих послуг за договором складає 298577,90 грн.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди до Договору на проведення маркетингових досліджень від 01.06.2007 р. виконавець надає результати досліджень на електронному носії в одному примірнику.

Результати досліджень на електронному носії передаються «Виконавцем» та приймаються «Замовником» під час підписання акту виконаних робіт. Моментом надання результатів досліджень є підписання акту виконаних робіт.

Виконання господарської операції з надання (отримання) маркетингових послуг підтверджено податковою накладною № 2551 від 29.06.2007 р. на суму 298577,90 грн., в т.ч. ПДВ - 49762,98 грн., та актом № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

За результатами наданих послуг складено Стратегічний маркетинговий звіт 2007, копію якого позивачем надано до матеріалів справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.02.2010 р. між ТОВ "Спецвогнеізоляція" (Замовник) та ТОВ Аудиторською фірмою "Юрполіс-аудит" (Виконавець) укладено договір № 1\02-07 від 01.02.2007 р., за умовами якого Виконавець зобов`язується надати наступні аудиторські послуги: перевірка достовірності бухгалтерської звітності, законності і доцільності виробничих господарських операцій, стану системи бухгалтерського обліку, аналіз фінансово-господарської діяльності, розробка пропозицій по підвищенню її ефективності, консультування з питань податків, постановки бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, удосконалення організаційних форм і методів управління, а також інформаційної технології. Вартість робіт за договором складає 580000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 96666,67 грн. По завершенню робіт Виконавець надає Замовнику акт прийому-передачі разом із документами, передбаченими договором.

Виконання господарської операції з надання (отримання) аудиторських послуг підтверджено податковою накладною № 67 від 28.12.2007 р. на суму 580000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 96666,67 грн., актом прийому-передачі робіт від 28.12.2007 р.

Результати наданих ТОВ Аудиторською фірмою "Юрполіс-Аудит" аудиторських послуг відображені у Звіті щодо достовірності фінансової звітності аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Спецвогнеізоляція"., копію якого долучено до матеріалів справи.

Слід відмітити, що відповідачем не ставиться під сумнів виконання сторонами зобов`язань по вищевказаним договорам.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, підставою для невизнання витрат на оплату маркетингових досліджень, проведених для позивача ТОВ "Техенергоресурс", валовими витратами, є не відображення в акті передачі - прийому робіт від 29.06.2007 р. інформації, що передбачена договором на виконання маркетингових досліджень № 5 від 01.06.2007 p., а саме: можливостей та перспектив ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, відносно якої проводяться маркетингові дослідження, попиту на продукцію, відомостей про потенційних споживачів, можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній, організації презентацій з метою ознайомлення споживачів з новими видами продукції, допомоги в пошуку клієнтів.

Підставою для невизнання валовими витратами вартості аудиторських послуг, проведених для ТОВ "Спецвогнеізоляція" ТОВ Аудиторською фірмою "Юрполіс-аудит" відповідач в акті перевірки визначає не відображення в акті прийому-передачі робіт від 28.12.2007 р. інформації, надання якої передбачено договором про надання аудиторських послуг щодо: перевірки достовірності бухгалтерської звітності, законності і доцільності виробничих господарських операцій, стану системи бухгалтерського обліку, аналізу фінансово-господарської діяльності, розробки пропозицій по підвищенню її ефективності, консультацій з питань податків, постановки бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, удосконалення організаційних форм і методів управління, а також інформаційної технології.

У зв`язку з відсутністю в актах прийому-передачі наданих маркетингових та аудиторських послуг вищевказаних відомостей, та ненаданням позивачем звітів, у яких відображено результати надання цих послуг, відповідачем зроблено висновок про не підтвердження зв`язку витрат по оплаті отриманих позивачем послуг із господарською діяльністю останнього.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, який, критично поставившись до таких тверджень відповідача, вказує на їх безпідставність, з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацем 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою умовою включення сум до складу валових витрат є їх підтвердження первинними документами.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції з надання послуг, є акт прийому-передачі.

