Ухвала суду № 13371285, 07.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 р.Справа № 2-а-10743/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова - на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010р. по справі№2-а-10743/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Компанія Фортіс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Компанія Фортіс" (далі по тексту - ПП "Компанія Фортіс", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (далі по тексту - ДПІ у Київському районі м.Харкова, відповідач), в якому просив суд визнати дії ДПІ у Київському районі м.Харкова щодо присвоєння статусу "не визнано, як податкова декларація" до податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Компанія Фортіс" (код 35349265) за червень та за липень 2010 року та з декларації з податку на прибуток підприємства № 8699 від 06.08.2010 року неправомірними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 р. по справі № 2-а-10743/10/2070 позов задоволено. Визнано дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо присвоєння статусу "не визнано, як податкова декларація" до податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Компанія Фортіс" (код 35349265) за червень та за липень 2010 року та з декларації з податку на прибуток підприємства № 8699 від 06.08.2010 року неправомірними.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на необґрунтоване неврахування судом першої інстанції при прийнятті рішення норм пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), п.3.2 р.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затв. в Міністерстві юстиції України 09.06.19997р. за № 250/2054 із змінами та доповненнями. Вважає, що при прийнятті колегіального рішення щодо присвоєння податковій звітності позивача статусу "не визнано як податкова декларація" ДПІ у Київському районі м.Харкова діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що листом ДПІ у Київському районі м.Харкова від 09.08.2010 року за № 17014/10/28317 повідомлено ПП "Компанія Фортіс" про те, що декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року від 06.08.2010 року за № 86899, була подана з порушенням пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) та Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 зі змінами внесеними наказом ДПА України від 10.12.2003 року № 593, наказом ДПА України від 20.10.2005 року № 448 (далі по тексту - Порядку № 143) , а саме : відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації. Внаслідок чого підприємству запропоновано надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Також, листом ДПІ у Київському районі м.Харкова від 09.08.2010 року за № 17017/10/28317 повідомлено ПП "Компанія Фортіс" про те, що декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року (вх.№ 86463 від 05.08.2010 року) була подана з порушенням пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 та п.3.2 Розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1997 року за № 250/2054 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядку № 166), а саме : відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації у додатку № 5 до декларації. Внаслідок чого підприємству запропоновано надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Позивач з пропозиціями ДПІ у Київському районі м.Харкова не погодився, оскільки, на його думку, при формуванні декларації у спеціальній комп'ютерній бухгалтерській програмі вказані вище прокреслення виставляються автоматично.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 18.08.2010 року за № 17709/10/28317 відповідач повідомив підприємство про те, що декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року (вх.№ 90980 від 16.08.2010 року), прийнята зі статусом "не визнано, як податкова декларація" у зв`язку з порушенням пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 та п.3.2 Розділу 3 Порядку № 166, а саме : звіт не скріплено печаткою. Також, було запропоновано підприємству надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Щодо декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (вх.№ 90980 від 16.08.2010 року), яку не було скріплено печаткою, представник позивача під час розгляду справи зауважив на те, що разом з податковою декларацією були надані пояснення щодо відсутності печатки на звітності у зв'язку з виїмкою під час обшуку посадовими особами УСБУ у Донецькій області. Цей факт підтверджено копією протоколу обшуку від 03.08.2010 року та відповіддю на запит суду від 18.10.2010 року № 56/13/3643 за підписом начальника слідчого відділу УСБУ в Донецькій області полковника юстиції О.М. Воропаєва, яка свідчить про те, що печатка ПП "Компанія Фортіс" була вилучена 03.08.2010 року під час обшуку та повернута представнику ПП "Компанія Фортіс" 20.08.2010 року згідно акту прийому-передачі. Тобто, під час здачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (вх. № 90980 від 16.08.2010 року) остання не була скріплена печаткою, у зв'язку з її відсутню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із неправомірності дій ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Компанія Фортіс" (код 35349265) за червень та за липень 2010 року та з декларації з податку на прибуток підприємства № 8699 від 06.08.2010 року в якості податкової звітності з присвоєнням статусу "не визнано, як податкова звітність", та наявності у відповідача обов`язку прийняти такі податкові декларації як податкову звітність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 ст.4 Закону № 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Форма податкової декларації, порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток регламентовані положеннями Порядку № 166 та Порядку № 143 відповідно.

Положення Порядку № 166 та Порядку № 143 кореспондуються з вимогами 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181, якими визначено вичерпний перелік підстав для невизнання поданої податкової декларації як податкової звітності: 1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів; 2) її не підписано відповідними посадовими особами; 3) не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.4 Методичних рекомендацій "Щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платника податків в ОДПС України", затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, передбачено, що працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); назва платника податків; код платника податків згідно з ЄДРПО або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач, присвоївши поданим ПП "Компанія Фортіс" податковим деклараціям з податку на додану вартість ПП "Компанія Фортіс" за червень та за липень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства № 8699 від 06.08.2010 року статус "не визнано, як податкова звітність" зазначив: заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку через відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації та нескріплення звіту печаткою підприємства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, спірні податкові декларації позивача податку на додану вартість за червень 2010 року та декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року, подані позивачем відповідачеві, містять всі необхідні реквізити та підписані посадовою особою позивача та скріплені печаткою.

Щодо декларації ПП "Компанія Фортіс" з податку на додану вартість за липень 2010 року, яка не була скріплена печаткою, колегія суддів вважає за доцільним відмітити наступне.

Оскільки позивач при подачі такої податкової звітності разом з нею надав відповідні пояснення про причини відсутності печатки разом з протоколом УСБУ у Донецькій області виїмки від 03.08.2010 року, з незалежних від нього причин не міг діяти в інший спосіб, при цьому був зобов'язаний дотриматись строку, встановленого законом, для подання цієї податкової звітності, відповідач, не прийнявши вказану податкову звітність, діяв непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване його рішення.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що відповідач при вчиненні дії щодо присвоєння статусу "не визнано, як податкова декларація до податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Компанія Фортіс" за червень, липень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства № 8699 від 06.08.2010 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи протиправність дій ДПІ у Київському районі м. Харкова як таких, що вчинені з порушенням приписів ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010р. по справі№2-а-10743/10/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Перцова Т. С. <Список ><Текст > <повний текст >