Слід зазначити, що акти прийому-передачі повністю відповідають вимоги до первинних документів, встановленим приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": містять назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис із розшифровкою підпису, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності, та скріплені печатками Виконавця та Замовника.

Відповідачем не надані суду докази того, що в актах прийому-передачі наданих маркетингових та аудиторських послуг повинні міститися більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також докази про обов'язкову наявність інших документів, окрім тих, що були складені сторонами на підтвердження фактів надання та отримання маркетингових та аудиторських послуг.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає витрати з оплати отриманих позивачем маркетингових та аудиторських послуг такими, що належним чином підтверджені первинними документами.

Щодо посилань відповідача на не підтвердження зв`язку між результатами отриманих позивачем маркетингових та аудиторських послугами і господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Положеннями п.1.32 ст.1 Закону № 283/97-ВР встановлено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що до матеріалів справи позивачем надано порівняльний аналіз по продажам, а також звіт по продажам згідно рахунків-фактур, виписаним за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., які безпосередньо відображують збільшення валового доходу ТОВ "Спецвогнеізоляція" від продажу товарів, робіт, послуг на 3675315 грн. у порівнянні валових доходів за період за 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р. з валовими доходами за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., та доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) - на 5806539 грн. за 2008 рік у порівнянні з 2007 роком.

Слід відмітити, що основним видом діяльності ТОВ "Спецвогнеізоляція" є торгівля та посередницька діяльність на ринку.

Враховуючи дану обставину, колегія суддів вважає очевидним зв`язок наданих маркетингових послуг з господарською діяльністю підприємства, а вплив результатів вказаних послуг на отримання підприємством прибутку - безспірним.

Положеннями пп. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону № 283/97-ВР передбачено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Так чином, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість віднесення до складу валових витрат вартості отриманих та оплачених позивачем маркетингових послуг у сумі 248814,92 грн. як таких, що належним чином підтверджені первинними документами та безпосередньо пов`язані із господарської діяльністю підприємства.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості аудиторських послуг, отриманих ТОВ "Спецвогнеізоляція" від ТОВ Аудиторської фірми "Юрполіс-аудит", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що віднесення даного виду витрат до складу валових витрат не заборонено приписами п.5.3-5.8 ст.5 Закону № 283/97-ВР.

Згідно з приписами п.5.11 ст.5 Закону № 283/97-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв`язок із господарською діяльністю визначає сам платник податків, а не фахівці податкового органу.

Крім того, відповідачем не спростовано тієї обставини, що позивачем до перевірки надавались як Стратегічний маркетинговий звіт 2007, складений ТОВ "Техенергоресурс", так і Аудиторський звіт ТОВ Аудиторської фірми "Юрполіс-аудит", проте останні не були взяті перевіряючими до уваги.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що витрати по отриманим позивачем маркетинговим та аудиторським послугам є підтвердженими первинними документами, пов`язані з господарською діяльністю позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення їх до складу валових витрат.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість є наслідком наступних висновків акту перевірки: про порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ - заниження податкових зобов`язань з ПДВ усумі 231774,0 грн., та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ - завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 146429,65 грн., в т.ч. за червень 2007 року - на суму 49762,98 грн., за грудень 2007 року - на суму 96666,67 грн.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що висновок ДПІ у Київському районі м.Харкова про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ на суму 231774,0 грн. зроблено без розкриття змісту порушень податкового законодавства, без визначення конкретних господарських операцій, під час яких були вчинені такі порушення та без посилання на первинні документи, що підтверджують такі господарські операції (договори, акти прийому-передачі, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо).

Такі дії відповідача, а також посилання у п.3.2.1 акту перевірки на п.3.1.1. цього акту замість розкриття змісту порушення в обгрунтування висновку про заниження податкового зобов`язання з ПДВ, свідчать про недотримання відповідачем вимог п.2.3.2 вимог п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, включивши до складу донарахування податкового зобов`язання з ПДВ суму в розмірі 231774,0 грн. на підставі висновку акту перевірки про порушення ТОВ "Спецвогнеізоляція" пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ діяв не у спосіб, встановлений законом, та погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ у цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що окрім іншого підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ слугував також висновок акту перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ - завищення податкового кредиту на суму 146429,65 грн., в т.ч. за червень 2007 року - на суму 49762,98 грн., за грудень 2007 року - на суму 96666,67 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, підставою для такого висновку відповідач вважає необгрунтованість віднесення до податкового кредиту за червень 2007 року суми ПДВ, сплаченої позивачем ТОВ "Техенергоресурс" у складі вартості наданих останнім маркетингових послуг, та за грудень 2007 року - суми ПДВ, сплаченої позивачем ТОВ Аудиторській фірмі "Юрполіс-аудит" у складі вартості наданих аудиторських послуг.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід відмітити, що відповідач в обгрунтування висновку про завищення податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ, сплачених позивачем разом з вартістю отриманих маркетингових та аудиторських послуг, у п.3.2.2. акту перевірки посилається на п.3.1.2 цього акту ("Валові витрати"), вказуючи на неможливість віднесення вартості цих послуг до валових витрат як на підставу відмови у зарахуванні відповідних сум до податкового кредиту.

У свою чергу, як зазначалось вище, підставою для відмови у включенні вартості маркетингових та аудиторських послуг до складу валових витрат відповідач вважає відсутність їх зв`язку із господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає такі посилання недоречними, а висновок акту перевірки про порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, що ґрунтується на таких посиланнях - помилковим.

Як свідчать матеріали справи, висновок про відсутність зв`язку одержаних ТОВ «Спецвогнеізоляція" маркетингових та аудиторських послуг з власною господарською діяльністю відповідачем зроблено виходячи із твердження, що акти здачі-прийому таких робіт (надання послуг), укладені між позивачем та його контрагентами, не містять інформації, що передбачена договорами на виконання таких послуг.

Наведене твердження відповідача суд не може взяти до уваги з тих підстав, що акти прийому-передачі повністю відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і у повному обсязі підтверджують як суму витрат позивача на одержання вказаних послуг, так і їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, про що судом було зазначено вище.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Техенергоресурс" та ТОВ "Аудиторська фірма "Юрполіс-аудит" в рамках відображення господарських операцій з надання позивачеві маркетингових та аудиторських послуг згідно договорів № 5 від 01.06.2007 р. та № 1\02-07 від 01.02.2007 р. виписано податкові накладні № 2551 від 29.06.2007 р. на суму 298577.90 грн., в т.ч. ПДВ - 49762,98 грн., та № 67 від 28.12.2007 р. на суму 580000,00 грн.. в т.ч. ПДВ - 96666,67 грн. відповідно.

Вивченням у судовому засіданні наданих до матеріалів справи копій даних податкових накладних встановлено, що вони оформлені у повній відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, оскільки містять усі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зауважує, що достовірність даних, зазначених у вказаних податкових накладних, та правильність оформлення останніх зауважень з боку відповідача не викликали.

Законом про ПДВ не встановлено інших підстав для відмови у зарахуванні сум ПДВ до податкового кредиту, крім не підтвердження цих сум податковими накладними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. виписаних за результатами реальних господарських операцій, відніс до складу податкового кредиту за червень 2007 року суму ПДВ у сумі 49762,98 грн., сплачену ТОВ "Аудиторська фірма "Юрполіс-аудит" у складі вартості наданих аудиторських послуг, та за грудень 2007 року - ПДВ у сумі 96666,67 грн., сплачені ТОВ "Техенергоресурс" у складі вартості наданих маркетингових послуг.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, й. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2010р. по справі№2-а-6534/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2010 р.